7. Досягнення законодавчої визначеності у питаннях правового режиму комунальної власності шляхом прийняття відповідного Закону України.

8. Відродження практики визначення територій пріоритетного розвитку і передбачення законодавчих гарантій для інвесторів для праці на таких територіях.

9. Законодавче забезпечення диверсифікації джерел фінансування соціальних сфер – медицини, освіти, культури шляхом унормування залучення до цього процесу благодійницької допомоги та її ключового механізму – ендавменту.

Ендавмент є, по суті, практичною реалізацією механізму державно-приватного партнерства та свідченням соціальної відповідальності бізнесу.

Довідково. У Росії, де ендавмент-фонди набули широкої підтримки завдяки прийняттю Закону РФ «Про порядок формування і використання цільового капіталу некомерційних організацій» (2006 рік), відомі політичні діячі і бізнесмени беруть активну участь у їх створенні. Так, Фонд цільового капіталу Південного Федерального Університету першим своїм внеском мав 1000 рублів від Президента Російської Федерації Д. Мєдвєдєва[19], а перший консолідований внесок у розмірі 5 млн доларів США у створення ендавмент-фонду Фінансової академії при Уряді Росії зробив відомий бізнесмен М. Прохоров[20]. Нині вирішується питання щодо створення ендавмент-фонду Ермітажу, перший внесок до цільового капіталу якого у розмірі 5 млн доларів зробила інша відома постать російського бізнесу та політики – В. Потанін[21].

Рекомендації

Для досягнення цілей ефективного державного управління регіональним розвитком необхідно здійснити удосконалення його інституційно-правового забезпечення шляхом реалізації наступних заходів: 

1. Оновлення конституційної моделі організації влади на регіональному рівні відповідно до європейських принципів регіональної демократії та Європейської хартії місцевого самоврядування.

2. Розробити та/або прийняти такі законодавчі акти:

- Закон України «Про засади державної регіональної політики», у нормах якого має бути закладене підґрунтя імплементації українського та європейського законодавства щодо реалізації державної регіональної політики;

- оновлену редакцію Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (зокрема, в частині розширення повноважень місцевих органів влади (як виконавчої, так і самоврядної) у питаннях вирішення завдань регіонального та/або місцевого розвитку, розв’язання проблем, спільних з сусідніми регіонами, а також регіонами сусідніх держав (у рамках транскордонного співробітництва);

- Закон України «Про Державний фонд регіонального розвитку» з унормуванням статусу цього фонду як єдиного джерела консолідації та координації фінансових ресурсів з усіх джерел, визначених законодавством, для досягнення довгострокових цілей держави у сфері регіональної політики;

- Закон України про фінансово-організаційну кооперацію на місцевому рівні, що дозволить підвищити ефективність фінансового та ресурсного забезпечення громад в частині створення стимулів та механізмів об’єднання фінансових та інших ресурсів місцевих бюджетів з метою розв’язання спільних проблем соціально-економічного розвитку територій;

- Зміни до Господарського кодексу України в частині визначення «кластеру» як одного із спеціальних видів господарювання на регіональному рівні, у т.ч. шляхом визначення правового режиму поняття «кластер», унормування процедури створення та стимулювання інноваційної діяльності у межах кластерів, визначення ролі кластерів як дієвих інструментів реалізації проектів міжрегіональної кооперації та інтеграції (у т.ч. у сфері імпортозаміщення), передбачення можливості формування кластерних об’єднань (наукоградів, технополісів, центрів знань, бізнес-інкубаторів тощо);

- Закон України «Про державне стратегічне планування» з чітким визначенням ієрархії документів стратегічного планування, на його основі − прийняти Інноваційну стратегію України на 10-річний період;

- Закон України «Про міжнародну технічну допомогу», норми якого мають закріпити на законодавчому рівні механізм залучення іноземної фінансової допомоги, зокрема, на потреби регіонального розвитку;

- Закон України «Про адміністративно-територіальний устрій» та Закон України «Про статус міста Севастополь» як базові юридичні акти забезпечення адміністративної реформи в Україні;

- Закон України «Про комунальну власність», норми якого мають визначити правовий режим цієї форми власності, забезпечуючи у такий спосіб економічну спроможність регіонального та/або місцевого самоврядування;

- Закон України «Про території пріоритетного розвитку», положення якого мають унормовувати порядок визначення, правові та економічні основи статусу і функціонування територій пріоритетного розвитку; забезпечити впровадження на цих територіях спеціального режиму інвестиційної діяльності, сприяти формуванню «точок зростання» та «ареалів розвитку» (у т.ч. йдеться як про «точкові» інвестиційні проекти, так і про розвиток регіональних (міжрегіональних) кластерів); запровадити дієві стимули щодо створення (та збереження) на територіях пріоритетного розвитку нових робочих місць; визначати загальні правила регулювання економічних відносин суб’єктів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку; гарантувати стабільність інституційно-правового забезпечення та державну підтримку місцевої економічної ініціативи на територіях пріоритетного розвитку;

- зміни до Закону України «Про благодійництво та благодійну допомогу» та Закон України «Про ендавмент» з відповідним оновленням чинного законодавства у напрямку поширення практики залучення коштів юридичних та фізичних осіб на потреби благодійництва, благодійної (та адресної соціальної) допомоги як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівні; імплементації кращих європейських та світових юридичних практик вирішення системних проблем у цій сфері до вітчизняного законодавства щодо благодійництва та благодійної допомоги (у т.ч. шляхом визначення місця та ролі інституту «ендавмент» у нормативно-правових актах, що регламентують питання державного управління регіональним розвитком).

3. На рівні Кабінету Міністрів України доцільними є:

- розробка і прийняття нормативно-правового акту про впровадження кластерної моделі підвищення конкурентоспроможності економіки України;

-сприяння зміцненню і розвитку інноваційного компоненту розвитку регіонів (зокрема, кластерного підходу) при реалізації програм державно-приватного партнерства, розробці і укладенні Угод регіонального розвитку та розподілі коштів Державного фонду регіонального розвитку;

- розробка методичних засад взаємодії з українською діаспорою в питаннях інтернаціоналізації діяльності українських кластерів;

-  впровадження у освітніх програмах вищих учбових закладах України (у тому числі – з питань перепідготовки фахівців органів місцевого самоврядування і державного управління) спеціальних курсів щодо розбудови мережевих структур організації виробництва і праці;

- удосконалення механізмів взаємодії інститутів влади і громадянського суспільства при аналізі процесів регіонального розвитку та визначенні шляхів та стратегічних орієнтирів їх оптимізації.