- •1.Місце “Міжнародної економіки” в економічній науці: причини виокремлення “Міжнародної економіки” у самостійну дисципліну; рівні відкритості економіки; показники відкритості економіки.
- •3.Меркантилізм: сутність; значення; обмеженість.
- •4.Теорія абсолютних переваг: сутність; позитивні риси та обмеженість.
- •5.Теорія співвідношення чинників виробництва: сутність; значення; сучасне тестування.
- •6.Теорія порівняльних переваг : сутність, значення та обмеженість.
- •7.Альтернативні теорії міжнародної торгівлі: теорія економії на масштабах виробництва; теорія представницького попиту; теорія життєвого циклу продукції.
- •8.Структура міжнародної торгівлі: сутність географічної структури, сутність товарної структури.
- •10.Зустрічні потоки товарів та послуг, що створюють міжнародну торгівлю: експорт; імпорт; торговельне сальдо; торговельний обіг; умови торгівлі.
- •11.Специфічні риси міжнародної торгівлі: перерахувати специфічні риси міжнародної торгівлі та розкрити їх сутність .
- •12.Основні типи торгової політики: мета зовнішньоторговельної політики, сутність політики свобідної торгівлі, сутність протекціонізму та його форми .
- •13.Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі: митний тариф, мита та їх функції, види мит: за способом стягнення; за об’єктом обкладання, за характером, за походженням.
- •2.За об'єктом обкладання:
- •3. За характером:
- •4. За походженням:
- •14.Приховані методи торговельних обмежень: призначення, технічні бар’єри, внутрішні податки та збори, державні закупівлі, вимоги до місцевих компонентів.
- •15.Кількісні обмеження як нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі: Квотування; Ліцензування; «Добровільне обмеження експорту».
- •16.Фінансові методи торгових обмежень: сутність демпінгу та його види, сутність субсидій, визначення експортних субсидій та форми їх надання.
- •17.Світовий ринок послуг: сутність послуг та способи надання послуг у міжнародній торгівлі, структура світового ринку послуг.
- •20 Міжнародні портфельні інвестиції: сутність, мотивація здійснення міжнародних портфельних інвестицій, структура міжнародного інвестиційного портфеля.
- •21 Прямі іноземні інвестиції: сутність; основні чинники прямого іноземного інвестування; технологічний трансферт.
- •22 Наслідки прямих іноземних інвестицій: вплив піі на: добробут окремих груп населення; приймаючі країни; країни-інвестори.
- •23 Міжнародний рух позичкового капіталу: визначення міжнародного кредитування та запозичення, значення та ефективність міжнародного кредиту, причини виникнення міжнародної заборгованості.
- •24 Зовнішній борг країни: визначення зовнішнього боргу, структура довгострокових зобов’язань країни, реструктуризація боргу.
- •26 Наслідки міжнародного переміщення трудових ресурсів: Сучасні центри притягання робочої сили; наслідки для країн, що приймають робочу силу; наслідки для країн-експортерів робочої сили.
- •28 Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами: сутність інжинірингу, чинники розвитку цієї торгівлі, особливості ринку інжинірингових послуг .
- •29 Міжнародна торгівля ліцензіями: визначення ліцензії; сучасний стан та чинники зростання торгівлі ліцензіями; об’єкти ліцензій
- •31 Міжнародна економічна інтеграція: визначення поняття «міжнародна економічна інтеграція». Чинники міжнародної економічної інтеграції. Сутність рівнів міжнародної економічної інтеграції.
- •34 Північноамериканська угода про вільну торгівлю (нафта): передумови та мета створення, стан та особливості сучасного розвитку.
- •35 Латиноамериканські інтеграційні процеси: специфіка діяльності Андської групи, каріком, меркосур.
- •36 Економічна інтеграція в Азії: особливості функціонування Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, особливості діяльності Асоціації Південно-Східної Азії
- •37. Валюта та її види: визначення поняття «валюта», національна валюта, іноземна валюта, міжнародна (регіональна) валюта, резервна валюта.
- •38. Валютний курс: сутність “обмінного валютного курсу”; котирування та методи котирування, базова валюта та валюта котирування.
- •39. Фіксовані валютні курси: визначення, способи фіксації , переваги та недоліки.
- •40. Плаваючі та компромісні валютні курси: сутність, переваги та недоліки плаваючих валютних курсів , визначення та види компромісних валютних курсів.
- •41. Крос-курс та тристоронній арбітраж: сутність крос-курсу; сутність тристороннього арбітражу.
- •43. Чинники, що впливають на валютний курс: довгострокові чинники у сфері національного виробництва та у сфері обігу.
- •44. Міжнародні розрахунки: Визначення поняття «міжнародні розрахунки», специфіка здійснення міжнародних розрахунків, чинники, що впливають на міжнародні розрахунки
- •45. Форми міжнародних розрахунків: сутність інкассо, сутність акредитива, особливості міжнародних розрахунків.
