4. Економіка

Раніше Ісландія була практично країноюмонокультурного господарства – є основним джерелом доходів були рибальство ірибообработка (32 % промисловості, у 2001-му року). Однак у останні роки відбувається інтенсивна диверсифікація промисловості з урахуванням дешевоювозобновимой енергії (переважно – геотермальні джерела та гідроенергія). Уряд Ісландії оголосило про масштабної програму з будівництва алюмінієвих заводів. Також активно розвиваються біотехнології, туризм, банківський бізнес, інформаційні технології. За структурою зайнятості Ісландія виглядає як промислово розвинена країна: сільському господарстві 7,8 %, у промисловості 22,6 %, а сфері послуг 69,6 %. ВВП становив 2003 близько 9,5 млрд дол. США (36320 дол. США перевищив на одну особу).

У 2007 року ООН визнала Ісландію кращої країною не для життя у світі.

 

4.1Обрабативающая промисловість у Ісландії

Промисловість почала розвиватися лише після Другої Першої світової. Нині у ній працюють близько населення.Горнодобивающая галузь практично немає (беручи до уваги невеличкий розробки бурого вугілля, пемзи і ісландського шпату). З кінця 1960-х ведеться виробництво алюмінію з імпортної сировини (діоксиду алюмінію); отриманий метал експортується. Основна промислова галузь – переробка риби, виготовлення філе і свіжозамороженої риби. Є судноверфі і судноремонтні підприємства, обслуговуючі рибальський флот. Виробляються одяг, взуття, металеві вироби, електрообладнання, меблі й будівельні матеріали. Працюють фабрика мінеральних добрив (біля Рейк'явіка), цементний завод (вАкранесе). З 1979 налагоджено виробництвоферрокремния (сплаву заліза і кремнію).

 

4.2 Зовнішня торгівля Ісландії

Для зовнішньої торгівлі до недавнього часу відзначився негативний баланс, оскільки Ісландія не мала суттєвими на природні ресурси і від ввезення нафтопродуктів і продуктів. Нині цієї тенденції вдалося переломити. У 2002 вартість експорту досягла 2,3 млрд. дол. США, а імпорту – 2,1 млрд. дол. США.

Основна продукція експорту – риба і рибопродукти (70%).Вивозятся також продукти сільського господарства, алюміній,диатомит,феррокремний. Основні партнери: Німеччина (18%), Великобританія (17,5%), Нідерланди (11%), США (11%), Іспанія (5%), Данія (5%), Португалія (4%), Норвегія (4%).

У Ісландію ввозяться машини та устаткування, нафтопродукти, продуктів харчування, текстиль тощо. Головні партнери: США (11%), Німеччина (11%), Данія (8,5%), Норвегія (85), Великобританія (7,5%), Нідерланди (6%), Швеція (6%).

 

4.3 Енергетика в Ісландії

Ісландія має великі запаси гідроенергії. Потенційна вироблення гідроенергії становить 80 млрд.кВтч на рік. Нині використовується всього 6%гидроенергоресурсов. З іншого боку, є величезна потенціалгеотермической енергії, яка широко використовують укоммунально-битовом і парниковому господарствах. Понад половину потреб Ісландії в енергії задовольнялося з допомогою імпорту нафти. Раніше нафту надходила і СРСР, нині у основному з Великій Британії та Норвегії. З загальних запасів технологічно доступних ресурсів лише 70% доцільно експлуатувати з фінансових міркувань. Виробництво енергії 2004-го становило 5 млрд. кВт, їх часткугидроелектроенергии доводилося 95%. Наприкінці 20 в. споживання в Ісландії щорічно збільшувалася загалом на майже 7%. Приблизно половину вироблюваної енергії споживалася енергоємні галузі промисловості. Третина енергоспоживання задовольнялася з допомогою імпортного палива. Навіть якби рівні розвитку енергетики країнирибопромисловий флот залишиться головним споживачем імпортної нафти.