Діагностика професійної позиції педагога як вихователя

У наукових дискусіях останніх десятиліть все наполегливіше звучить думка: людино-орієнтовані науки і практики повинні будуватися в першу чергу на аксіологічних (ціннісних) підставах. Якщо ми хочемо, щоб наша педагогіка була справді гуманістичної, ми повинні розуміти і пам'ятати: у такій педагогіці цінності визначають цілі, а не навпаки. У зв'язку з цим явно недостатньо, щоб педагог-вихователь просто виконував свої професійні функції або реалізовував соціально-професійну роль (і те, і інше можна робити поза ціннісного ставлення). Необхідна позиція педагога як вихователя, тому що тільки позиція являє собою єдність свідомості і діяльності людини, де діяльність є одним із способів реалізації його базових цінностей.

В особистісно-професійної позиції педагога можна виділити, принаймні, дві підпозиції: вчителя та вихователя. У цікавій для нас позиції вихователя педагог працює з умовами розвитку дитини як особистості, тоді як у позиції вчителя педагог зустрічається з дитиною, головним чином, як суб'єктом навчальної діяльності.

Виходячи з усього вищесказаного, можна дати наступне визначення: особистісно-професійна позиція педагога як вихователя - це спосіб реалізації педагогом власних базових цінностей у діяльності зі створення умов для розвитку особистості дитини. Гуманістичний характер даної позиції визначається, по-перше, тим, наскільки цінності гуманізму є базовими для педагога, а, по-друге, тим, наскільки адекватні цінностям обираються педагогом форми, методи і засоби виховної діяльності. Це й дозволяє з'ясувати приводиться нижче діагностична методика.

В її основу покладена розроблена А. І. Григор діяльнісна модель особистісно-професійної позиції педагога як вихователя. У даній моделі представлені можливі дії вихователя, розділені на чотири блоки:

1) дії педагога як суб'єкта виховного впливу на дитину і дитячу спільність;

2) дії педагога як суб'єкта особистісного і професійного саморозвитку як вихователя;

3) дії педагога як суб'єкта формування та розвитку педагогічного колективу як колективу вихователів;

4) дії педагога як суб'єкта взаємодії з «виходять» на дитину соціальними спільнотами та інститутами, що стимулюють прояв їх виховного потенціалу.

Висновок

Виховання зростаючої людини як формування розвинутої особистості складає одну з головних завдань сучасного суспільства.

Подолання відчуження людини від її справжньої сутності, формування духовно розвиненої особистості в процесі історичного розвитку суспільства не відбувається автоматично. Воно вимагає зусиль з боку людей, і ці зусилля спрямовуються як на створення матеріальних можливостей, об'єктивних соціальних умов, так і на реалізацію відкриваються на кожному історичному етапі нових можливостей для духовно-морального вдосконалення людини. У цьому двуедином процесі реальна можливість розвитку людини як особистості багато в чому залежить від професійної позиції педагога-вихователя.

На підставі розглянутих питань сформулюємо наступні висновки:

1. Професійна позиція педагога-вихователя - одне з найважливіших умов розвитку особистості дитини. Позиція - це єдність свідомості і діяльності людини, де діяльність є одним із способів реалізації його базових цінностей.

2. Розглядаючи «точку зору» і ставлення до своєї професії, можна виділити наступні характеристики педагогічної позиції: дистанційна, «рівнева», кінетична; соціальна. Еталоном можна вважати позицію: поруч, нарівні, разом, але трохи попереду.

3. Важливе значення має сформованість гуманістичної педагогічної позиції вихователя. Гуманістичне виховання - це не тільки гуманістично ориентирующее виховання (ориентирующее дитини на гуманістичні цінності), а й гуманістично орієнтоване виховання (орієнтоване на дитину як базову для вихователя цінність). Це означає, що саме даної цінністю визначається вся ієрархія професійних цінностей педагога-вихователя, що саме дана цінність визначає вибір засобів і методів виховання. Таким чином, вся виховна діяльність як би пронизана ціннісним ставленням педагога до дитини: до його тілесної (фізичному здоров'ю), душевної (психічному рівноваги) і духовної (свободи) іпостасей.

4. Розвиток у педагога ціннісного ставлення до дитини і оформлення цього відносини в гуманістичну педагогічну позицію має важливе значення для практики виховання, оскільки позиція виступає тут своєрідним регулятором виховної діяльності. Вона не дозволяє процесу виховання як спів-буття дорослого і дитини трансформуватися у виховання як «інженерію людських душ», де активністю суб'єкта володіє тільки педагог, а дитина виступає лише як потенції, можливості, реалізація якої повністю залежить від зовнішнього впливу.

5. Вивчення професійної позиції педагога-вихователя має важливе значення. Воно дозволяє з'ясувати: чи є виховання свідомо обраної діяльністю педагога (або педагог всього лише виконує покладену на нього ким-то обов'язок, тобто просто відбуває повинність); які професійні цінності сформовані у педагогів (або такі цінності зовсім відсутні і педагог здійснює свою роботу формально , байдуже).