Акантоцефальози риб
Акантоцефали, або колючоголові черви, належать до типу Acanthocephales, класу Acanthocephala. Скреблики мають веретеноподібну, овальну або циліндричну форму. Розмір їх коливається від декількох міліметрів до десятків сантиметрів. Здебільшого вони білого, сіро-білого, жовтого або оранжевого кольору. Тіло колючоголових червів вкрите кутикулою, під якою розміщені м’язи. Органом фіксації є циліндричної, яйцеподібної, кулеподібної або конусоподібної форми хоботок. Він озброєний хітиновими гачками, за допомогою яких гельмінт прикріплюється до стінки кишок. Нервова система складається з нервового вузла, розміщеного біля хоботка, і нервових стовбурів, що відходять від нього. Скреблики – роздільностатеві організми. У них добре розвинена статева система. У самців є два сім’яники з вивідними протоками, цементні залози, статева бурса і парувальний орган. Цементні залози мають видовжену форму, їх кількість буває різною (3, 4, 6 і 8). Вони виділяють клейкий секрет, що закупорює статевий отвір самки після запліднення. Молоді самки мають два яєчники, матковий дзвін, матку, вагіну із зовнішнім статевим отвором. В процесі дозрівання самок яєчники розпадаються на яйцеподібні клітини, які вільно плавають у порожнині тіла. Після їх запліднення відбувається формування і дозрівання яєць. Назовні вони виділяються через особливий м’язовий орган – матковий дзвін. Він сполучається з трубчастою маткою, яка переходить у піхву, яка відкривається жіночим статевим отвором у задній частині тіла. Яйця виходять назовні зрілими. Вони містять ембріональну личинку – акантор. Колючоголові черви – біогельмінти. Проміжними хазяями є ракоподібні, молюски, комахи.
Рис. 20. Акантоцефальози риб:
A – самці, Б – хоботок паразитів. 1 – Neoechinorhynchus rutilli, 2 – Echinorhynchus gadi, 3 –Pomphorhynchus laevis, 4 – Corynosomas amerme
Метахінорінхоз
Хазяї: лососеві, щуки, лящ і деякі інші прісноводні риби.
Систематика: Тип Acantocephales, Клас Acantocephala, Родина Echinorhynchidae.
Збудник: Metachinorchyncus salmonis, M. truttae. Мають тіло циліндричної форми, розширене в передній частині тіла. Хоботок майже циліндричний, злегка витягнутий. Довжиною 0,8–1 мм. На хоботку 15–17 повздовжніх рядів гачків, у кожному ряду по 6–8 гачків. Самець 3,5–6,0 мм довжини і 0,9–1,5 мм ширини. Хобіткова піхва мішкоподібна, лемніски коротші за хоботкову піхву. Сім’яники округлі, розташовані, в середені тіла. Шість цементних залоз лежать компактно за сімяниками. Самка 6–10 мм довжини, 1,2–1,8 мм ширини. Яйця веретеноподібні, довжина 0,09×0,029 мм. У M. truttae лемніски довші за хоботкову піхву, сімяники неправильної чотирикутної форми. Цементні залози подовжено – грушоподібної форми, притиснуті до сім’яників.
Поширення: Чорне море, озера, річки, а також ставові форелеві господарства.
Локалізація в організмі хазяїна: кишечник.
Цикл розвитку. Розвиток відбувається за участю проміжних хазяїв – бокоплавів Pontoporera affinis, Gammarus pulex, які заковтують яйця скребнів. У їх організмі личинки розвиваються і риби, поїдаючи інвазійних проміжних хазяїв заражаються метахінорінхозом. У кишечнику риб через 3‒4 тижні дорослі скреблики починають виділяти яйця.
Лабораторна діагностика: діагноз установлюють при розтині риб і виявлено скребликів у кишечнику.
Клінічні ознаки: Хвора риба схудла, більшість часу тримається у поверхневих шарах води, й часто поїдається рибоїдними птахами. Відмічається анемія слизових оболонок, потьмяніння шкірного покриву.
Лікування: не розроблено.