2.4. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг, її склад та факто­ри, що визначають її зміну

Грошова маса – це сукупність готівкових і безготівкових купі­вельних та платіжних засобів товарів, що забезпечують обіг товарів і послуг у народному господарстві.

Структура грошової маси наведена в табл. 1

Таблиця 1

Структура грошової маси
Активна частина	Пасивна частина
Грошові кошти, що реально обслу­говують грошовий обіг	Грошові накопичення, залишки на ра­хун­ках, що можуть служити платіжними засобами

Грошова маса створюється Національним банком України (НБУ). Процес створення має 2 стадії, які подані в табл. 2.

Таблиця 2

Стадії створення грошової маси

1 стадія	2 стадія
НБ збільшує свої активи шляхом надання кредитів урядові, комер­ційним банкам, закордонним краї­нам, окремим підприємствам і за рахунок зростання золотовалютних резервів	Здійснюється за допомогою емісії. НБ збіль­шує активи одночасно збільшуючи свої паси­ви, тобто створює грошову базу, що скла­дається з готівки, яка перебуває в обігу обов’язкових і необов’язкових резервів ко­мер­ційних банків

Грошовий агрегат – це показник обсягу і структури грошової маси.

У структурі грошової маси виділяють такі агрегати: М₀, М₁, М₂, М₃.

М₀ – включає готівку в обігу (банкноти, казначейські квитки, монети).

М₁ – складається з агрегату Мо і коштів на поточних рахунках банків. Кошти на рахунках можуть використовуватися для платежів у без­го­тівковій формі і без переведення на інші рахунки.

М₂ – містить агрегат М₁, термінові й ощадні депозити в комер­ційних банках, а також короткострокові державні цінні папери. Державні цінні папери не функціонують як засіб обігу, однак можуть перетворитися в чекові гроші або готівкові рахунки.

М₃ – включає агрегат М₂, ощадні вклади в спеціалізованих кредит­них установах, а також цінні папери.

Між агрегатами повинна зберігатися рівновага, інакше відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що рівновага настає при М₂ > М₁. Вона зміцнюється при М₂ + М₃ > М₁.

На грошову масу впливають два фактори: 1) кількість грошей; 2) швидкість їх обігу.

Співвідношення між грошовою масою і грошовою базою нази­ва­ється грошово-кредитним мультиплікатором.

Грошовий мультиплікатор – це процес, характерно структури змі­ни грошової маси, створення нових банківських депозитів при кредиту­ванні банками клієнтури на основі додаткових або вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

Додатковий (вільний) резерв – це сукупність коштів комерційного банку, які банк має у розпорядженні в даний момент і які можуть бути використані ним для активних операцій. Цей резерв має таку формулу:

Рв = ДО + ЗК + МБК – ВСФ – Ао – Ор,

де Рв – додатковий, або вільний резерв;

К – капітал банку;

ЗК – залучені банком кошти, депозити;

МБК – сальдо заборгованості банку за міжбанківським кредитом, вклю­чаючи і кредити НБУ;

ВСФ – відрахування до центрального страхового фонду;

Ао – вклади банку в активні операції, не повернуті на даний момент;

Ор – обов’язкові резерви.

Наявність вільного, або додаткового резерву – важливий показник фінансового стану банку, в першу чергу, його здатності виконувати зобов’язання перед клієнтами і задовольняти їх попит на позики. Тому цей показник відображує, з одного боку, стан поточної ліквідності банку, а з іншого – стан його поточного кредитного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінан­совий стан і на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обігу.

Рівень грошово-кредитного мультиплікатора залежить від норми обов’язкового резервування:

m = 1/r,

де m – грошово-кредитний мультиплікатор;

r – норма обов’язкового резервування.

Приріст грошової маси може бути виражений формулою:

М = R . 1/r,

де М – приріст грошової маси;

R – початковий приріст резервів;

r – норма обов’язкового резервування.

Але фактичний коефіцієнт може суттєво відхилятися від розра­хун­ків, оскільки на процес мультиплікації можуть впливати й інші показники.

Грошово – кредитний мультиплікатор може "спрацювати" не тільки при додатковому введенні грошей у банківський обіг Центральним бан­ком через кредитну емісію. Такий самий ефект буде досягнутий, якщо резерви одного з банків зростуть завдяки надходженню готівки за ра­ху­нок клієнта або ж якщо певний банк збільшить свої резерви шляхом про­­дажу частини активів на міжбанківському ринку, в тому числі й НБУ.

Фактично, рівень мультиплікатора, який склався на певний час, визна­чається як співвідношення загальної маси грошей в обігу і суми грошової бази за формулою:

mm = (M₀ + D) / (M₀ + R),

де mm – показник фактичного рівня мультиплікатора;

M₀ – маса готівки в обігу поза банками;

D – маса грошей у депозитах комерційних банків;

R – сума резервів комерційного банку.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб економічного обі­гу. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов’язкового резер­вування.