Ботріоцефальоз

Хазяї: сазан, коропові, білий амур, карасі.

Систематика: Тип Plathelminthes, Клас Сestoda, Родина Botryocephalidae.

Збудник: Botryocephalus acheilognathi. Довжина гельмінта 15–25 см, ширина – 1–4 мм. Стробіла стрічкоподібної форми, кремового або білого кольору. Вона складається зі сколекса, двох присмоктувальних щілин, шийки та члеників. Бічні краї паразитичного черва вищерблені. Членики мають форму квадратів. Яйця невеликі (0,03–0,05 мм), овальні, сірого кольору, з кришечкою на одному з полюсів, незрілі.

Поширення: розповсюджене захворювання на всій території України.

Локалізація в організмі хазяїна: кишечник.

Цикл розвитку. B. аcheilognathi ‒ біогельмінт. Дефінітивними хазяями є риба (короп, білий амур, товстолобик, сазан, лящ, сом, карась), проміжними ‒ ракоподібні (циклопи). Статевозрілі паразити виділяють яйця, які разом з фекаліями риби потрапляють у водойми. Тут у теплий період року за сприятливих умов (температури води 16–18 °С) через 4–5 діб у них формуються корацидії. Вони покидають яйцеві оболонки і впродовж короткого періоду часу плавають у воді. Згодом їх заковтують циклопи, в організмі яких через 3–8 діб розвиваються інвазійні личинки ‒ процеркоїди. Молодь риби заражується при поїданні циклопів, інвазованих процеркоїдами збудника. У кишках риби циклопи перетравлюються, а личинки, що звільнилися, через 12–31 добу досягають статевої зрілості. Повний цикл розвитку від яйця до статевозрілого гельмінта триває у весняно-літній період року 45–60 діб. Тривалість життя паразита становить близько одного року. Взимку спостерігається дестробіляція збудників.

Рис. 13. Схема розвитку Botryocephalus acheilognathi:

А – дорослий гельмінт: 1 – головка і шийка, 2 – членик; Б – дефінітивні хазяї: 1 – сазан, 2 – короп, 3 – карась, 4 – товстолобик, 5 – білий амур, 6 – сом; В – розвиток у воді: 1 – яйце, 2 – вихід корацидія з яйця, 3 – корацидій, 4 – процеркоїд в тілі циклопа (проміжний хазяїн)

Лабораторна діагностика. Фекалії від маточного стада та ремонтного молодняку вичавлюють з анального отвору і досліджують за методом Фюллеборна з метою виявлення в них яєць збудників. Вирішальним в установленні діагнозу є розтин кишок і виявлення в них стьожкових червів.

Клінічні ознаки. Хвора риба, особливо цьоголітки й однорічники, стає менш рухливою. У неї знижується апетит, вона худне, плаває в поверхневих шарах води. Внаслідок хвороботворної дії паразитів у риби спостерігають виснаження, збільшення черевця, блідість зябер. Іноді з анального отвору звисає стробіла гельмінта.

Лікування: в основному таке ж, як за лігулідозів.

Кавіоз, каріофільоз

Хазяї: сазан, короп, амур, лящ, лин, язь, головаль, плітка.

Систематика: Тип Plathelminthes, Клас Cestoda, Родина Caryophyllaeidae.

Збудник: Khawia sinensis, Caryophyllaeus fimbriceps, C. laticeps. K. sinensis – стьожковий гельмінт білого кольору, 8–17,5 см завдовжки і 3,5–4,5 мм завширшки. Тіло не поділене на членики. Головний кінець віялоподібно розширений і має численні фестони. Яєчник Н-подібної форми. Сім’яники й жовточники розміщені в передній частині тіла. Матка знаходиться в середині стробіли. Яйця невеликих розмірів, (0,038–0,076)×(0,021–0,028) мм, сірого кольору, з кришечкою на одному з полюсів, незрілі. Інвазійні личинки процеркоїди мають довжину 1–1,5 см. Будова збудників каріофільозу подібна до такої K. sinensis. C. fimbriceps– гельмінт завдовжки 1,3–2,8 см, завширшки 0,9–1,4 мм. Матка знаходиться в задній частині тіла. Яйця середніх розмірів, (0,062–0,071)×(0,03–0,04) мм.

Поширення: ставові господарства України.

Локалізація в організмі хазяїна: кишечник.

Цикл розвитку: Гвоздичники ‒ біогельмінти. Дефінітивні хазяї (коропи, сазани та їх гібриди, чорні й білі амури, карасі) разом з фекаліями виділяють яйця гельмінтів. Вони заковтуються проміжними хазяями (малощетинковими червами ‒ трубочниками), які живуть на дні водойм (рис. 15). В їхньому тілі розвиваються корацидії і впродовж 2,5–3 міс формуються інвазійні личинки ‒ процеркоїди. Зараження риби здійснюється при поїданні нею малощетинкових червів, інвазованих процеркоїдами. У кишках риб гельмінти ростуть і через 1,5–2,5 міс досягають статевозрілої стадії.

Рис. 14. Збудник каріозу і каріофільозу:

А –Khawia sinensis, Б–Caryophyllaeus fimbriceps, І і ІІ – передній і задній кінець цестод, 1 – сколекс, 2 – жовточники, 3 – сім’яники,4 – цирус, 5 – матка, 6 – яєчник,7 – статева бурса

Рис. 15. Схема розвитку гвоздичників:

1 ‒ риба, 2 ‒ яйця цестод, 3 ‒ проміжний хазяїн гельмінтів, 4 ‒ олігохета, уражена процеркоїдом

Лабораторна діагностика: розтин кишок і виявлення в них паразитичних червів. Можна досліджувати також фекалії риби за методом Фюллеборна з метою виявлення в них яєць збудників.

Клінічні ознаки. Заражені риби кволі, малорухливі, мають знижений апетит, відстають у рості та розвитку. Черевце їхнє здуте, спина загострена, зябра та слизові оболонки бліді. Хвора риба знаходиться на мілководді біля берегів водойм.

Лікування: таке ж, як і за ботріоцефальозу. Використовують також галосфен, підмішуючи його в комбікорм з розрахунку 500 мг/кг, дворазово з інтервалом 24 год.