Освіта у Стародавньому Єгипті.

   Єгипетська школа. В єгипетських школах навчалися хлопчики, а іноді й дівчатка. Вони вчилися писати спочатку на черепках глиняного посуду, а потім на старих, змитих папірусах. Якщо учень навчався успішно, йому давали новий папірус. Діти переписувати різні повчальні тексти, вірші й казки. Вчитися в єгипетській школі було важко, адже Ієрогліфів було кілька тисяч (з них використовували 750). Траплялося, що неслухняних учнів били. Недарма виникла приказка: «Вухо хлопчика на його спині».

Зберігся папірус, на якому записано повчання мудреця Ахтоя для свого сина. Батько переконує хлопчика не лінуватися і добре вчитися, щоб стати писарем, бо писарям живеться набагато краще, ніж ремісникам чи землеробам.

Єгипетські писарі писали загостреними очеретинками. При собі вони завжди мали дерев'яний пенал з двома чашечками для чорної та червоної фарб і приладдя для письма. Працювали вони, сидячи на підлозі й схрестивши ноги. Згорток папірусу клали на коліна. Писали чорною фарбою, яку робили із сажі. Початок нового рядка або дату позначали червоною фарбою.

Наукові знання в стародавньому Єгипті. Єгиптяни були землеробами. Вони мали землеробський календар, що складався з дванадцяти місяців. Календар був пов'язаний з розливами Нілу. З давніх-давен жерці у храмах вели спостереження за зоряним небом. Вони помітили, що вода в Hілі прибуває тоді, коли на небі з'являється зоря Сіріус. Це й прийняли за початок нового року.

Щодня піднімалися на високу храмову вежу жерці в білому одязі. Вони несли згортки папірусу з малюнками зоряного неба. Один жрець сідав на визначене місце, а інший спостерігав, як розташовуються зорі відносно його голови і плечей.

Єгиптяни об'єднували зорі в сузір'я, які нагадували їм обриси тварин. Наприклад, сузір'я Великий Віз єгиптяни називали Ногою Бика І малювали його у вигляді бичачої ноги. Для того щоб спостерігати за зорями, астрономам потрібен був годинник. Єгиптяни винайшли спочатку сонячний, а потім водяний годинник.

Освіта у Стародавньому Китаї.

II тисячол. до н. е. виникають перші навчальні заклади у Китаї. Про них дізнаємося з найдавніших китайських записів, зроблених на кістках і панцирах черепах. На рубежі II i I тисячол. до н. е. з’являються літописи на бамбукових і дерев’яних дощечках. Важливі документи з VIII ст. до н. е. записували на дорогому шовку. У I ст. китайці навчилися виготовляти папір.

У Стародавньому Китаї писали ієрогліфічним письмом, яке на­раховувало кілька десятків тисяч ієрогліфів. Навчання грамоти тривало багато років, воно було доступне лише дітям чиновників і багатіїв.

Першими китайськими школами були общинні школи, які згодом поділялися на центральні і місцеві. Для підготовки різних чиновників відкривалися спеціальні навчальні заклади: юридичні, математичні, медичні, художні. З розвитком науки у Китаї вини­кають вищі аристократичні школи, де навчали, передусім, ора­торському мистецтву, філософії, релігійної моралі, астрономії, медицини тощо.

Крім державних існували також приватні школи. Першу приватну школу відкрив Конфуцій.

Основу навчання складали "шість мистецтв": стрільба з лука, управління конем, музика, письмо, арифметика, етикет. Вивченню письма і рахунку не надавали такого особливого значення як всім іншим дисциплінам.

На рубежі I i II ст. н. е. у Китаї вперше було запроваджено систему державних екзаменів на зайняття державних посад: хто хотів у майбутньому стати вченим або чиновником, повинен був складати ряд екзаменів впродовж кількох років. Тому вся розумова освіта, як правило, спрямовувалася на підготовку до здачі цих екзаменів.