4. Професійні взаємовідносини працівників прокуратури.

Важливо підкреслити, що в діяльності прокурорсько-слідчих працівників, керівника органу прокуратури, значну частину робочого часу займають активні форми спілкування, що вимагають більш високої культури та коректності. Вміння вислухати співрозмовника, зрозуміти його, щиро пережити його відчуття потребують від прокурора витримки та здатності регулювати свій емоційний стан. Не слід допускати проявів зухвалості стосовно опонента, демонструвати свою зверхність.

Взагалі, відкрите демонстрування будь-якою людиною своєї зверхності, а тим більше керівника ускладнює контакт із співрозмовником. І навпаки, особистісний підхід у спілкуванні, прояв зацікавленості до співрозмовника, аргументована, правдива відповідь навіть із негативним результатом не залишає людину розчарованою.

Окремо слід розглянути участь прокурорів у конфліктних ситуаціях. Так, ділове спілкування вимагає від співрозмовників високої культури, оскільки емоційна сфера людини охоплює усю його психічну діяльність, у тому числі й мислення. Тому в стані емоційного збудження співрозмовникам важко оцінювати обговорювану інформацію, що часто проектується на процес спілкування людей та формує неприйняття одним одного. У таких ситуаціях конфлікт посилюється та залучає до своєї орбіти інших членів колективу, надає психологічному клімату напруженого характеру.

У зв’язку з цим зростає необхідність знання соціально-психологічних законів формування та функціонування міжособистісних відносин, що складаються в процесі спільної трудової діяльності людей та способів спілкування при вирішенні виникаючих протиріч.

Такі взаємозв’язки та взаємовпливи відбуваються на фоні соціального контролю, який здійснюється на основі моральних норм, що прийняті у суспільстві, та який забезпечує корекцію поведінки, якщо ці норми порушуються, включаючи механізми соціального контролю (осуд, покарання або ж просто несхвальність). При цьому суттєву роль відіграють так звані рольові сподівання. Хоче того людина або ні, але оточуючі чекають від неї поведінки, що відповідає встановленим зразкам. Та якщо рольові очікування не виправдовуються, між співрозмовниками виникає психологічна напруга і, навпаки, відповідність слова та поведінки взаємодіючих людей, що стосуються очікувань один від одного, забезпечує успішність спілкування.

Таке вміння людини безпомилково приписувати іншим очікування того, що вона готова прийняти, називають тактом. Це звісно не означає, що тактовна людина у всіх випадках повинна слідувати прогнозованим очікуванням. При розходженні принципів та переконань тактовна людина вступає у протиріччя, але робить це коректно, без образ та приниження особистості. Частіше ж ігнорування приписаних їй очікувань веде до безтактовності, під якою розуміється деструкція очікувань у процесі спілкування, що порушує взаємодію співрозмовників.

У випадку виникнення психологічної напруги існує кілька способів її усунення:

– вибачення та звернення з проханням пробачити;

– переведення уваги одного або кількох суб’єктів конфлікту на інші види діяльності;

– надання кожному з суб’єктів конфлікту можливостей для детального пояснення своєї позиції стосовно предмета конфлікту, а також права на свою особисту точку зору;

– демонстрація симпатії до суб’єктів конфлікту, готовності проявити до них увагу та надати підтримку.

Для етично вірного вирішення складних ситуацій керівнику прокуратури необхідно мати моральну чутливість, яка прямо пов’язана з ієрархією професійних та загальнолюдських цінностей.

Необхідно зазначити, що у п. 2 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 26 грудня 2011 року № 1 гн прокурорів усіх рівнів зобов’язано здійснювати свої повноваження виключно в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Не допускати незаконного втручання у діяльність інших підприємств, установ та організацій. Не підміняти органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і державного контролю.

Відповідно ж до ст. 22 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у взаємовідносинах з працівниками інших правоохоронних органів України прокурор зобов’язаний бути коректним, тактовно та виважено проявляти вимогливість і принциповість, що базуються на вимогах закону.

Так, наприклад, вступаючи у взаємовідносини з органами та установами санітарно-епідеміологічної служби України, прокурору слід враховувати, що відповідно до п. 19 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби України самостійно приймають у межах своїх повноважень рішення і несуть відповідальність згідно із законодавством за протиправні дії або бездіяльність. Тобто, в зазначеному пункті нормативно закріплено такий важливий принцип діяльності вказаних посадових осіб, як їх самостійність.

Крім того, взаємодіючи зі слідчими підрозділами правоохоронних органів, також потрібно зважати й на те, що при провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення.

У контексті цього питання також слід враховувати, що відповідно до п. 2.1 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 26 грудня 2011 року № 1 гн прокурорів усіх рівнів зобов’язано принципово реагувати на будь-які посягання на незалежність прокуратури у здійсненні повноважень.

1. Протидіяти втручанню органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадських об’єднань та організацій у діяльність прокурорів.

2. Запобігати впливу на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або домогтися прийняття неправомірного рішення. Про такі факти невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня, а в передбачених законом випадках вирішувати питання про притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

Потрібно також підкреслити: у розділі 5 Стандартів міжнародної асоціації прокурорів зазначено, що для забезпечення справедливості та ефективності судового переслідування прокурори повинні:

а) працювати з поліцією, судами, юристами, захистом, громадськими захисниками та іншими урядовими органами як національними, так і міжнародними;

б) згідно з законом та у контексті взаємної співпраці надавати сприяння прокурорським службам і колегам з інших підвідомчих органів.

