3.Меркантилізм: сутність; значення; обмеженість.

Меркантилізм – це напрям економічної думки, розроблений європейськими вченими в XVII–XVIII ст., який підкреслює товарний характер виробництва.

Він являє собою доктрину, в якій існуючий світ розглядається в статиці, а багатства народів як фіксоване явище – в кожен момент. Тому його представники (Т. Мен, А. Серра, А. Монкретьєн) вважали, що зростання добробуту однієї країни можливе шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок зубожіння іншої країни. Меркантилісти асоціювали багатство із запасами дорогоцінних металів (золота і срібла). Країна, на їхню думку, тим багатша, чим більшою кількістю шляхетних металів вона володіє. Наявність більшої кількості грошей в обігу стимулює розвиток національного виробництва і збільшує зайнятість.

В основі меркантилістської політики провідних країн було прагнення максимального нагромадження грошового капіталу і мінімального імпорту, тобто держава повинна продавати на зовнішньому ринку якнайбільше будь–яких товарів, а купувати якнайменше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото.

Меркантилісти вважали за необхідне здійснювати державний контроль за всіма видами економічної діяльності та виправдовували економічний націоналізм.

Значення меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму була першою спробою створити теорію міжнародної торгівлі, що прямо погоджувала торгівельні відносини з внутрішньо економічним розвитком країни, її економічним зростанням.

2. Меркантилісти розробили одну з можливих моделей розвитку міжнародної торгівлі на підставі товарного характеру виробництва. Вони заклали основи категоріального апарату, який використовується в сучасних теоріях міжнародної торгівлі, передусім у неомеркантилізмі.

3. Вперше описано те, що в сучасній економіці називається платіжним балансом.

Обмеженість меркантилізму полягає в тому, що меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з якими вона торгує, що міжнародна економіка розвивається, а тому розвиток країн можливий не тільки внаслідок перерозподілу вже існуючого багатства, а й за рахунок його нарощування.

Меркантилістська школа панувала в економіці упродовж 1,5 сторіччя.Відчувалася необхідність переходу до вільної торгівлі. Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі набули в працях економістів класичної школи.

4.Теорія абсолютних переваг: сутність; позитивні риси та обмеженість.

Розвиток міжнародної торгівлі в період переходу провідних країн до великого машинного виробництва зумовив появу теорії абсолютних переваг.

Ії автором став А. Сміт. У праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776) він піддав критиці меркантилізм. А. Сміт дотримувався поглядів, згідно з якими багатство нації залежить не стільки від накопиченого ними запасу шляхетних металів (золота), скільки від можливостей економіки продукувати кінцеві товари і послуги. Тому найважливішим завданням уряду є не нагромадження золота і срібла, а здійснення заходів щодо розвитку виробництва на основі кооперації і поділу праці.

Отже А. Сміт першим відповів на запитання "Чому країна зацікавлена в міжнародному обміні?" Він вважав, що коли дві країни торгують одна з одною, то вони повинні мати виграш від торгівлі. Коли Одна з них нічого не виграє, то вона відмовиться від торгівлі.

Для держави може бути вигідним не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку, і А. Сміт зробив спробу визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які імпортувати та звідки виникає виграш від торгівлі.

Теорія міжнародної торгівлі А. Сміта заснована на таких передумовах:

§ праця є єдиним чинником виробництва. Тільки вона впливає на продуктивність і ціну товару; § повна зайнятість, тобто всі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів; § у міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, що торгують між собою тільки двома товарами; § витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар; § ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого; § транспортні витрати на перевезення товарів з однієї країни в іншу не враховуються; § зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій, тобто уряди не повинні втручатися в зовнішню торгівлю. їм варто підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі; § міжнародна торгівля збалансована (імпорт оплачується експортом); § чинники виробництва не переміщуються між країнами.

Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг, тому що грунтувалася на абсолютній перевазі: країна експортує той товар, витрати на виробництво якого менші, ніж у країні – торговельному партнері, та імпортує той товар, який виготовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни виграють у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві того товару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Це дає можливість використовувати ресурси найбільш ефективно, внаслідок чого виробництво обох товарів зросте. Збільшення виробництва обох товарів являє собою виграш від спеціалізації на виробництві, який поділяється між двома країнами в процесі міжнародного товарообміну.

Головний висновок теорії абсолютних переваг полягає в тому, що від міжнародної торгівлі виграє кожна нація і це має вирішальне значення для формування зовнішнього сектора економіки. Міжнародна торгівля є грою не з нульовим, а з позитивним результатом, тобто поділ праці вигідний не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Однак нині за допомогою принципу абсолютної переваги можна пояснити лише невелику частку міжнародної торгівлі (наприклад, деяку частку торгівлі між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються). Переважну частину міжнародної торгівлі особливо між розвинутими країнами, ця теорія не пояснює, оскільки не розглядає ситуації, коли країни торгують між собою, одна з яких не мас абсолютної переваги ні по жодному товару. Це зробив Д. Рікардо.