Богдан Данилишин

доктор економічних наук, професор. Академік НАН України. Працював міністром економіки в Уряді Юлії Тимошенко. До того займав посаду голови Ради з вивчення продуктивних сил України НАНУ. Український дисидент і політичний біженець.

– зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на товарні ринки країн-членів СОТ;

– отримання можливості захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торговельних спорів Світової організації торгівлі;

– набуття офіційного статусу переговорного процесу зі створення зони вільної торгівлі з ЄС;

– скасування квот на експорт української продукції металургії до ЄС;

– доступ до дешевших комплектувальних, устаткування і сировини;

– забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг.

Хто був найбільш зацікавлений у вступі України до СОТ?

Наслідки вступу України до СОТ мають специфічну форму для окремих секторів, що визначається структурою виробництва в них, а також вихідним рівнем його захищеності. Тому різні варіанти економічної політики мають більший або менший вплив на різні сектори. Наприклад, зменшення тарифів буде вигідним для секторів, які були відносно незахищеними або мали велику частку проміжного попиту (а тому виграють від зниження цін на фактори виробництва). Покращення доступу до ринків є сприятливим для експортно орієнтованих секторів, що стикаються зі значними торговельними обмеженнями на зовнішніх ринках.

Звичайно, криза вносить свої корективи в економічні розклади. Разом з тим, серед усіх галузей промисловості членство України в СОТ є найбільш корисним для металургійної та хімічної промисловості. Для цих галузей найбільше значення матимуть покращення доступу до ринку, а також реформа тарифів і, відповідно, краща доступність обладнання та матеріалів.

Іншими галузями промисловості, в яких збільшиться випуск продукції, є виробництво коксу та видобування неенергетичних матеріалів. Зростання випуску в кожному з цих секторів може перевищити 10%. За винятком готельного та ресторанного бізнесу, який безумовно виграв від реформи тарифів і, відповідно, здешевлення продукції харчової промисловості, сектор послуг демонструє помірне зростання сукупного випуску. В цьому секторі найбільше зростають обсяги послуг зв’язку, де випуск росте за рахунок зниження бар’єрів для прямих іноземних інвестицій.

Найбільше зростання експорту відбувається в сільському господарстві, хімічній промисловості та металургії, темпи якого набагато вищі, ніж середнє збільшення експорту.

Зростання сукупного випуску тісно пов’язане з впливом на зайнятість населення. Підвищення попиту як на кваліфіковану, так і некваліфіковану робочу силу, було найбільшим у хімічній промисловості та металургії.

Споживачі отримують подвійний виграш. По-перше, можливе зростання промислового виробництва збільшує реальні доходи на фактори виробництва і таким чином доходи домогосподарств. По-друге, більша пропозиція товарів споживання за нижчими цінами краще задовольнятиме потреби споживачів. Для бідних споживачів найбільш важливим є краща пропозиція та знижена реальна вартість продуктів харчування, у той час як небідні споживачі переважно виграють від покращення доступності телекомунікаційних та фінансових послуг.

Як вступ до СОТ вплинув на вітчизняну митну політику?

Слід зазначити, що протягом 2005-2008 років Верховною Радою України прийнято низку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифного захисту у відповідність до вимог СОТ. З прийняттям цих законів рівень лібералізації доступу до ринків України вже сьогодні більше ніж на 90% відповідає рівню зобов'язань, взятих у рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ. Тобто українська економіка фактично працює за правилами цієї організації.

Вступ до СОТ призвів до суттєвого збільшення частки оподаткованого імпорту в загальному обсязі імпорту (на початку 2005 року питома вага оподаткованого імпорту в його загальному обсязі становила близько 30%). Крім того, слід урахувати, що держава втрачала значні кошти внаслідок штучного заниження митної вартості. Звідси можна стверджувати, що зниження митного тарифу не повинно мати негативних наслідків при відсутності корупції та правильному адмініструванні.

Слід також ураховувати і той факт, що в Україні тарифом обкладається лише 31% імпортних товарів, за енергоносії та поставки товарів у рамках угод вільної торгівлі мито не сплачується, тобто вступ до СОТ вплинув тільки на цю частку.

Збільшення сплати мита та надходжень до бюджету відбувається за рахунок легалізації контрабандних імпортних потоків. Таким чином, сьогодні митно-тарифна політика відповідає вимогам членства України в СОТ, при цьому вона є виваженою та направленою як на лібералізацію зовнішньої торгівлі та легалізацію тіньових потоків імпорту, так і захист національного товаровиробника, а також легалізацію торгівлі та збільшення надходжень до Державного бюджету.

Звичайно, при вступі до СОТ очікувався можливий негативний вплив вступу  на вітчизняну економіку. Поряд з низкою переваг існують певні ризики від приєднання України до СОТ, а саме - загострення конкуренції на внутрішньому ринку та необхідність впровадження нових норм безпеки та якості продукції.

Запровадження правил СОТ у сфері стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов'язаних із переходом до нових стандартів, припадає на вітчизняних виробників. Слід зазначити, що угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією урядів. Однак від експортерів країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Тому необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об'єктивно, незалежно від рішення про вступ до СОТ, оскільки є передумовою підвищення конкурентоспроможності виробників як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках.

