2.3 Основні напрями попередження наркоманії, токсикоманії та алкоголізму

Сьогодні проблема боротьби з наркоманією розглядається як питання державної важливості. Створена і діє Національна координаційна рада по боротьбі з наркоманією при Кабінеті Міністрів України.

Україна у 1992 році прийнята до Інтерполу. Вона бере активну участь у діяльності й інших міжнародних організацій, які ведуть боротьбу з розповсюдженням наркотиків, діючи на підставі двобічних домовленостей з цілим рядом держав. За ініціативою України ООН оголосила останнє десятиріччя XX століття “Десятиріччям боротьби із наркоманією”. Україна активно співробітничає із світовим співтовариством у цьому напрямі. Шляхами такого співробітництва є:

- складання міжурядових і міжміністерських угод;

- контакти між окремими службами міліції (поліції);

- участь у роботі міжнародних організацій.

Світове співтовариство здійснює такі основні напрями боротьби з поширенням наркотиків:

1. Широку профілактичну діяльність, спрямовану на те, щоб не допустити втягнення молоді у вживання наркотиків. З цією метою застосовуються найновіші досягнення медицини, психіатрії, педагогіки; залучаються до цієї діяльності всі сфери суспільства. Вважається, що цей напрям мусить бути пріоритетним у кожній державі.

2. “Силову боротьбу” з наркобізнесом із застосуванням спеціалізованих установ, військової і спеціальної техніки, спеціально підготовлених співробітників, контроль за відмиванням “брудних” грошей, захоплення наркокур’єрів з багажем (який нерідко досягає кількох тон), вихід через них на керівників наркокартелів. Звичайно, ця діяльність потребує великих зусиль усієї держави і значних коштів.

3. “Лібералізацію” наркотичної проблеми, коли у державі приходять до висновку, що найкращий метод боротьби з наркотизацією населення-перехід до легальної реалізації наркотиків через аптеки та інші торгівельні заклади, (йдеться про так звані “легкі” наркотики). Це, мовляв, “вибиває” підгрунтя наркобізнесу і дає можливість контролювати ринок збуту наркотиків та проводити повний облік лікування наркоманів. Але життя показує, що така депеналізація споживання наркотиків (Голландія, Швеція) не призводить до бажаних результатів. У наркоманів лишається потяг до “важких” наркотиків (опійної та кокаїнової групи або до синтетичних галюціногенів); наркотична кон’юнктура не поліпшується, а, навіть погіршується. На наш погляд, такий напрям боротьби з наркоманією, чим би він не пояснювався, не може бути прийнятним для України, хоча в Києві, Одесі та деяких інших містах у рамках проекту ВООЗ ООН здійснюються заходи по видачі наркоманам шприців, презервативів, дезрозчину тощо.

Найважливішими компонентами профілактики наркотизму є організаційні, економічні, медичні, культурно-виховні та правові заходи.

Зазначимо, що в Україні працює єдиний міжвідомчий банк даних на осіб, причетних до незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, створено єдиний реєстр хворих на наркоманію.

У системі МВС функціонує Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів. Воно має свої підрозділи у всіх територіальних і транспортних підрозділах внутрішніх справ. У серпні 2002 р. УБНОН МВС України було реорганізовано в Департамент боротьби з незаконними обігом наркотиків.

Дуже результативними у боротьбі з наркобізнесом є цільові оперативно-профілактичні операції, які щорічно проводяться у країні в кілька етапів і мають певні кодові назви. Операції здійснюються на підставі типових планів з метою виявлення та перекриття джерел і каналів надходження наркотиків у нелегальний обіг, запобігання фактам злочинної діяльності наркоділків, виявлення й усунення обставин, що сприяють незаконному попиту та збуту наркотичних засобів.

Наприклад, під час операції “Мак” працівники міліції за допомогою місцевої влади і громадськості проводять сільські сходи, подвірні обходи. В цей час роз’яснюється населенню відповідальність за незаконний висів маку і коноплі, виявляються місця висіву та самосіву цих культур, які знищуються , здійснюється нагляд за поведінкою осіб, взятих на облік як учасників наркобізнесу, затримуються перевізники наркотичних засобів.

Операція “Допінг” проводиться з метою виявлення, блокування та знищення осередків наркотизації, вилучення наркотичних засобів, запобігання розкраданню цих засобів з виробничих, дослідних, аптекарських і лікарських об’єктів. Встановлюються факти і місця виготовлення наркотичних засобів, визначаються причини та умови вчинення цих злочинів.