- •46. Платіжний баланс: сутність та функції, обмінні та односторонні зовнішньоекономічні операції.
- •47. Чинники, що впливають на стан платіжного балансу: темп інфляції; реальний рівень зростання ввп; рівні відсоткових ставок; валютний курс “спот”.
- •48. Принципи складання платіжного балансу: визначення платіжного балансу, принципи: резидентства, подвійного запису, єдиної оцінки, одночасної реєстрації зовнішньоекономічної операції.
- •49. Структура платіжного балансу: рахунок поточних операцій, рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій.
- •50. Балансування статей платіжного балансу: визначення понять «активний» та «пасивний» платіжний баланс, балансування балансу по поточним операціям, балансування загального балансу
- •52. Система золотого стандарту: сутність; основні принципи; недоліки.
- •53. Система золотовалютного стандарту: сутність, характерні риси, недоліки.
- •54. Бреттон-Вудська валютна система: сутність; основні принципи; недоліки.
- •55. Ямайська валютна система: характерні риси Ямайської валютної системи, реально діючий режим валютного курсу за цією системою.
- •Міжнародні фінансові потоки: визначення, канали руху, чинники, що впливають на їх обсяг та напрями.
- •57.Світовий фінансовий ринок: визначення, структура та характерні риси світового фінансового ринку.
- •58.Світова фінансова система: визначення, основні компоненти, учасники.
- •59.Фінансова глобалізація: сутність, основні рушійні сили: фінансова інтеграція, система міжнародних фінансових інститутів, фінансові інновації .
- •60. Світові фінансові центри: Умови, що необхідні для виникнення світового фінансового центру. Характерні особливості Лондону, Нью-Йорку, Токіо як головних фінансових центрів світу.
- •61. Офшорні центри в системі світових фінансових центрів: Поняття «офшорний центр». Характерні риси офшорного центру. Основні типи офшорних центрів.
- •62. Міжнародний валютний ринок: визначення валютного ринку, характерні риси валютного ринку функції валютного ринку, учасники, основний товар.
- •63. Структура міжнародного валютного ринку залежно від рівня організації: характерні риси біржового та позабіржового валютного ринку.
- •Валютний спотовий ринок: сутність спотового ринку; обмінний курс “спот ”; “спред”.
- •65.Форвардний ринок: сутність форвардного ринку; форвардний курс; мета форвардних операцій.
- •66.Валютні опціони: сутність, характерні риси, опціони колл і опціони пут.
- •67.Валютні ф’ючерси: сутність, відмінність від форвардних контрактів.
- •68.Ринок євровалют: визначення, специфіка ринку, головна привабливість.
- •69.Міжнародний кредитний ринок: сутність міжнародного кредитного ринку, суб’єкти міжнародного кредитного ринку, види міжнародних кредитних операцій банків.
- •70.Форми міжнародного кредитування: за предметом зовнішньоекономічної угоди, за термінами, за типом кредитора, за валютою займу.
- •71.Валютно-фінансові умови міжнародного кредиту: вартість кредиту, термін кредиту, валюта кредиту та валюта платежу, вид забезпечення, чинники ,що впливають на ці умови.
- •72.Ринок єврокредитів: сутність, види єврокредитів, головні ознаки єврокредитів.
- •73. Міжнародна офіційна допомога країнам, що розвиваються: мета модр та форми надання, суб’єкти модр, проектна та позапроектна допомога.
- •75. Міжнародний ринок акцій: структура мра залежно від рівня економічного розвитку країн, сутність іноземних акцій та євроакцій, сучасний стан мра.
- •76. Міжнародний ринок депозитарних розписок : визначення др, переваги випуску др, види др.
- •77. Міжнародний ринок облігацій: характеристика іноземних облігацій, характеристика єврооблігацій , сучасний стан мро.
- •78. Міжнародний ринок фінансових деривативів: сутність фінансових деривативів, типи базових активів, до яких прив’язані деривативи, основні типи контрактів, стан міжнародного ринку деривативів.
- •79. Регулювання міжнародної торгівлі сот: головна мета; завдання; головні принципи міжнародної торговельної системи.
- •80. Регулювання міжнародної торгівлі товарами у гатт сот: мета гатт та правила регулювання торгівлі товарами.
- •81. Регулювання міжнародної торгівлі: юнктад: мета; завдання; напрями діяльності.
- •82. Регулювання міжнародної торгівлі: Міжнародний торговельний центр: мета; завдання; напрями технічної допомоги в розвитку експорту
- •83. Регулювання міжнародної торгівлі: юнсітрал: мета; завдання; напрями розробки законодавства
- •84. Регулювання міжнародного інвестування: багі: основні цілі; напрями діяльності.
