
- •1. Поняття та ознаки юридичної особи.
- •2. Сутність юридичної особи. Теорії юридичної особи.
- •3. Види юридичних осіб.
- •4. Правосубєктність юридичної особи.
- •5. Органи юридичної особи.
- •6. Види та зміст установчих документів юридичних осіб.
- •7. Філії та представництва юридичних осіб.
- •8. Порядок виникнення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичних осіб.
- •9. Припинення юридичних осіб.
- •10. Визнання юридичної особи банкрутом. Процедура банкрутства.
- •11. Юридичні особи приватного і публічного права.
- •12. Правове положення господарських товариств.
- •13. Поняття та види кооперативів.
- •14. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •15.Правовий статус релігійних організацій.
14. Обєднання громадян як суб’єкти цивільних правовідносин.
СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН. ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Підставою виникнення, зміни і припинення цивільних правовідносин є юридичні факти, які наукою цивільного права класифікуються на дії та події.
Дії – це юридичні факти, зв’язані з волею особи. До юридичних фактів, в яких проявляється волевиявлення суб’єктів, належать угоди.
Події – юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб’єктів (явища стихійного характеру, смерть, народження тощо).
Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути:
- фізичні особи, тобто громадяни України, іноземці та особи без громадянства;
- юридичні особи, тобто підприємства, установи, організації, їх об’єднання, господарські товариства тощо.
У певних випадках суб’єктом цивільних правовідносин виступає держава Україна. Громадяни як суб’єкти цивільного права характеризуються такими властивостями, як цивільна правоздатність та цивільна дієздатність.
Цивільна правоздатність – це здатність громадянина мати цивільні права і нести цивільні обов’язки. Цивільна правоздатність виникає з народження і припиняється зі смертю або визнанням громадянина померлим. Цивільна правоздатність рівна (однакова) для всіх громадян, незалежно від походження, майнового і соціального стану, освіти тощо. Жоден громадянин за свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності або не може відректися від неї, але може бути обмежений судом у цивільній правоздатності. Цивільна правоздатність носить невідчужуваний, непередаваний характер.
Цивільна дієздатність – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов’язки. На відміну від цивільної правоздатності, цивільна дієздатність не настає з народженням, а залежить від віку і стану психічного здоров’я суб’єкта.
За своїм обсягом дієздатність буває повною, частковою, обмеженою, мінімальною. В окремих випадках суд може визнати громадянина повністю недієздатним.
Повна дієздатність настає з 18 років. Якщо особа уклала шлюб до настання 18 років, повна дієздатність настає з моменту укладення шлюбу. Повна дієздатність означає право громадянина самостійно здійснювати правомірні цивільно-правові дії.
Часткова дієздатність настає у громадян з досягненням 15 років. Частково дієздатні громадяни можуть вчиняти правомірні дії за згодою батьків, усиновителів чи піклувальників, а також самостійно здійснювати дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю зарплатою чи стипендією, здійснювати авторські і винахідницькі права.
Мінімальна дієздатність властива неповнолітнім, що не досягли 15 років. Вони мають право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди, вносити вклади у кредитні установи та розпоряджатися цими вкладами. Інші угоди за них вчиняють батьки чи опікуни.
Суд може визнати обмежено дієздатним громадянина, який зловживає спиртними напоями чи наркотичними речовинами і в силу цього ставить себе і свою сім’ю у важке матеріальне становище. Таким громадянам призначаються піклувальники. Лише за згодою піклувальника обмежено дієздатний громадянин може розпоряджатися своїм майном, здійснювати інші цивільно-правові дії.
Суд може визнати громадянина недієздатним, якщо громадянин внаслідок душевної хвороби або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Всі цивільно-правові угоди від імені недієздатного громадянина вчиняє опікун.