Триходиноз

Хазяї: сприйнятливі всі види ставкової риби на стадії личинок, мальків, цьоголіток та однорічників.

Систематика: Тип Ciliophora, Клас Ciliata, Родина Urceolariidae.

Збудник: Trichodina mutabilis, T. acuta, T. pediculus, T. epizootica, T. meridionalis, T. domerquei. Тіло інфузорії має тарілкоподібну форму діаметром 26–75 мкм із розташованим у середині опорним диском, що складається з кільця хітиноподібних пластинок, озброєних вигнутими гачками різної форми й розмірів. Тіло оточено війками. Ядерний апарат складається з підковоподібного макронуклеуса й витягнутого мікронуклеуса. Є одна скорочувальна вакуоля.

Рис. 25. Інфузорія триходіна:

А – Trichodina pediculus збоку; Б – прикріплювальний апарат

Trichodina domerguei. 1 – нижній вінчик війок, 2 – адоральні мембрани, 3 – скорочувальна вакуоля, 4 – ядро

Рис. 26. Збудники триходинозу (паразити, імпрегновані сріблом):

1 ‒ Trichodina domerguei; 2 ‒ Trichodinella ipizootica; 3 ‒ Trichodina pediculus; 4 ‒ Trichodina nigra; 5 ‒ Tripartiella bulbosa; 6 ‒ Trichodina reticulata

Поширення: повсюдно на території України.

Локалізація в організмі хазяїна: шкірний покрив і зябровий апарат.

Цикл розвитку. Збудники паразитують на шкірі та зябрах риби, де розмножуються простим поділом на дві однакові дочірні особини. Безстатеве розмноження чергується зі статевим процесом (кон’югацією).

Лабораторна діагностика. Враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані та результати мікроскопічного дослідження зскрібків зі шкіри та зябер (методика, як за хілоденельозу). Часто спостерігається змішана інвазія з іхтіофтиріозом та хілоденельозом.

Клінічні ознаки. Шкірний покрив риби вкривається білуватим нальотом слизу і стає матовим. Спочатку ураження виявляють тільки на голові та спині, а в разі інтенсивної інвазії ‒ по всьому тілу. Риба стає неспокійною, збирається на притоці. Число хворих з кожним днем збільшується. За високої інтенсивності інвазії (50–100 паразитів) вона піднімається на поверхню води й заковтує повітря. Багато риби гине.

Лікування: таке ж, як за хілоденельозу.

Іхтіофтиріоз

Хазяї: всі прісноводні види риб.

Систематика: Тип Ciliophora, Клас Ciliata, Родина Ophryoglenidae.

Збудник: Ichthyophthirius multifiliis. Тіло округле або яйцеподібне, діаметром до 1 мм, покрите меридіально розташованими війками. Маленький круглий цитостом із короткою глоткою також має війки. Ядерний апарат лежить майже посередині тіла. Макронуклеус підковоподібно зігнутий, поруч із ним погано помітний мікронуклеус. Клітина має багато скорочувальних вакуоль.

Поширення: повсюдно на території України.

Локалізація в організмі хазяїна: під епітелієм шкіри і зябер.

Цикл розвитку. Збудники розмножуються влітку поза організмом риби. Зрілі паразити розривають епітеліальний горбик на тілі риби, опускаються на дно ставка або прикріплюються до різних предметів і утворюють цисту, всередині якої в результаті багаторазового поділу утворюється велика кількість дочірніх особин ‒ бродяжок. Залишаючи цисту, бродяжки близько двох діб плавають у воді, після чого прикріплюються до тіла риби і активно проникають у її тканини. Живляться вони клітинними елементами хазяїна. У процесі росту інфузорії утворюють пустулу за рахунок епітелію. Бродяжки, які не знайшли риби, гинуть.

Рис. 27. Схема циклу розвитку Ichthyophthirius multifiliis:

а – зрілий тофонт, б, в, г – ділення паразита, д – вихід бродяжок

Лабораторна діагностика. Скальпелем роблять зскрібок зі шкіри та зябер і досліджують його, як при хілоденельозі. Виявлення в полі зору мікроскопа за збільшення 7×8 більш як 10 збудників свідчить про появу захворювання.

Клінічні ознаки. На поверхні тіла хворої риби добре видно дрібні сірувато-білі вузлики, що нагадують манну крупу. Всередині кожного з них знаходиться одна, рідше дві інфузорії. У разі незначної інвазії риба неспокійна, підходить на притік. При значному ураженні риба стає неактивною, відмовляється від корму, тримається берега, не реагує на зовнішні подразники. Шкіра з боків відпадає шматками і тягнеться по воді у вигляді дрібних смужок. Паразити можуть також поселятися на рогівці очей, внаслідок чого настає сліпота. Ураження збудниками зябер спричинює частковий їх некроз. Влітку перебіг хвороби гострий, триває 1–3 тижні і часто закінчується загибеллю ураженої риби. Взимку хвороба має затяжний характер.

Лікування. Для лікування хворої риби використовують сольові ванни, які влаштовують у садках. Готують 0,6–0,7%-й розчин кухонної та гіркої англійської солі, взятих у співвідношенні 3,5:1,5. Залежно від температури води рибу витримують у ваннах від 3 до 11 діб. Використовують також брильянтовий зелений і метиленовий синій, які розчиняють безпосередньо у воді ставка (0,1–0,2 мг/л – для нерестових, 0,5–0,7 мг/л – для вирощувальних, 0,5–0,9 мг/л – для зимувальних). При цьому експозицію і кратність обробок визначають залежно від сезону року, віку та виду риби, а також інтенсивності зараження.