Лігулідози

Хазяї: коропові, сазан, білий амур, білий і строкатий товстолобик.

Систематика: Тип Plathelminthes, Клас Cestoda, Родина Ligulidae.

Збудник: Ligula intestinalis, Digramma interrupta, Schistocephalus solidus. Статевозрілі стьожкові черви (ремінці) мають щільне, не поділене на членики тіло. Це паразити великих розмірів, від 15 до 120 см завдовжки, 0,3–1,5 см завширшки, білого або жовтуватого кольору. Передній та задній кінці тіла загострені. На передньому кінці тіла розміщені дві присмоктувальні щілини (ботрії). У гермафродитних члениках знаходяться одинарні або подвійні (D. interrupta) cтатеві апарати, що складаються із сім’яників, оотипу, жовточників, яєчника та матки. Статеві отвори відкриваються з вентрального боку членика. Яйця дрібні, 0,04–0,06×0,03 мм, овальної форми, з кришечкою на одному з полюсів, жовтого кольору, незрілі.

Рис. 11. Ремінець Ligula intestinalis:

1 – личинка – плероцеркоїд видалений з черевної порожнини риби,

2 ‒ риба, уражена личинкою ремінця, 3 ‒ личинки ремінця

Поширення: ставкові господарства, розташовані поблизу озер, водосховищ або лиманів.

Локалізація в організмі хазяїна: черевна порожнина.

Цикл розвитку. Збудники ‒ біогельмінти. Вони розвиваються за участю дефінітивних (рибоїдні птахи), проміжних (циклопи та діаптомуси) і додаткових (риби) хазяїв. Статевозрілі паразити в організмі птахів (головним чином чайок, рідше поганок, качок) відкладають яйця, які разом з послідом потрапляють у воду. Залежно від температури води в яйці впродовж 5–15 діб формується корацидій. Це личинка круглої форми, вкрита війками. Вона здатна жити у водному середовищі впродовж 1–2 діб. Нижчі рачки (циклопи, діаптомуси) заковтують корацидіїв, в організмі яких через 10–15 діб формуються процеркоїди. Коропові риби (лящ, плотва, товстолобик, білий амур та ін.) заражаються при поїданні інвазованих процеркоїдами ракоподібних. Ці личинки проникають у черевну порожнину риби і через 8–12 міс перетворюються на плероцеркоїдів. Вони нагадують дорослих ремінців і зберігають життєздатність до 3 років. Заражена плероцеркоїдами риба стає здобиччю чайок та інших птахів, у тонких кишках яких через 3–5 діб ці цестоди стають статевозрілими. Тривалість паразитування лігул в організмі птахів незначна (від кількох діб до двох тижнів).

Рис. 12. Схема розвитку ремінця Ligula intestinalis:

1 ‒ статевозрілий паразит; 2 ‒ яйце, 3 ‒ корацидій, 4 ‒ процеркоїд, 5 ‒ циклоп, 6 ‒ риба, уражена плероцеркоїдами

Лабораторна діагностика: Для встановлення діагнозу у качок та інших рибоїдних птахів можна досліджувати фекалії методом флотації (виявляють яйця паразитів) або розтинати трупи з метою виявлення в тонких кишках статевозрілих збудників.

Клінічні ознаки. У хворої риби розвивається виснаження, вона перестає споживати корм. Характерною ознакою хвороби є здуття черевця. Риба плаває в поверхневих шарах на мілководді догори черевцем або на боку. Іноді спостерігається розрив черевної стінки риби й вихід плероцеркоїдів у воду. В цьому разі риба швидко гине. У качок трапляються випадки загибелі внаслідок закупорювання кишок статевозрілими стьожковими червами.

Лікування. Для дегельмінтизації застосовують гранульований комбікорм, що містить 1% ніклозаміду або 5 мг/кг празиквантелу. Добова доза лікувального комбікорму становить від 6 до 14% маси риби. Цьоголіток дегельмінтизують тричі: у липні – серпні, через 7–8 діб після першої обробки і перед посадкою риби на зимівлю (вересень–жовтень). Плідникам та ремонтному молодняку лікувальний корм призначають перед підготовкою їх до нересту (навесні).