Постодиплостомоз

Хазяї: прісноводна риба; в основному коропові, рідше ‒ окунь, щука, лопатонос, шиповка, голець, в’юн, колюшка, сом.

Систематика: Тип Plathelminthes, Клас Trematoda, Родина Diplostomidae.

Збудник: Postodiplostomum cuticola. Статевозрілий гельмінт плоскої форми, завдовжки 1,5 мм, завширшки 0,5–0,7 мм. Тіло розділене перетяжкою на розширений передній та звужений задній відділи. Добре розвинені ротовий і черевний присоски. Яйця овальної форми, середніх розмірів (0,07–0,09 мм), з кришечкою. Метацеркарії за розмірами, формою та будовою нагадують дорослих паразитичних червів, однак у них не повністю розвинені статеві органи.

Поширення: ріки, водосховища і ставки.

Локалізація в організмі хазяїна: на шкірі і плавцях риби паразит утворює характерні чорні плями.

Цикл розвитку. Збудник ‒ біогельмінт. Дефінітивні хазяї ‒ чаплі, чайки та інші рибоїдні птахи, у кишках яких паразитують статевозрілі гельмінти. Вони продукують яйця, з яких у воді впродовж 10‒17 діб формуються і виходять мірацидії, які проникають у тіло проміжних хазяїв ‒ прісноводних молюсків видів Planorbis planorbis, P. carinatus, де відбувається безстатеве розмноження личинок (спороцисти, редії, церкарії). Їх розвиток триває впродовж 75–95 діб. Церкарії проникають під шкіру та в м’язи риби, де через 25–65 діб досягають інвазійної стадії (рис. 9). В організмі риби метацеркарії зберігаються до 1,5 року. Птахи заражаються при поїданні інвазованої метацеркаріями риби. В їх кишках через 3–7 діб гельмінти стають статевозрілими. Повний цикл розвитку P. cuticola триває 2,5–3 міс (улітку) або 9 міс (восени та взимку).

Рис. 9. Схема розвитку Postodiplostomum cuticola:

1 – метацеркарії, 2 – статевозрілий паразит, 3 – чапля, 4 – мірацидій, 5 – прісноводний молюск, 6, 7 – спороцисти, 8 – проникнення церкарія в організмі риби, 9 – метацеркарій в організмі риби

Лабораторна діагностика: розтин сполучнотканинних вузликів, дослідженні їх вмісту під мікроскопом та виявленні метацеркаріїв збудників.

Клінічні ознаки. У мальків і цьоголіток під шкірою з’являються невеликі вузлики чорного кольору. З віком кількість чорних плям збільшується. Вони виявляються на всій поверхні тіла риби, на плавцях і досягають 1–1,5 см у діаметрі. Іноді спостерігається викривлення тіла риби. Така риба плаває біля поверхні води, відстає в рості, слабшає і нерідко гине або стає здобиччю рибоїдних птахів.

Лікування: при постодиплостомозі такі самі, як і при диплостомозі.

Цестодози. Лігулідози, ботріоцефальоз, кавіоз і каріофільоз

Цестоди – стьожкові черви, що належать до типу Plathelminthes, класу Cestoda. Великої шкоди рибі завдають представники ряду ремінців (Pseudophyllidea).

У ремінців родини Lygulidae тіло не розчленоване. Сколекс призначений для фіксації паразитів у місцях їх локалізації. У зв’язку з цим на ньому розміщено дві присмоктувальних щілини (ботрії). Шийка – це зона росту. У стьожкових червів членики здебільшого мають чотирикутну форму. Тіло цестод вкрите тонким покривом (тегументом), який складається, як і у трематод, із зовнішнього та внутрішнього шарів.

Рис. 10. Схема будови статевого апарату цестод у стьожаків (а) та ціп’яків (б):

1 – отвір вагіни, 2 – отвір матки, 3 – матка, 4 – яєчник, 5 – вивідний отвір чоловічого статевого апарату, 6 – чоловіча статаева бурса, 7 – сім’явиносна протока, 8 – вагіна, 9 – оотип, 10 – тільце Меліса, 11 – сім’япровід, 12 – жовточники, 13 – сімяники, 14 – яєчник, 15 – матка, 16 – вивідний отвір жіночої сатевої системи, 17 ‒ вивідний отвір чоловічої сатевої системи, 18 – статева бурса, 19 – внутрішній сім’яний сміхурець, 20 – зовнішній сім’яний міхурець, 21 – сім’явиносна протока, 22 – сім’япроводи, 23 – сім’яники,24 – вагіна, 25 – сім’яприймач, 25 – тільця Мелісса, 27 – оотип; 28 – жовточники