- •Тема 1. Основи теорії державного управління
- •Тема 2. Державна влада та державне управління
- •Тема 3. Державне управління в окремих сферах суспільного розвитку
- •Тема 4. Роль різних гілок влади у процесі державного управління
- •Тема 5. Державне управління на регіональному рівні
- •Розділ 2. Конституційні засади побудови структур державного управління в Україні
- •Тема 6. Система органів державної влади в Україні: конституційні основи їх функціонування, роль в управлінні
- •Тема 7. Центральні органи виконавчої влади в Україні
- •Тема 8. Регіональні органи державного управління
- •Тема 9. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні
- •Змістовий модуль 2. Менеджмент органів державної влади та регіональних органів управління Розділ 3. Менеджмент органу державної влади
- •Тема 10. Внутрішня організація та управління органу державної влади
- •Тема 11. Державна служба в Україні
- •Тема 12. Ефективність державного управління. Державний контроль у сфері виконавчої влади
- •Розділ 4. Взаємодія органів публічної влади центральних та регіональних органів управління
- •Тема 13. Відносини органів публічної влади в системі управління
- •Тема 14. Розвиток системи державного та регіонального управління
- •Список рекомендованих джерел
- •Лекція 1. Основи теорії державного управління
- •Сутність феномену управління
- •Влада і управління. Державна влада
- •Об’єкти та суб’єкти управління. Види соціального управління
- •Поняття та сутність державного управління. Особливості державного управління
- •Суб'єкти та об'єкти державного управління
- •Становлення науки державного управління
- •Поняття та суть держави.
- •Функції державного управління: поняття та види.
- •Цілі державного управління, їх юридичне та ресурсне забезпечення.
- •Функціональна структура державного управління
- •Методи державного управління
- •5.2.Адміністративні методи державного управління.
- •5.3. Економічні методи
- •5.4.Правові методи управління.
- •5.5.Соціально-психологічні методи управління.
- •6. Організаційна структура державного управління.
- •6.2. Унітарна та федеративна організація державного управління.
- •3. Суб'єкти федерації не володіють суверенітетом у повному обсязі і, як правило, не мають права на односторонній вихід із федерації.
- •4. Суб'єкти федерації можуть мати власні конституції, положення яких не суперечать конституції федерації.
- •6.3. Основи побудови організаційної структури державного управління.
- •Державне управління у соціально-культурній сфері.
- •Державне управління у сфері національної безпеки.
- •Правове регулювання митної справи.
- •Державне управління у соціально-культурній сфері.
- •Державне управління у сфері національної безпеки.
- •1.Законодавча влада в державному управлінні.
- •2.Роль виконавчої влади влади в державному управлінні.
- •Судова влада в системі державного управління
- •4. Верховна Рада та державне управління
- •Інститут Президента та державне управління
- •Лекція 5. Державне управління на регіональному рівні
- •Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка.
- •Державна регіональна політика.
- •Основні напрями регіонального управління: управління природно-ресурсним потенціалом регіону, управління фінансовими, трудовими ресурсами.
- •4. Місцеві бюджети як фінансова основа соціально-економічного розвитку регіону
- •Поняття та суть місцевого самоврядування , його основні ознаки та принципи.
- •Державні та регіональні програми
- •Регіональне управління та місцеве самоврядування.
- •Лекція 6. Система органів державної влади в україні: конституційні основи їх функціонування, роль в управлінні
- •Конституційна модель розподілу влади в Україні.
- •Верховна Рада та державне управління.
- •Інститут Президента та державне управління.
- •Органи виконавчої влади України: загальна характеристика, управлінські зв'язки. «Субординація», «координація» і «реординація» між органами виконавчої влади.
- •Центральні органи виконавчої влади. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Регіональні органи виконавчої влади.
- •Використані джерела
- •Тема 7. Центральні органи виконавчої влади в Україні
- •Центральні органи виконавчої влади (цовв) у системі державного управління
- •Історія формування і функціонування цовв.
- •Організаційна структура та завдання цовв, їх права, компетенція, функції.
- •Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.
- •Історичний аспект формування уряду України.