- •85. Регулювання міжнародного інвестування: мцуіс: головна мета; напрями діяльності.
- •86. Міжнародне регулювання ринку технологій: міжнародні організації, які захищають права інтелектуальної власності, угода тріпс сот: цілі та об’єкти інтелектуальної власності.
- •87. Міжнародна організація праці: головна мета; функції.
- •88. Регулювання міжнародної макроекономіки: мвф: основні цілі; групи функцій: нагляд за валютною політикою країн-членів, кредитно-фінансова діяльність, технічна допомога, емісія сдр.
- •89. Регулювання міжнародної макроекономіки: Банк Міжнародних Розрахунків: основні цілі; кредитна політика; діяльність зі врегулювання зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.
- •90. Регулювання зовнішньої заборгованості країн: діяльність Паризького та Лондонського клубів
31 Міжнародна економічна інтеграція: визначення поняття «міжнародна економічна інтеграція». Чинники міжнародної економічної інтеграції. Сутність рівнів міжнародної економічної інтеграції.
Международная экономическая интеграция - это процесс сближения национальных экономик путем образования единого экономического пространства для свободного перемещения товаров, услуг, капиталов, рабочей силы через национальные границы. Современная международная экономическая интеграция происходит под влиянием ряда факторов мирового развития, среди которых наиболее существенными являются:
Глобализация - тесное взаимодействие и переплетение экономических, политических, социальных, правовых, информационных, культурных и других трансакций на мировом поприще; распространение непосредственных и опосредованных связей между субъектами экономической деятельности всех стран мира; формирование единой (глобальной) для всего мирового сообщества системы мирохозяйственных отношений. Сопровождается образованием международных организаций, которые являются регуляторами этого процесса.
Регионализация - это углубление международных связей на компактном пространстве, называемом регионом что характеризуется не только близким расположением стран друг к другу, но и общностью природных, исторических, экономических, политических, культурных условий. На региональном уровне создаются межгосударственные группировки, имеющие характер интеграционных объединений. В пространственном отношении можно выделить следующие уровни регионализации: макрорегиональный - объединение государств крупного региона. мезорегиональный - сотрудничество между пограничными административно-территориальными образованиями государств, например, еврорегионы; микрорегиональный - совместные специальные экономические зоны (СЭЗ).
Зона преференциальной торговли - начальная стадия регионального интеграционного процесса, устранение препятствия в торговле некоторыми (но не всеми) товарами и услугами, не отработан единый механизм налогообложения при пересечении товаром границы, действуют различные таможенные правила. Квоты для импорта товаров из стран-партнеров могут быть расширены, но не ликвидируются полностью. Облегчаются условия для движения факторов производства.
В свободном торговом пространстве все барьеры на пути торговли устранены, но каждая страна продолжает проводить свою собственную политику в отношении стран, не являющихся членами данного свободного торгового пространства. (ЕАСТ и НАФТА.)
Таможенный союз предусматривает общую торговую политику в отношении стран, не входящих в Таможенный союз - импорт из стран, не входящих в таможенный союз, облагается одинаковой пошлиной при продаже товаров любой стране-участнице таможенного союза. Доходы от тарифов затем распределяются между участниками таможенного союза в соответствии с определенными установленными пропорциями.
Общий рынок не имеет торговых барьеров и мобильными являются факторы - ограничения на иммиграцию, эмиграцию и перелив капитала через границы устранены. Начинается интеграция непосредственно в сфере производства, что заставляет членов общего рынка тесно сотрудничать в денежной, налоговой (фискальной) политике и в политике занятости. Повышение производительности труда стран-участниц общего рынка в целом не всегда предполагает одинаковую выгоду для всех стран, входящих в общий рынок. (МЕРКОСУР, Андский пакт).
Экономический союз требует не только интеграции в сфере внешнеторговой и производственной деятельности, но и интеграции экономической политики, участники должны гармонизировать денежно-кредитную политику, налогообложение и государственные расходы и использовать общую валюту. (Европейский Союз.)
32. Європейський Союз: Основні етапи формування: І етап : назва договору, рік укладання, мета, ІІ етап: назва договору, рік укладання, мета, ІІІ етап: рік укладання договору, мета, IV етап: назва договору, рік укладання договору, цілі.
Европейский Союз образован согласно Маастрихтскому соглашению, которое было подписано 7 февраля 1992 года; действие соглашения началось с ноября 1993 г.
В Европейский союз входят 28 государств: Австрия, Бельгия, Болгария, Великобритания, Венгрия, Германия, Греция, Дания, Ирландия, Испания, Италия, Кипр, Латвия, Литва, Люксембург, Мальта, Нидерланды, Польша, Португалия, Румыния, Словакия, Словения, Финляндия, Франция, Хорватия, Чехия, Швеция и Эстония.
