НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ
Навчальна дисципліна:
«Проблеми юридичної етики»
ЛЕКЦІЯ № 6
Етика діяльності керівника прокуратури
РОЗРОБИВ: професор кафедри,
кандидат юридичних наук Кравчук В.М.
КИЇВ – 2014
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ №6
З ДИСЦИПЛІНИ „ПРОБЛЕМИ ЮРИДИЧНОЇ ЕТИКИ”
Тема лекції: „Етика діяльності керівника прокуратури”
План лекції
1. Основні вимоги до службової діяльності та поведінки керівника прокуратури.
2. Взаємовідносини керівників і підлеглих.
3. Підтримання честі та гідності, професійна компетентність, незалежність і самостійність.
4. Професійні взаємовідносини працівників прокуратури.
Якщо керівник показує підлеглому, що він роздратований і не може контролювати свої емоції, значить, йому треба зайнятися чим-небудь іншим, а не роботою з людьми.
(Маулен Фадуль)
Актуальність теми даної лекції для прокурорів обґрунтовується низкою факторів, ключовими з яких є:
по-перше, діяльність керівника прокуратури – це переважно організаційно-управлінська робота, яка не може бути ефективно реалізована без його належної морально-етичної професійної підготовки;
по-друге, високий рівень етики керівника прокуратури – забезпечує підвищення рівня професійної етики та поведінки підлеглих;
по-третє, усвідомлення та розуміння етики діяльності керівника прокуратури кожним працівником сприяє виробленню у колективах атмосфери доброзичливості, взаємодовіри та здорового морального клімату.
Що є одним із найскладніших випробувань у кар'єрі прокурора?
Опинитися на керівній посаді.
З цього приводу, досвідченні управлінці у різних сферах, дійшли до такого висновку, що краще найняти хорошого, розумного керівника і витратити певну суму на оплату його праці, ніж витрачати вдесятеро більше через керівника, який не може спілкуватися з підлеглими.
Керівник органу прокуратури – Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, прокурори спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень (п. 9 ч.1 ст. 3 КПК України та ч.2 ст. 56 Закону України “Про прокуратуру”).
Також до керівних посад в органах прокуратури належать – начальники головних управлінь прокуратур їх перші заступники, заступники; начальники управлінь прокуратур, їх перші заступники, заступники; начальники відділів прокуратур, їх заступники; керівні посади у Національній академії прокуратури України, їх заступники (ч. 1. ст. 56 Закону України “Про прокуратуру”).
Етика діяльності керівника прокуратури – це частина професійної етики та поведінки працівників прокуратури, яка безпосередньо пов’язана з визначенням основних принципів і моральних норм, якими повинен керуватися керівний склад органів прокуратури.
Виділення етики діяльності керівника прокуратури пов’язано з тим, що не всі питання виконання обов’язків керівного складу прокуратури, прийняття управлінських рішень охоплюються загальною професійною етикою працівників прокуратури.
1. Основні вимоги до службової діяльності та поведінки керівника прокуратури.
Закріплення етичних вимог до поведінки та професійної діяльності керівників прокуратури міститься у таких нормативно-правових актах:
Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 №1789-XII;
Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України: наказ ГПУ від 26.12.11 №1гн;
Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: наказ ГПУ від 15.12.11 № 2 гн;
Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури: затверджений наказом ГПУ від 28.11.12 № 123;
Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України: наказ ГПУ від 25.01.14 № 2/1 гн.
Загальні обов’язки у сфері організації роботи і управління органів прокуратури:
здійснення свої повноважень виключно в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
недопущення втручання в компетенцію інших органів, установ та організацій;
непідмінна органів виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;
повага та захист незалежності і гідності судової влади;
принцип реагування на будь-які посягання на незалежність прокуратури у здійсненні повноважень;
протидія втручанню органів державної влади, посадових осіб, громадських об’єднань, та організацій у діяльність прокуратури;
запобігання впливу на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення;
недопущення порушення процесуальної самостійності прокурорсько-слідчих працівників;
інформування про діяльність органів прокуратури, безумовно додержуючись вимог законодавства, що регламентує правовий режим інформації з обмеженим доступом, у тому числі даних досудового розслідування та наглядових перевірок.