Групи товарів (продукції, послуг), на які змінилися митні тарифи в результаті вступу України до СОТ

Згідно з тарифними зобов’язаннями України, які є невід’ємною частиною Протоколу про вступ України до СОТ, зміна ставок ввізного мита відбулася як на продовольчі, так і промислові групи товарів.

Попередня діюча середньозважена тарифна ставка по всій номенклатурі становить 7,02% (сільське господарство – 18,19 та промисловість – 6,11%). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі вона дорівнює 5,09% (сільське господарство – 10,0, промисловість – 4,77%). Середньоарифметична діюча тарифна ставка по всій номенклатурі становить 6,51% (сільське господарство – 13,84, промисловість – 4,40%). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язаних рівнів по всій номенклатурі ці показники дорівнюватимуть 6,28% (сільське господарство – 11,16, промисловість – 4,85%).

Значною мірою економіка України вже в період 2005-2008 років функціонувала в умовах СОТ, оскільки секторальні зобов’язання, взяті в рамках переговорів, в основному відповідали чинному законодавству. Кумулятивний вплив вступу України до СОТ на галузі національної економіки, за експертними оцінками, має позитивний характер. Найбільш важливою зміною, яка визначає зростання як добробуту, так і реального ВВП, є покращення доступу до ринків, зокрема для металургії, хімічної промисловості та сільського господарства. Лише це, за сприятливих умов, може призвести до 6,4% кумулятивного зростання добробуту та 2,7% – реального ВВП завдяки підвищенню експорту та відповідно попиту та цін на фактори виробництва всередині країни.

Вплив на добробут від зниження торгових бар’єрів пов’язаний з доступністю більш різноманітного переліку товарів та послуг, що дозволяє користувачам споживати якісніші послуги за нижчою ціною. Це стосується як кінцевих споживачів, так і підприємців, що матимуть кращий доступ до обладнання і товарів проміжного попиту. Означене стає підставою для підвищення реальної продуктивності виробництва. Також важливим є зростанням прямих іноземних інвестицій у ключових секторах, що збільшує пропозицію факторів виробництва та відповідно ціни як на робочу силу, так і капітал. Це, у свою чергу, обумовлює зростання доходів домогосподарств.

За сприятливих, не кризових умов розвитку, вплив на макроекономічне середовище полягає в наступному:

– прискорення економічного зростання шляхом стабілізації митно-тарифного, інвестиційного, регуляторного законодавства, додаткове сукупне підвищення добробуту від вступу України до СОТ та ВВП; – створення умов для зростання обсягів іноземних інвестицій в економіку України, підвищення щонайменше удвічі темпів збільшення іноземних інвестицій; – створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом із щорічним збільшенням обсягів експорту української продукції до ЄС; – суттєва детінізація імпорту через його подальшу лібералізацію із супроводжуючим зростанням доходів від зовнішньоекономічної діяльності державного бюджету на 5–10% щорічно; – пожвавлення виробництва в базових експортно орієнтованих галузях (металургійна, хімічна, аграрний сектор) внаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків та додаткового щорічного збільшення експорту продукції щонайменше на 7–10% (від 1,5–2 до 4 млрд. дол. США); – стимулювання розвитку секторів послуг, зокрема завдяки залученню прямих іноземних інвестицій; – зниження комерційних ризиків унаслідок установлення більш стабільного режиму торгівлі, зменшення втрат українських експортерів через недискримінаційні умови застосування захисних механізмів; – прискорення структурних реформ і створення стимулу для підвищення конкурентоспроможності; – застосування механізмів справедливого вирішення торговельних спорів; – суттєве посилення ефективності заходів захисту внутрішнього ринку відповідно до процедур та правил судового вирішення спорів СОТ; – розширення асортименту та якості пропонованих товарів і послуг, зниження їх ціни; – щорічне загальне зростання виробництва щонайменше на 5–10%, збільшення зайнятості та доходів виробників, а отже, розширення бази оподаткування, що позитивно вплине на державний бюджет України.

Переваги для споживачів:

– підвищення якості товарів та послуг; – здешевлення вітчизняних та імпортованих товарів та послуг; – розширення асортименту продукції.

Переваги для виробників:

– суттєва лібералізація доступу українських товарів на світові ринки (продукти харчової промисловості, металургійна, хімічна, машинобудівна продукція, споживчі товари); – скорочення витрат ведення зовнішньоекономічної діяльності; – зниження вартості сировини, проміжної продукції та інвестиційних товарів; – зменшення втрат експортерів від дискримінаційних обмежувальних заходів; – посилення правового захисту національного товаровиробника шляхом доступу до механізму вирішення торгових суперечок СОТ; – забезпечення недискримінаційного транзиту товарів та послуг; – суттєве підвищення конкурентоспроможності виробництва і товарів виробничого та споживчого попиту через значне збільшення обсягів іноземного інвестування (до $3–5 млрд щорічно).