Керівникам прокуратури слід чітко розуміти, що у взаємовідносинах прокурорів з органами розслідування та іншими представниками силових структур найвиразніше має проявлятися така морально-етична риса, як принциповість, тобто безкомпромісність у відстоюванні вимог закону. Тут доцільно підкреслити неприпустимість практики відходу від цього принципу «в інтересах збереження ділових партнерських стосунків», адже поступово такий підхід призводить врешті-решт до протилежних наслідків.

Важливо відмітити те, що керівник прокуратури не повинен допускати проявів бюрократизму, формалізму, зухвальства, неповажного ставлення до законних прохань та вимог підлеглих та громадян.

Окремого розгляду потребують особливості етики взаємин органів прокуратури України із представниками засобів масової інформації. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

На організацію реалізації зазначеної норми Генеральним прокурором України було видано наказ «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» від 14 липня 2006 року № 11 гн, відповідно до п. 1 якого заступникам Генерального прокурора України, прокурорам обласного рівня (на правах обласних), міським, районним, міжрайонним та іншим, прирівняним до них прокурорам, слід розглядати гласність у діяльності прокуратур усіх рівнів як важливий засіб запобігання злочинності, зміцнення законності та формування в суспільстві об’єктивної думки щодо виконання органами прокуратури покладених на них завдань і функцій, особисто організовувати роботу на зазначеному напрямі.

Пунктом 3.1 вказаного наказу прокурорів усіх рівнів зобов’язано налагодити й підтримувати ділові зв’язки та контакти із загальнодержавними, регіональними і місцевими засобами масової інформації. Здійснюючи свою професійну діяльність, прокурору обов’язково слід враховувати, що, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про інформацію», забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певних відомостей, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, заборони критикувати суб’єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Потрібно також враховувати, що умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та/або переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків, за критику тягне за собою відповідальність згідно із законами України (кримінальну відповідальність).

У роботі також необхідно враховувати й положення ч. 3 ст. 6 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», де закріплено, що діяльність друкованих засобів масової інформації забезпечується самостійністю її суб’єктів у всіх видах відносин, пов’язаних із здійсненням їх прав і обов’язків. Втручання в діяльність друкованих засобів масової інформації поза межами, визначеними цим Законом, забороняється.

Важливо зауважити, що відповідно до ст. 25 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури «Взаємовідносини із засобами масової інформації» працівники прокуратури повинні з повагою ставитися до діяльності представників засобів масової інформації щодо висвітлення роботи органів прокуратури, а також сприяти в отриманні достовірної інформації в установленому законом порядку.

Утримуватися від офіційних висловлювань, міркувань та оцінок з питань, розгляд яких не віднесено до його компетенції.

Зокрема, публічні виступи та надання офіційної інформації, доцільно здійснювати безпосередньо керівником прокуратури з відповідним дотриманням встановлених правил публічних виступів і надання службової та конфіденційної інформації. Враховуючи, що офіційні (письмові та усні виступи) керівника прокурора у засобах масової інформації повинні бути точними, виваженими, враховувати той факт, що вони розцінюватимуться як офіційна точка зору органів прокуратури.

Окремо зауважимо, що, спілкуючись із представниками засобів масової інформації, доцільно дотримуватись таких правил: чесність, точність інформації, повага до праці журналіста, ініціатива у спілкуванні, самостійність, простота і доступність, власна ініціатива, довіра та обов’язковість попереднього погодження перед опублікуванням інтерв’ю.

Пунктами 1.2, 1.3 наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи органів прокуратури України з реалізації принципу гласності» від 14 липня 2006 року № 11 гн всіх підпорядкованих прокурорів (тобто керівників прокуратур) зобов’язано своєчасно реагувати на критичні публікації і повідомлення про роботу органів прокуратури.

Крім того, діяльність із забезпечення реалізації принципу гласності слід проводити у суворій відповідності до вимог законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері інформаційної діяльності.

Відповідно до п. 1.4 вказаного наказу Генерального прокурора України прокурорів (керівників прокуратур) усіх рівнів зобов’язано запобігати поширенню інформації, яка містить державну чи будь-яку іншу таємницю або конфіденційні відомості, стосовно яких законодавством встановлено особливий порядок охорони. Інформацію про початок кримінальних проваджень, провадження досудового слідства оприлюднювати лише за умови, що це негативно не вплине на всебічність, об’єктивність та повноту досудового розслідування, при дотриманні таємниці слідства і законних прав учасників процесу. Не допускати, зокрема, обнародування даних щодо особи підозрюваного або обвинуваченого до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї, а стосовно потерпілого – без його згоди. У разі порушення вказаних вимог призначати службову перевірку та вживати відповідних заходів реагування.

Що ж стосується представників засобів масової інформації, то у спілкуванні з ними потрібно використовувати досвід, накопичений прокурорами країн заходу, які чудово розуміють, що встановлення довірливих, партнерських стосунків із журналістами буде на користь обом сторонам.

Таким чином, будь-які прояви зневаги або ворожого ставлення до органів масової інформації, на зразок «не хочу з вами говорити, бо ви однак перекрутите», часто викликають негативну реакцію у відповідь, а це, в свою чергу, збільшує кількість негативних відгуків про діяльність органів прокуратури у засобах масової інформації. Проте у разі, коли представники мас-медіа дозволяють собі явно наклепницькі твердження стосовно прокурорів, останні не мають права відмовчуватися та, проявляючи принциповість, мусять домагатися спростування неправдивих відомостей і навіть звертатися із цією метою до суду. Якщо самі судді почали вдаватися до таких кроків, то чому б це не робити і прокурорам? Адже йдеться про морально-етичну категорію як «порядність», що уособлюється у заповіді: «Поводься з іншими так, як ти хочеш, щоб поводились із тобою».