На російському і білоруському кордонах проводиться спільна з силовими структурами цих країн оперативно-профілактична операція, до якої залучаються працівники міліції, підрозділи внутрішніх військ і прикордонників, митна служба, служба безпеки, спеціалісти-кінологи. Мета операції-перекрити канали надходження наркотиків, у тому числі “важких”, виявити і затримати наркокур’єрів.

За підсумками подібних операцій у відповідні інстанції вносяться обґрунтовані подання, де перелічуються причини, що обумовлюють наявність появи наркобізнесу та пропонуються заходи щодо їх усунення.

Корисні результати приносять і такі локальні профілактичні заходи, як відпрацювання навчальних закладів з метою виявлення збувачів і покупців наркотиків, перевірки кафе, барів, казино, нічних клубів, дискотек, де збуваються і вживаються наркотичні засоби, з наступною вимогою про закриття таких закладів.

Для правоохоронних органів предметними напрямками боротьби з наркобізнесом залишаються: викриття угрупувань наркобізнесу, що склалися в організовані злочинні об’єднання, збувальників-оптовиків, каналів надходження “важких” наркотиків і осіб, які їх транспортують та реалізують, підпільних лабораторій виготовлення наркотиків тощо.

Згідно з прийнятим у лютому 1995 року Законом, ЛТП для наркоманів у системі МВС ліквідовані, а замість них у системі охорони здоров’я створюються спеціалізовані закриті лікувальні заклади (для неповнолітніх у віці 16-18 років-спеціалізовані лікувально-виховні заклади) для примусового лікування осіб, хворих на наркоманію.

Спецпідрозділи по боротьбі з міжнародною контрабандою наркотиків створені і діють в СБУ.

Згідно із Законом України від 24 січня 1995 р. “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” передбачено створення центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років для їх лікування від алкоголізму, наркоманії та токсикоманії.

В числі економічних чинників профілактики звертається увага на розробку нових зразків сільськогосподарської техніки для збирання наркотичних культур з метою зменшення витрат врожаю, скорочення термінів збиральних робіт і знищення частки ручної праці. Як зазначалося вище, -плідно працюють дослідники по виведенню сортів конопель без канабіноїдних сполучень і сортів снотворного маку з низьким вмістом алкалоїдів.

Важливими є роботи, які ведуться по створенню екологічно безпечних препаратів та фізико-термічних методів знищення наркотиковмістних рослин.

Зменшуються площі посівів коноплі, укрупнюються плантації з метою їх якіснішої охорони.

Важливою економічною і водночас культурно-виховною проблемою є питання культурного дозвілля і розвитку молоді. Місцевій владі треба активніше створювати за місцем проживання та відпочинку населення, при навчально-виховних закладах і спортивних спорудах школи здоров’я, спортивні секції та військово-спортивні гуртки, розширювати мережу закладів культури та клубів дозвілля за інтересами, бібліотек, музичних і художніх шкіл, шкіл мистецтв для дітей, підлітків і молоді, забезпечити її культурно-спортивним інвентарем, музичними інструментами, книжковими фондами, активніше вирішувати питання про відвідування підлітками культурно-спортивних закладів на пільгових умовах.

Треба рішучіше розв’язувати питання про повернення приміщень позашкільних навчально-виховних закладів, переданих в оренду підприємствам і організаціям недержавної форми власності, а також тих, що використовуються не за призначенням.

В установах виконання покарань треба глибоко вивчити практику лікування осіб, які вживають наркотичні засоби і засуджені за скоєння злочинів, щоб за результатами досліджень розробити і здійснити заходи щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги таким особам.

За останні роки створені і працюють у системі МОЗ України науково-методичний та клініко-реабілітаційний центр з проблем хімічних залежностей (м. Київ), кризові наркологічні центри тощо.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів №1238 від 1997 року “Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення” здійснюється профілактичний огляд серед осіб груп ризику.

За програмою Міжнародної організації праці та Програмою з контролю наркотиків ООН фахівці МОЗ проводять роботу по впровадженню протинаркотичного і протиалкогольного проекту на робочих місцях, що дає позитивні результати.