- •Структура та порядок формування Кабінету міністрів України
- •Функціональні повноваження членів Кабінету міністрів України.
- •Секретаріат Кабінету міністрів України, порядок формування, повноваження.
- •Відповідальність Кабінету міністрів України.
- •Акти Кабінету міністрів України.
- •Міністерства України та їх повноваження.
- •Державні комітети (державні служби) України та інші центральні органи виконавчої влади: їх статус, функції.
- •Територіальні органи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції.
- •Централізація і децентралізація в структурній організації державного управління.
- •Основні завдання, правовий статус, компетенція місцевих державних адміністрацій
- •Формування та компетенція місцевих державних адміністрацій
- •Повноваження місцевих державних адміністрацій
- •Відносини місцевих державних адміністрацій у системі вертикальних та горизонтальних зв’язків
- •Структура місцевих державних адміністрацій
- •Посадові особи місцевих державних адміністрацій
- •Організація і порядок роботи місцевих державних адміністрацій
- •Лекція 9. Місцеве самоврядування та його особлива роль у державному управлінні
- •Світові моделі та наукові теорії розвитку місцевого самоврядування як форми реального народовладдя.
- •Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
- •3. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •Лекція 10. Внутрішня організація та управління органу державної влади
- •Організаційна структура органу державної влади
- •Внутрішня організація органу державної влади
- •Менеджмент органу державної влади
- •Стратегічне та ситуаційне управління
- •Інформація в державному управлінні: поняття, види.
- •1) Конфіденційна інформація;
- •2) Таємна інформація;
- •3) Службова інформація.
- •Контролінг у діяльності органу державної влади
- •Зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державного управління
- •Лекція 11. Державна служба в україні
- •Державна служба: поняття, риси, функції, принципи, види, організація.
- •Поняття та ознаки державної служби
- •Завдання та функції державної служби
- •Види державної служби
- •Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців. Правове регулювання державної служби
- •3.Класифікація посад державних службовців.
- •4. Атестація державних службовців.
- •5.Державна кадрова політика.
- •6. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •Лекція 12. Ефективність державного управління. Державний контроль у сфері виконавчої влади
- •Загальна соціальна ефективність державного управління.
- •Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.
- •Контроль в державному управлінні
- •Лекція 13. Відносини органів публічної влади в системі управління
- •Система органів публічної влади в Україні.
- •II. Система органів влади Автономної Республіки Крим:
- •Iіі. Система органів місцевого самоврядування:
- •Взаємодія органів публічної влади з об’єднаннями громадян
- •Взаємодія органів публічної влади з трудовими колективами, підприємствами, установами, організаціями
- •Взаємовідносини органів державної влади й місцевого самоврядування з органами Служби безпеки України
- •Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами
- •6. Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури
- •Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ
- •8. Організація роботи із запитами громадян (Із Малиновського)
- •Лекція 14. Розвиток системи державного та регіонального управління
- •Проблеми української моделі організації державної влади
- •Розмежування функцій і повноважень між державними органами регіонального управління та органами місцевого самоврядування
- •Формування системи регіонального управління в різних країнах
- •Національна держава в контексті глобалізації
- •Інституційно-правове забезпечення реформування державного управління регіональним розвитком.
- •1. Недосконалість законодавчого підґрунтя регіонального розвитку, що створює реальні перепони для формування стратегічних орієнтирів регіонального розвитку.
- •4. Відсутність чіткого законодавчого визначення ієрархії документів стратегічного планування у сфері державного управління.
- •5. Розпорошеність державної політики регіонального розвитку на інституційному рівні.
- •7. Невизначеність правового режиму комунальної власності.
- •7. Досягнення законодавчої визначеності у питаннях правового режиму комунальної власності шляхом прийняття відповідного Закону України.
- •8. Відродження практики визначення територій пріоритетного розвитку і передбачення законодавчих гарантій для інвесторів для праці на таких територіях.
- •Адміністративна реформа в Україні
- •Аспекти системи державного управління
- •7. Права Кабінету Міністрів України, визначені концепцією адміністративної реформи
- •8.Функціональна модель діяльності Кабінету Міністрів України
- •Реформування системи та структури центральних органів виконавчої влади (цоов)
- •Класифікація органів виконавчої влади
- •Місце “міністерств” серед цоов
- •Поняття «спрямування і координація діяльності»
- •Реформування процедур управління
- •Субординаційні зв’язки органів виконавчої влади
Функціональні повноваження членів Кабінету міністрів України.
