Анізакідози

Хазяї: морська риба (оселедцові, тріскові, ставридові, камбалові).

Систематика: Тип Nemathelminthes, Клас Nematoda, Родина Anisakidae, Роди: Anisakis, Contracaecum, Terranova, Porrocaecum.

Збудник: Anisakis simplex та інші. Личинки круглих гельмінтів роду Anisakis (A. simplex) до 4 см завдовжки і 0,4–0,9 мм завширшки, білого або жовтуватого кольору, з чітко вираженим шлунком. Паразитують переважно під серозними оболонками кишок, печінки, під очеревиною, рідко в м’язах. Личинки нематод роду Cоntracaecum завдовжки 1–2 см, ледь рожевого кольору. Трапляються в інцистованому вигляді (в ділянці пілоричних придатків і під серозними оболонками інших органів черевної порожнини) або вільно у вигляді S-подібної форми в порожнинах тіла. Личинки паразитичних червів досить стійкі до низьких температур та соління. За температури 18–20 °С вони залишаються життєздатними впродовж кількох діб. При слабкому солінні риби, личинки живуть близько 35 діб, при середньому – до 7 діб.

Поширеність: басейн Атлантичного океану.

Локалізація в організмі хазяїна: задній відділ порожнини тіла, де личинки інкапсулюються на брижі, печінці, пілоричних придатках, м’язах гонадах.

Цикл розвитку. Дефінітивними хазяями нематод є рибоїдні птахи, морські ссавці (тюлені, моржі, морські котики, електричний скат, манта) або хижа риба. В їхніх кишках розвиваються статевозрілі паразити. Вони виділяють незрілі яйця овальної форми, які у зовнішньому середовищі заковтуються проміжними хазяями (нижчі ракоподібні ‒ копеподи й амфіподи). Додаткові хазяї (форель, камбала, сардина, нототенія, сьомга, кета, оселедець, морський карась, скумбрія, мойва, сріблястий хек, зубатка, сайра, горбуша, тюлька ‒ всього близько 30 видів) заражаються при поїданні ракоподібних, в організмі яких є личинки паразитичних червів. Деякі вчені вважають, що оселедці та риба деяких інших видів може виконувати роль як додаткових, так і резервуарних хазяїв. Наземні м’ясоїдні тварини і людина ‒ тупикові хазяї, в організмі яких личинки не розвиваються до статевозрілої стадії. Однак при проникненні личинок гельмінтів в організм людини вони потрапляють у кишки або шлунок, травмують слизові оболонки і спричинюють тяжку форму ентериту та алергічні реакції.

Рис. 19. Схема розвитку анізакід:

1 – дефінітивні хазяї (а – тюлень,б –морж, в ‒морський котик, г –скат, д – манта); 2 – яйце гельмінта; 3 – проміжний хазяїн (рачки), 4 – додаткові хазяї (а –форель, б – сардина, в – семга, г – кета, д – оселедець, е – тюлька, ж – горбуша); 5, 6 – головний кінець латерально і апікально, 7 – передній кінець тіла, 8 – задній кінець тіла у анізакід

Лабораторна діагностика. Основними методами діагностики анізокідозу є клінічний огляд, паразитологічний розтин, з урахуванням екстенсивності та інтенсивності інвазії в партіях риби.

Клінічні ознаки. У разі високої інтенсивності інвазії личинки паразитичних червів спричинюють у паренхіматозних органах запальнодистрофічні процеси, що призводить до виснаження риби. У ставриди при значному ураженні нематодами роду Contracaecum жирність і маса тіла значно знижуються порівняно зі здоровими рибами (коефіцієнт вгодованості знижується до 0,7).

Лікування: не розробленно.