Обов’язки у сфері організації роботи з кадрами як одні із основних службових обов’язків:
забезпечення правильного добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів;
створення у колективі атмосфери доброзичливості, відданості дорученій справі;
зосередження зусиль на удосконаленні стилю і методів роботи, досягненні позитивних результатів у запобіганні та усуненні порушень законів;
забезпечення раціонального співвідношення досвідчених і молодих працівників;
організація безперервного навчання, що є важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури;
забезпечення належної профілактично-виховної роботи, дотримання у колективах службової та трудової дисципліни, принципово і своєчасно реагувати на випадки порушень працівниками закону, неналежного виконання службових обов’язків, негідної поведінки чи скоєння ганебного вчинку;
невідкладне інформування керівників і кадрові підрозділи прокуратур вищого рівня про протиправні дії стосовно працівників прокуратури або вчинені ними правопорушення з ознаками корупції, злочини чи інші ганебні вчинки;
постійна опіка про поліпшення умов праці, побуту і відпочинку працівників, приділяти увагу питанням їх матеріального і соціального захисту;
турбота про ветеранів органів прокуратури, їх сімей, родин працівників, які втратили працездатність, постраждали чи загинули при виконанні службових обов’язків, підтримання з ними зв'язку та надання допомоги у вирішенні соціально-побутових питань.
Питання про керівника органу (підрозділу) прокуратури, напрямів і засобів оптимізації його праці, задля забезпечення ефективності управлінської та інших видів прокурорської діяльності, передбачених Конституцією і законами України має неабияке значення для професійної підготовки, зокрема тих, хто лише розпочинає своє кар’єрне сходження в системі органів прокуратури.
Адже інтелектуально обдаровані керівники здатні фахово формулювати головні напрями й цілі організації, інтереси якої представляють, обирати оптимальні шляхи реалізації наміченого, використовуючи нові перспективні ідеї та відмітаючи при цьому все відстале і застаріле. Вони спроможні переконати інших у правильності визначених завдань і обраних для їх вирішення шляхів, спрямовуючи зусилля підлеглих у практичну площину.
Окрім інтелектуальних якостей, згідно з теорією управління, потенціал сучасного керівника має співвідноситись і з такими вимогами.
Компетентністю, яка є найважливішою серед них і полягає у чіткому розумінні керівником, як і коли виконувати свою роботу найкращим чином. Такі знання можуть бути отримані як в результаті спеціального навчання, так і за допомогою ретельного аналізу власного досвіду. Не менш важливо для керівника підходити до всіх справ з гідністю та відповідальністю за їх результати. При цьому ні за яких обставин ця відповідальність не може бути покладена на будь-кого іншого, навіть тоді, коли керівника немає на робочому місці.
Почуттям нового й умінням приймати нове. Ці якості отримують свій розвиток при пошуку керівником як нових, так і неординарних шляхів й способів виконання завдань. Керівник, який уміє приймати нове, повинен:
− бути готовим до ефективного використання всіх наявних у нього ресурсів;
− чітко уявляти і прогнозувати можливі наслідки ризику;
− бути спроможним планувати свої дії (планування не виключає ризику, швидше, навпаки, – добре і ретельно планують ті, хто здатен ризикувати).
Чутливість і рухомість – якості, завдячуючи яким керівник здатен відчувати і прогнозувати тенденції, що можуть розвитися у колективі, завчасно впливаючи на них, наприклад, шляхом заохочення підлеглих до нових ідей чи то стратегічних рішень. А при негативних тенденціях – справитись з проблемою ще до того, як вона пошириться.
Висока працездатність. Під цією управлінською якістю розуміється не так спроможність довго та якісно працювати (притаманні так званим трудоголікам), як уміння найбільш оптимальним способом організувати свою працю.
Стиль управління конкретного керівника – це упорядкована сукупність робочих практичних прийомів його поведінки і стосунків з підлеглими в процесі управління, зокрема при розробці, прийнятті рішень, організації і контролю їх виконання. У стилі управління відображується власна концепція керівника, його особистість, досвід, світогляд, характер; це його власний почерк, ділові манери й ділова професійна грамотність.
Традиційно класифікують стилі управління за трьома основними (класичними) типами. А саме:
− директивно-авторитарний;
− демократичний;
− ліберальний.
Таким чином, варто виробляти свій стиль керівництва, але важливо пам’ятати, що “ніщо не коштує так дешево і не цінується так дорого, як ввічливістьˮ (з роману Дон Кіхот).