Богдан Данилишин

доктор економічних наук, професор. Академік НАН України. Працював міністром економіки в Уряді Юлії Тимошенко. До того займав посаду голови Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ. Український дисидент і політичний біженець.

Поряд із лібералізацію торговельного режиму та відкриття своїх ринків для імпортної продукції, Угодами СОТ передбачено розгалужений механізм захисту внутрішнього ринку, який передбачає: спеціальні захисні заходи у випадку різкого зростання імпорту; антидемпінгові заходи у випадку імпорту за демпінговими цінами; компенсаційні заходи у випадку використання заборонених СОТ субсидій; підвищення ставок митного тарифу та застосування квот у разі суттєвого погіршення платіжного балансу країни; надання державної підтримки вітчизняним виробникам, у тому числі експортерам; використання субсидій, які не створюють негативного впливу на конкуренцію і спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників, у тому числі експортерів; надання внутрішньої підтримки для розвитку сільського господарства, зокрема застосування спеціального режиму оподаткування.

Професійне використання зазначених інструментів захисту гарантовано мало посилити позиції України у міжнародній торгівлі. Але після відставки Уряду Юлії Тимошенко ця робота була фактично припинена.

Сьогодні захист інтересів вітчизняних товаровиробників в Україні здійснюється відповідно до чинного законодавства, зокрема Законів України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

Для того, щоб говорити про вплив чи шкоду від вступу України до СОТ, треба розуміти і бачити внутрішню структуру економіки України, політичні та бізнесові інтереси правлячих кіл. Вони говорять про реформи і модернізацію, але не зацікавлені в них. Реформи – це зміна структури економіки, ліквідація сировинної орієнтації експорту, а значить і надприбутків олігархів. Саме тому слід зазначити, що головні позитивні ефекти слід пов’язувати з дією додаткових стимулів для проведення необхідних внутрішніх реформ. Впровадження цивілізованих умов конкуренції і прозорого правового поля мало стимулювати загальне прискорення структурних реформ і створити стимули для підвищення конкурентоспроможності, для інновацій. Цьому сприяє приведення національного законодавства (зокрема у сфері оподаткування, митного регулювання, стандартизації та сертифікації, регулювання сфери послуг, конкурентної політики, охорони інтелектуальної власності) у відповідність до норм і правил СОТ. Підвищення прозорості державної політики, усунення значної кількості персональних преференцій сприятиме звільненню торгівлі від адміністративного тиску та водночас усуне потребу надмірного лобіювання корпоративних інтересів у парламенті та уряді. І це є важливою передумовою для ефективнішої боротьби з корупцією.

Водночас практичний досвід багатьох країн світу, які нині є членами СОТ, особливо країн, що розвиваються, вказує на те, що більшість потенційно можливих позитивних наслідків для країни, її виробників реалізується не автоматично, а є результатом розумної політики, яка створює потенціал для використання таких можливостей. Саме тому сьогодні в рамках СОТ одним з найуживаніших термінів став capacity building, тобто створення потенціалу використання можливостей. Для того, щоб оптимально використати потенційні переваги від членства в СОТ, слід чітко усвідомлювати, які саме існують обмеження у використанні переваг членства в міжнародній торговій системі. Переваги вільного доступу на ринки, які надасть членство в СОТ, більшою мірою стосуються ринків з переважно ціновою конкуренцією, тобто ринків сировинної продукції і стандартизованих масових готових виробів. Вони значно меншою мірою стосуються високотехнологічних виробів, що постачаються переважно в рамках замкнутих систем обороту ТНК та мінімально піддаються впливу лібералізаційних заходів СОТ. Отже, якщо Україна покладається лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то ще тривалий час вона ще буде утримуватися у сфері низькотехнологічного експорту з низькими рівнями прибутків, що стримуватиме темпи внутрішніх реформ. Тобто ми постаємо перед необхідністю використання більш широкого арсеналу заходів економічної політики, які б, зокрема, впливали в напрямі прискорення інновацій у секторах потенційних конкурентних переваг української економіки, створення умов для формування потужних українських ТНК, здатних до конкуренції в глобальному економічному середовищі.

Можливість нарощування обсягів продажу українських товарів і послуг на зарубіжних ринках може стримуватися несумісністю сучасної товарної структури експорту України зі структурою світової торгівлі.

Отже, без структурної адаптації до пріоритетів світової економіки, формування з цією метою адекватної інноваційної та інвестиційної стратегії нам годі й думати про використання переваг міжнародної торгової системи – будь якої чи то СОТ чи то Митного Союзу.

Масова дискусія в українському суспільстві щодо наслідків підписання Угоди про асоціацію з ЄС нагадує, що аналогічні суперечки точилися і шість років тому – під час вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Прихильники членства України у СОТ доводили його позитивний вплив та можливості для подальшого зростання та розвитку як підприємств, так і економіки в цілому. Противники ж, навпаки, вбачали загрози та пророкували колапс системи торгівельних зв’язків Украйни зі світом, закриття виробництв та безробіття всередині країни.

В останньому випадку претенденти на роль лідерів громадської думки з цього питання часто маніпулювали масовою свідомістю, користуючись низьким рівнем обізнаності широких верств населення.

Як результат, було створено серію міфів з цього приводу — про закриття українських підприємств внаслідок вступу в СОТ, про безробіття та падіння виробництва.

Міфологізація масової свідомості, її механізми, шляхи розповсюдження та наслідки для суспільства є темою окремих досліджень та розвідок. Разом з тим, з погляду оцінки економічної політики постає питання: а чим в дійсності був вступ в СОТ для української економіки в цілому та українських підприємств зокрема.

Для вивчення реальних наслідків такого членства протягом 2004-2014 років Інститут економічних досліджень та політичних консультацій проводить спеціальні опитування керівників промислових підприємств, предметом яких є вивчення думок щодо наслідків вступу України до СОТ.

У 2004-2007 роках, ще до вступу країни до СОТ, досліджувались очікування керівників щодо впливу цієї події на експортну та імпортну діяльність їхніх підприємств, у 2008 році — наслідки впливу за п’ять місяців після підписання та в 2012-2014 — більш віддалені наслідки вступу України до СОТ для діяльності підприємств.

На підставі цих опитувань вже зараз можна стверджувати, що більшість міфів, якими підживлювалася масова свідомість останніми роками, щодо негативного впливу СОТ на українську економіку, не мають жодного об’єктивного підгрунтя.

Факт членства України в СОТ є позитивним, це сприяє та сприятиме українському бізнесу.