3. Бути справедливим і об’єктивним в оцінці роботи підпорядкованих працівників, використовуючи їх моральне і матеріальне стимулювання, у тому числі щодо їхнього просування по службі;

Справедливість керівника проявляється у рівномірному розподілі службових обов’язків відповідно до займаних посад керівників. Не залишення поза увагою позитивних результатів у діяльності прокурора тощо.

Під моральним стимулювання варто розуміти заходи на кшталт: особиста прилюдна похвала діяльності працівника у присутності колег на оперативних нарадах; доручення виконання окремих відповідальних завдань; доручення тимчасового виконання відповідальних обов’язків (керівника); висування у резерв на вищу посаду тощо.

4. не спонукати працівників до виконання доручень, які виходять за межі їх службових обов’язків, вчинення протиправних дій, не допускати необґрунтованого притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення, створення перешкод у просуванні по службі, фактів необ’єктивного підходу до оцінки їх професійних, ділових та особистих якостей;

Не допускається здійснення впливу на своїх колег з метою прийняття бажаного для прокурорського працівника або ж інших осіб протизаконних та (або) необґрунтованих рішень. Наприклад, відповідно до п. 2.2 зазначеного наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України» від 26 грудня 2011 року № 1 гн, прокурорів усіх рівнів зобов’язано не допускати обмеження процесуальної самостійності прокурорсько-слідчих працівників. Вказівки з питань слідчої, наглядової діяльності та участі прокурорів у судах надавати підпорядкованим працівникам виключно у письмовій формі.

5. Сприяти утвердженню в колективах товариської взаємодопомоги, позитивного морально-психологічного клімату;

Третина свідомого життя людини проходить на роботі. І те, в яких умовах протікає трудова діяльність, яка загальна психологічна обстановка в колективі, якими є ділові та особисті взаємини, має великий вплив на результати праці і життя людини.

Залежно від характеру морально-психологічного клімату його вплив на особистість буде різним: він може стимулювати до праці, піднімати настрій, вселяти бадьорість і впевненість, або, навпаки, діяти гнітюче, знижувати активність і енергію, приводити до виробничих і моральним втрат. Ефект впливу може бути позитивним чи негативним, сприятливим чи несприятливим.

Морально-психологічний клімат – це переважний у групі стійкий психологічний настрій його членів, виявляється у всіх різноманітних формах їх діяльності. Його головна особливість в тому, що він об'єднує в собі взаємодію всіх факторів внутрішньо колективного життя.

Провідна роль у формуванні позитивного морально-психологічного клімату належить керівнику організації. Поведінка керівника, стиль його керівництва, переважання певних установок служать вихідним моментом у формуванні сприятливого або несприятливого морально-психологічного клімату.

Прокурорський працівник, який має повноваження керівника у системі органів прокуратури, сприяє встановленню та підтриманню у колективі здорового морально-психологічного клімату.

При визначенні обсягу та характеру роботи повинен керуватися принципами справедливості, врахування особистих та ділових якостей, кваліфікації та досвіду роботи підлеглих працівників.

Керівник прокуратури повинен:

По-перше, не допускати відносно підлеглих працівників необґрунтованих претензій, а також фактів грубості й нетактовності.

По-друге, дбати про підлеглих працівників, зокрема перейматися їх проблемами та потребами, сприяти прийняттю законного рішення, а також професійному та службовому зростанню працівників.

По-третє, надавати підтримку та допомогу молодим спеціалістам (з досвідом роботи до 3 років) у здобутті професійних навичок, а взаємовідносини між прокурорськими працівниками повинні ґрунтуватися на принципах дружнього партнерства, взаємоповаги та взаємодопомоги.

Критика недоліків у роботі повинна бути об’єктивною, виваженою, принциповою та з розумінням прийматися тим працівником, до якого вона спрямована.

6. забезпечувати додержання підпорядкованими працівниками вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, зокрема шляхом організації його вивчення та практичного застосування.

Загальні професійні поради керівнику:

• Основою справжнього авторитету керівника є знання та вміння, принциповість та людяність.

• З непередбаченими обставинами зустрічаються, як правило, керівники, що не вміють їх прогнозувати, відчувати їх наближення та готуватися до них.

• Кожен раз потрібно відмічати позитивні досягнення підлеглого.

• Не слід зловживати терпінням підлеглих, ділові розмови з ними повинні бути лаконічні.

• Без особливої потреби не робіть підлеглим зауважень у присутності третьої особи, щоб не принизити їх (тим більше їх підлеглих).

• Уважно вислуховуйте будь-яку критику чи пропозицію підлеглих, навіть якщо вони, на вашу думку, не заслуговують уваги. Інакше іншого разу вони промовчать з більш суттєвого приводу.

• Інколи корисно висловити зауваження у вигляді запитання, наприклад:  «Чи не вважаєте ви, що тут припущена помилка?» або «Не вважаєте ви, що в цьому місці слід внести корективи?», ніж сказати те ж саме підлеглому в наказовій формі. Намагайтесь давати вказівки у стилі довірливого спілкування: «прошу», «будьте ласкаві» тощо.

• Не прагніть створити навколо себе групу «надійних осіб»: це шкодить і реальному престижу керівника, і справі.