Але в цілому форми і методи надання допомоги хворим на наркоманію у медичних закладах як загального, так і закритого типу потребують розвитку і оновленню. Вважаємо, що потрібно також активніше запозичати зарубіжні методи реабілітації наркоманів з широким використанням їх самодіяльного управління у проживанні, праці та інших сторонах життя (за прикладами кооперативу Родольфо в Італії, общини Леві Петруса в Швеції, общини Делансі-стріт у США тощо). Дещо вже робиться в цьому плані у Львові та Одесі.

Серед культурно-виховних заходів велике значення має включення до програм вищих і середніх навчальних закладів курсів (розділів курсів) і тем про шкідливість вживання наркотичних засобів. Фахівці МОЗ вже розробили 10 навчальних антинаркотичних програм для учнів і батьків.

На конкурсній основі слід активніше створювати твори антинаркотичної спрямованості (художні, науково-популярні і мультиплікаційні фільми, плакати, проспекти, листівки, календарі).До програм радіо і телебачення для молоді варто постійно включати передачі і рубрики про шкідливість наркоманії, ширше використовувати так звану “соціальну рекламу”. Для учителів і батьків готувати посібники і рекомендації з питань антинаркоманійного виховання.

В числі правових заходів по боротьбі з наркоманією велике значення мають згадувані нами вище закони, прийняті у лютому 1995 р. Ці закони стали серйозним кроком уперед в регулюванні проблем, пов’язаних з наркотиками, наркоманією і наркобізнесом; Закони приведені до вимог міжнародного стандарту і в той же час вони враховують реальну ситуацію в нашій країні.

Врегульовано питання легального обігу наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, контролю за їх обігом, використанням, вжиті заходи по безпеці і збереженню вказаних засобів, порядку їх отримання громадянами.

Передбачені заходи протидії незаконному обігу вказаних засобів органами, що ведуть боротьбу з таким обігом, сформульовані напрями цієї боротьби, порядок вирішення питання про лікування осіб, хворих на наркоманію, види цього лікування.

Зараз у Верховній Ради України з ініціативи МВС і МОЗ України розглядається проект Закону “Про обов’язкове лікування хворих на алкоголізм та наркоманію”. Вважаємо, що прийняття цього Закону дасть можливість значно покращити наркотичну кон’юнктуру насамперед шляхом активізації профілактичних заходів у цьому плані.

Серйозно посилена кримінально-правова боротьба з незаконним обігом наркотиків. До кримінального кодексу введено ряд спеціальних норм про відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, незаконне їх отримання, вживання, використання коштів, здобутих від незаконного їх обігу.

На базі цього законодавства сьогодні створюється нормативне регулювання цілої низки детальних проблем міжвідомчими і відомчими актами, наприклад, правових та організаційних основ системи виявлення, обстеження і обліку різних категорій громадян, зокрема учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ та технікумів, які вживають наркотичні засоби.

Щодо органів внутрішніх справ, то розв’язання ними профілактичних проблем неможливе без всебічного аналізу ситуації з правопорушеннями, пов’язаними з наркотичними засобами, і особами, які займаються їх незаконним обігом і вживанням. Під час аналізу збираються дані, що характеризують як злочинців, так і споживачів наркотиків, об’єктивні обставини, які обумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства та умови, що сприяють такому порушенню. Збиранням відомостей у цій сфері повинні займатися всі служби міліції під час виконання своїх функцій. Інформація мусить надходити також від органів охорони здоров’я (передусім від наркологічної служби), освіти, керівників виробничих колективів, громадськості.

Індивідуальна профілактика наркотизму здійснюється і щодо осіб, які зловживають наркотиками і в поведінці яких відсутні ознаки злочину, пов’язаного з наркотичними засобами, але виходячи із антигромадської поведінки особи є ймовірність його скоєння.

Індивідуальну профілактику треба починати з особою раніше, ніж вона починає зловживати наркотиками. Наркомани “прогресують” поступово і , звичайно, проходять такі стадії:

1) нездорової зацікавленості до наркотиків, їх виготовлення, споживання (група відносного ризику);

2) перебування у середовищі наркоманів, схвалення їх поведінки, разові прийоми наркотиків (груп підвищеного ризику);

3) вживання наркотиків більш-менш постійно, але ознаки наркоманії ще відсутні (група тих, хто зловживає наркотиками);

4) формування хворобливої психічної і фізичної залежності від наркотиків (група хворих на наркоманію).