Первый этап связан с созданием, по Парижскому договору 1951 p. Европейского объединения угля и стали (ЕОУС), который вступил в силу в августе 1952. Создателями ЕОУС стали Франция, ФРГ, Бельгия, Люксембург, Италия, Нидерланды. Цель - способствовать экономическому сближению между странами, которые вошли в него, путем создания единого рынка угля и стали.
Второй этап связан с Римским договором 1957 о создании Европейского Экономического Сообщества (ЕЭС) и Евроатом, который вступил в силу 1 января 1958. Создателями ЕЭС и Евроатома стали те же 6 европейских стран. Цель (Общего рынка) - обеспечить постоянный и сбалансированное развитие экономик стран-участниц, повысить уровень жизни населения путем обеспечения свободы перемещения капиталов, товаров и рабочей силы. Цель Евроатома - развивать ядерную энергетику в странах, подписавших договор. Это сообщество позволило построить ряд АЭС, проводить совместные исследования в области ядерной энергетики.
Третий этап 1967 «Договор слияния» (или Брюссельский договор) был европейским договором, который объединил органы Европейского объединения угля и стали (ЕОУС), Европейского сообщества по атомной энергии (Евратом) и Европейского экономического сообщества (ЕЭС) в единую организационную структуру. В ЕС сначала вошли бы страны: Франция, Бельгия. ФРГ, Люксембург, Италия, Нидерланды; в 1973 г. - Великобритания, Дания, Ирландия; в 1981 г. - Греция; в 1986 г. - Испания, Португалия. Цели ЕС - создать единую Европу путем постепенного слияния национальных экономик и развить общие институты.
Четвертый этап связан с Маастрихтским договором (подписан 12 странами ЕС в 1992 и вступил в силу 1 ноября 1993 после ратификации его всеми странами) об образовании Европейского Союза.
Основные цели Европейского Союза:
закрепить результаты, достигнутые на предыдущих этапах интеграции стран Европейского сотрудничества, включая создание единого рынка;
повысить эффективность механизмов и органов Европейского сотрудничества;
способствовать сбалансированному, устойчивом развитии экономики и социальной сферы в странах - участницах Европейского сотрудничества в условиях ликвидации внутренних границ между ними и углублению экономического и валютного союза;
повышать роль Европейского сотрудничества на международной арене путем проведения единой внешней политики и политики безопасности 27 стран, выступающих как единое целое;
усилить защиты прав и интересов граждан стран-участниц путем введения гражданства Европейского Союза.
33 Інтеграції Східноєвропейських країн: Співдружність Незалежних Держав: рівень економічної інтеграції, основні напрями діяльності; напрями діяльності Організації Чорноморського економічного співробітництва.
Содружество Независимых Государств (СНГ) образовалось в 1991 г. после распада Советского Союза. В него вошло 12 из 15 бывших советских республик: Азербайджан, Армения, Беларусь, Грузия, Казахстан, Кыргызстан, Молдова, Россия, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Украина.
Главной целью СНГ задекларировано сотрудничество в политической, экономической, гуманитарной, экологической и культурной областях для всестороннего и сбалансированного экономического и социального развития государств-членов. Такое сотрудничество должно превратиться в перспективе в экономический союз.
Принципы СНГ: государства-члены суверенны и равны, государства-члены являются самостоятельными и равноправными субъектами международного права.
Предполагалось, что СНГ станет мощным экономическим объединением вроде Европейского сообщества. С начала образования СНГ находилась на стадии зоны преференциальной торговли. Поэтому путь к экономическому союзу пролегает через промежуточные стадии: зона свободной торговли - таможенный союз - общий рынок товаров и услуг, капиталов, рабочей силы - валютный союз. В 1994 г. был подписан Договор об образовании зоны свободной торговли. Он предусматривал постепенное сокращение таможенных пошлин и образования в будущем межгосударственной экономического совета. Предполагалось образования таможенного союза. Однако соглашение подписали лишь несколько государств; частности, Украина к нему не присоединилась. В силу таких обстоятельств СНГ все еще находится на стадии зоны преференциальной торговли.
Организация Черноморского экономического сотрудничества (ОЧЭС) официально было основано в 1998 p., Насчитывает 11 членов: Азербайджан, Албания, Болгария, Армения, Греция, Грузия, Молдова, Россия, Румыния, Турция, Украина. Целями ОЧЭС являются: развитие многостороннего и двустороннего сотрудничества; улучшение условий для предпринимательской деятельности; сотрудничество в ведущих отраслях экономики, в частности, образование общей транспортной системы; сотрудничество по предотвращению загрязнения Черного моря. В 1994 г. был создан Черноморский банк торговли и развития (ЧБТР), который должен способствовать экономическому развитию стран Черноморского региона.
