Нематодози. Філометроїдоз, анізакідози

Нематоди – це найчисленніша (понад 500 000 видів) група живих організмів, що належить до типу круглих гельмінтів Nemathelminthes, класу Nematoda. Однак не всі нематоди є паразитичними організмами. Значна їх кількість вільно живуть у ґрунті, морях, прісних водоймах. Тіло круглих гельмінтів в основному видовжене, веретеноподібної або циліндричної форми, на поперечному розрізі кругле. Зовні тіло круглих гельмінтів вкрите кутикулою, під нею епітеліальний і м’язовий шари утворюють шкірно-м’язовий мішок, у порожнині якого розміщені всі внутрішні органи. У більшості нематод поверхня кутикули поперечно або поздовжньо покреслена. Нерідко на поверхні тіла можуть бути різні кутикулярні утвори: поздовжні гребені, шипики, дотикові сосочки тощо. Нематоди – роздільностатеві гельмінти. Самці, як правило, значно менші від самок.

Нервова система складається з численних гангліїв. Вони сполучені волокнами і формують нервове кільце, розміщене навколо переднього кінця стравоходу, і нервові гілки, які відходять від нього до різних частин тіла.

Екскреторна система включає два канали, що починаються в задній частині тіла. Вони об’єднуються в загальну протоку, яка відкривається екскреторним отвором на вентральній поверхні переднього кінця тіла нематоди.

Травна система розпочинається ротовим отвором. Він має різні розміри, форму, кількість губ та пелюстків. Ротовий отвір веде в ротову капсулу, яка може мати ріжучі пластинки й зуби. Глотка є не в усіх круглих гельмінтів. Стравохід частіше має вигляд трубки циліндричної або булавоподібної форми. Середня кишка переходить у пряму, вистелену кутикулярним шаром. Анус розміщений переважно на вентральній поверхні поблизу заднього кінця тіла (рис.16).

Рис. 16. Схема будови самця (а) і самки (б) нематод:

1 ‒ ротова порожнина; 2 ‒ глотка; 3 ‒ нервове кільце; 4 ‒ стравохід; 5 ‒ кишечник; 6 ‒ сім’яник; 7‒ сім’япровід; 8 ‒ сім’яний міхурець; 9 ‒ спікули; 10 ‒ хвостові кутикулярні крила; 11 ‒ отвір клоаки; 12 ‒статеві сосочки; 13 ‒ яйцепроводи; 14 ‒ яєчники; 15 ‒ матка; 16 ‒ статевий отвір (вульва); 17 ‒ вагіна; 18 ‒ анус

Філометроїдоз

Хазяї: короп, сазан та їх гібриди.

Систематика: Тип Nemathelminthes, Клас Nematoda, Родина Philometridae.

Збудник: Philometroides lusiana, Ph. sanguinea. Ph. lusiana – тонкі різностатеві гельмінти рожево-червоного кольору. Самки завдовжки 8–12,5 см, завширшки 0,8–1 мм, самці відповідно 2,9–4,5 мм та 0,035–0,046 мм. Головний кінець конусоподібний, має чотири невеликих горбки, між якими розміщений ротовий отвір. За ним знаходяться стравохід і кишки. Кутикула нематоди вкрита сосочками білого кольору. На хвостовому кінці також є чотири невеликих сосочки. У самців є дві однакових розмірів спікули. У самки вся порожнина тіла заповнена маткою мішкоподібної форми. В ній знаходяться круглі дрібні (0,032–0,042 мм) яйця. Самка живородна. Личинки видовжені, шилоподібної форми, досягають у довжину 0,4–0,5 мм.

Рис. 17. Збудник філометроідозуPhilometroides lusiana:

а – хвостовий кінець самки, б – передній кінець самки, в – задній кінець самця

Поширення: майже у всіх зонах вирощування коропа і нерідко в природних водоймах.

Локалізація в організмі хазяїна: статевозрілі гельмінти локалізуються в м’язовій тканині, лусочкових кишеньках і рідше в порожнині тіла. Личинкові стадії розвиваються у внутрішніх органах: печінці, нирках, плавальному міхурі, гонадах.

Цикл розвитку. Збудники ‒ біогельмінти. Дефінітивними хазяями є коропи, cазани та їх гібриди ‒ карасі, проміжним ‒ циклопи багатьох видів (Cyclops strenuus та ін.). Навесні за температури води понад 17–18 °С статевозрілі самки виділяють до 200–250 тис. личинок, які у воді зберігають життєздатність упродовж 7–10 діб. Подальший розвиток личинок відбувається в організмі циклопів, де вони двічі линяють і через 7–8 діб стають інвазійними. Зараження риби відбувається при поїданні інвазованих циклопів. З кишок риби личинки проникають у порожнину тіла, мігрують у внутрішні органи (печінку, нирки, гонади), де линяють у третє. Потім вони потрапляють у плавальний міхур, линяють у четверте і через 35–40 діб досягають статевої зрілості. Після запліднення самці гинуть, а самки мігрують у м’язи. Тривалість життя самців 13–14 міс, самок – 14–16 міс.

Рис. 18. Схема розвитку нематоди Philometroides lusiana:

1 ‒ риба, уражена статевозрілими гельмінтами; 2 ‒ личинки; 3 ‒ циклопи

Лабораторна діагностика. Для підтвердження філометроїдозу обов’язковим є виявлення личинок нематод у паренхіматозних органах та плавальному міхурі, дорослих самок ‒ під лусочками навколо голови, у хребтовій частині, на боках і черевці, під шкірою або в м’язах, самців ‒ у стінках плавального міхура. З метою виявлення личинок і статевозрілих самців внутрішні органи досліджують компресорним методом.

Клінічні ознаки. У мальків 2–3-тижневого віку перебіг хвороби гострий. Заражена риба відстає в рості та розвитку, малорухлива, тримається біля поверхні води. Мальки рухаються хаотично. За наявності 10–15 личинок у порожнині їхнього тіла, вони швидко гинуть. У риби старшого віку (дволітки, трилітки) перебіг філометроїдозу хронічний. Спостерігаються виснаження, анемія зябер, припухлість лускових кишеньок, на тілі з’являються горбики й почервонілі ділянки. Така риба втрачає товарну цінність і її вибраковують.

Лікування. Для дегельмінтизації хворої риби найефективніші препарати з групи імідотіазолів (левамізол, тетрамізол). Їх використовують улітку, додаючи до комбікорму перед грануляцією 2,5–3 г/кг, і згодовують три дні підряд. Застосовують також спеціальні ванни з левамізолом (1 мг/л води), у яких витримують рибу впродовж 1 доби. Згубно діє на паразитів трихлорфон (0,5 мг/кг корму). Його згодовують щодня впродовж 10 днів.