Очевидно, виявляти і починати ранню профілактику треба вже з представниками групи відносного ризику. До речі, така профілактика буде найбільш дійовою.

Особи для індивідуально-профілактичної роботи виявляються серед засуджених до покарання без позбавлення волі, звільнених із місць позбавлення волі, стосовно яких прийняте рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, притягнутих до адміністративної відповідальності (все це за дії, пов’язані з наркотиками), тих, які пройшли примусове лікування від наркоманії, і стосовно яких є інформація, що вони орієнтовані на вживання наркотиків.

Інформація щодо таких осіб повинна надходити з місць позбавлення волі, приймальників-розподільників, наркологічних служб, станцій “швидкої допомоги”, медпунктів навчальних закладів, громадських організацій, окремих громадян.

При наявності достатніх підстав вказані особи беруться на профілактичний облік (щодо перших двох груп-облік не централізований), з ними проводиться індивідуально-профілактична робота працівниками служби по боротьбі з наркобізнесом (де вони відсутні, то карного розшуку), дільничними інспекторами міліції, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та органів, що виконують покарання.

Профілактика повинна вестися індивідуально за планом з урахуванням рекомендацій лікаря-нарколога, або з його безпосередньою участю в підготовці та виконанні таких заходів. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом мусить бути їх направлення на лікування з подальшою профілактикою.

Роботу з особами, які перебувають на профілактичному обліку, варто проводити диференційовано, враховуючи їх позитивні і негативні якості. При цьому методи переконання та виховання мусять поєднуватися із медичним, правовим і соціальним впливом.

Індивідуально-профілактичні заходи передбачають:

1. Нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка профілактується, реагування на правопорушення та інші протиправні дії, пов’язані з наркотиками.

2. Вивчення та здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення профілактичного, які провокують його на вживання наркотиків та інших одурманюючих засобів, або скоєння інших правопорушень.

Зокрема, дільничний інспектор міліції стосовно профілактовного проводить роботу з метою сприяння сім’ї, трудовому колективу, громадським організаціям у його перевихованні, переконанні в потребі добровільного лікування, попереджає вчинення ним злочинів, повертає його до активної трудової діяльності. Крім того, він вносить пропозиції про обговорення поведінки такої особи на засіданнях громадських об’єднань за місцем роботи і проживання, в яких бере безпосередню участь. Оформляє особисто матеріали для примусового лікування на особу яка ухиляється від добровільного лікування чи продовжує вживати наркотичні речовини після проходження курсу лікування і при цьому порушує громадський порядок та права інших громадян.

Загальна профілактика наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної обстановки на території обслуговування (адміністративна ділянка, район, область), де здійснюється нелегальний обіг наркотиків та їх немедичне вживання. Вивчаються причини та умови, що сприяють порушенню антинаркоманійного законодавства, особи, які його порушують, і наслідки таких дій. Головним завданням загальної профілактики в цьому випадку є усунення причин і умов, або, принаймні, часткове перешкодження їх негативного впливу на ситуацію.

Серед виховних заходів важливе місце повинна посідати роз’яснювальна робота серед населення про велику шкоду, яку завдає немедичне споживання наркотиків, потребу дотримання антинаркоманійного законодавства, правові наслідки його порушення.

У трудових колективах і за місцем проживання населення інформується про стан оперативної обстановки щодо наркотизації, наводяться конкретні причини, що її обумовлюють.

Особливу увагу треба звертати на роботу з батьками, які мають дітей-підлітків та юнаків, роз’яснюючи їм характерні ознаки вживання наркотиків (сліди уколів на тілі, поява шприців, бинтів, хімічного посуду, різке схуднення, блиск очей, постійне ковтання слини, брехливість, поява значних боргів тощо).

Систематично у місцях збуту і вживання наркотиків (як у приміщеннях, так і поза ними) міліціі разом з громадськістю проводити рейди з метою встановлення і припинення таких дій.

Слід регулярно здійснювати планові оперативні відпрацювання установ, підприємств, організацій, діяльність яких пов’язана з виробництвом чи використанням наркотичних засобів, хімічних реагентів, де можливе виробництво синтетичних наркотиків, а також жилого сектора, гуртожитків, місць проведення дозвілля, де ймовірне немедичне вживання наркотиків, та інших місць, намічених в результаті попереднього аналізу обстановки.

До речі, аналогічні заходи стосовно особливостей оперативної обстановки проводить поліція і спеціалізована служба по боротьбі з наркобізнесом у США. У цих заходах активну участь бере значна частина населення. До антинаркоманійної пропаганди треба широко залучати електронні та друковані засоби масової інформації, де поруч з професійними журналістами мусять постійно виступати медпрацівники, працівники міліції, прокуратури, педагоги.

Лекції, бесіди, виступи, статті мають бути ретельно підготовлені, максимально враховувати аудиторію або читачів. Вони повинні бути спрямовані на розвінченне вживання наркотиків, розповідати про конкретні трагедії (уникаючи в певних випадках вказівки на прізвища), без нальоту сенсаційності. Виступаючий не може залишатися байдужим перед слухачами, він повинен формувати у них (особливо у молоді, де зробити це складніше) активне негативне ставлення до вживання наркотиків і осіб, які їх розповсюджують, бажання допомогти міліції і медичним працівникам у боротьбі із наркотизацією населення.

Заходи щодо усунення причин та умов поширення наркотиків, які входять до компетенції органів внутрішніх справ, повинні вживатися негайно (посилення охорони об’єктів, перевірка транспорту тощо). Ті чинники, які перебувають поза компетенцією міліції, повинні висвітлюватися у поданнях до відповідних органів влади і управління, керівників установ, навчальних закладів, виробництв.

Це може бути подання за підсумками конкретної кримінальної справи, або узагальнюючий документ по конкретній території (об’єкту) за певний час. Але завжди у ньому чітко мусять бути зазначені причини і умови конкретного випадку, або оперативної обстановки, що склалася. Документ повинен завершуватися аргументованими і реально здійсненними пропозиціями. При розгляді подання бажана участь його ініціаторів.

Практично в усіх заходах загальної профілактики наркотизму важлива участь представників громадськості, мікрорайону, батьківського активу.

Особливо тісна взаємодія потрібна між органами внутрішніх справ і органами охорони здоров’я. Серед її напрямів назвемо:

1. міжвідомчі порівняння облікових даних на осіб, які вживають наркотики;

2. обмін інформацією про стан наркотизації на конкретній території (об’єкти) та спільне вивчення цього стану;

3. спільні виступи перед населенням і в засобах масової інформації;

4. обстеження у наркологів осіб, які підозрюються у вживанні наркотиків;

5. індивідуально-профілактичну роботу з хворими після їх лікування, та з іншими особами, які профілактуються.

Щодо попередження поширення алкоголізму і наркоманії то комплекс заходів, які необхідно застосовувати можна класифікувати на наступні групи:

1. Організаційно-політичні заходи, що містять у собі:

Підготовка комплексної програми по попередженню пияцтва, алкоголізму і наркоманії-її реалізація затяглася. Хоча, в січні 2002 року КМ України була затверджена “Концепція боротьби з незаконними обігом і розповсюдженням в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2002-2010 роки”.

Створення комісій із боротьби з пияцтвом, алкоголізмом і наркоманією.

2. Економічні заходи:

Упорядкування торгівлі спиртними напоями і відпустки наркотичних речовин.

Відкритті додаткових лікувальних закладів для профілактичних заходів серед алкоголіків і наркоманів.

3. Культурно-виховні заходи:

Створення “індустрії дозвілля”.

Створення в суспільстві осудження таких явищ.

в) Підйом духовності, моральних початків у товаристві.

4. Міри пропагандистського характеру:

Вмикання засобів масової інформації в пропаганду здорового способу життя.

Введення в програми навчання всіх навчальних закладів спеціальних курсів, передбачених питання попередження пияцтва, алкоголізму і наркоманії.

5. Міри медичного характеру:

Розробка та застосування сучасних методів по лікуванню і попередженню алкоголізму, наркоманії і пияцтва.

Передача ВТП і ЛТП у ведення Міністерства охорони здоров’я з відповідним фінансуванням та забезпеченням кваліфікованими кадрами.

Удосконалювання адміністративного і кримінального законодавства по боротьбі з алкоголізмом і наркоманією.

Встановити кримінальну відповідальність за бутлегерство, регламентувати виробництво міцних спиртних напоїв домашньої виробітки мірами державного контролю.

Озлобити міри карної репресії у відношенні осіб, що займаються наркобізнесом, як одного з видів організованої злочинності.

Створення в системі МВС України спеціальних підрозділів по боротьбі з бутлегерством і наркобізнесом.