У межах своїх функціональних повноважень Перший віце-прем’єр-міністр України спрямовує, координує та контролює діяльність: Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства промислової політики, Міністерства палива і енергетики, Міністерства транспорту, Держкоменергозбереження, Державного комітету ядерного регулювання, НАК «Надра України», НАК «Нафтогаз України», Держкомзв’язку, а також об’єднань підприємств, яким делеговано функції з управління державним майном.
Віце-прем’єр-міністр України з питань економічної політики організовує роботу з формування і реалізації: державної внутрішньої та зовнішньої економічної політики; державної бюджетної, податкової, цінової політики та з питань державного матеріального резерву; державної регуляторної політики з питань розвитку конкуренції на внутрішньому товарному ринку, демонополізації, приватизації та розвитку підприємництва. До його функцій належить організація розроблення та здійснення заходів, спрямованих на удосконалення системи функціонування банківських і небанківських фінансових установ, розвиток ринку капіталу та його інфраструктури, розвиток економічних реформ. Крім того, він забезпечує планування і прогнозування заходів щодо економічного розвитку країни, активізації зовнішньоекономічних зв’язків та інвестиційних процесів, організовує розроблення та здійснення заходів, спрямованих на збільшення експортного потенціалу, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо визначення стратегії і тактики розвитку макроекономічних процесів.
Істотною є роль Віце-прем’єр-міністра України з питань економічної політики і в процесі здійснення адміністративної реформи. Він вживає заходів для забезпечення ефективного функціонування системи державної служби, здійснює контроль за підготовкою та реалізацією пропозицій щодо практичного впровадження положень Концепції адміністративної реформи в Україні в частині реформування органів виконавчої влади.
Віце-прем’єр-міністр України з питань економічної політики в межах своїх функціональних повноважень спрямовує, координує та контролює діяльність: Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції (і через нього – Держбуду та Держстандарту); Міністерства фінансів (і через нього – Головного контрольно-ревізійного управління та Державного казначейства), Держпідприємництва, Держкомстату, Антимонопольного комітету, Головдержслужби, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, ДАК «Укрресурси», Національного депозитарію, Української державної інноваційної компанії. Крім того, в межах своїх функціональних повноважень він координує діяльність Державної митної служби, Державної податкової адміністрації та Пенсійного фонду.
На Віце-прем’єр-міністра України з питань економічної політики покладено забезпечення зв’язку Кабінету Міністрів України з Національним банком, комерційними банками, Європейським Союзом і міжнародними фінансовими організаціями, Торгово-промисловою палатою, фондовими та валютними біржами, а також взаємодії органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування, їх добровільними об’єднаннями.
Віце-прем’єр-міністр України з питань агропромислового комплексу організовує роботу з розроблення та реалізації стратегії функціонування агропромислового комплексу, зокрема з питань забезпечення продовольчої безпеки держави, проведення реформування земельних та майнових відносин на засадах приватної власності, створення інфраструктури продовольчого ринку, забезпечення на ринкових засадах агропромислового виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами та сировиною. Він також організовує розроблення та реалізацію державної політики у сфері агропромислового та лісогосподарського комплексів, земельних і водних ресурсів.
Віце-прем’єр-міністр України з питань агропромислового комплексу в межах своїх функціональних повноважень спрямовує, координує та контролює діяльність: Мінагрополітики; через Мінекоресурсів – Держкомлісгоспу, Держводгоспу та Держкомзему; ДАК «Хліб України»; НАК «Украгролізинг»; Державного агентства з управління державним матеріальним резервом у частині продовольчих ресурсів; Української академії аграрних наук; Національного аграрного університету. Він також забезпечує взаємодію органів виконавчої влади з добровільними формуваннями і громадськими організаціями, діяльність яких безпосередньо пов’язана з агропромисловим виробництвом.
Віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань організовує роботу з формування і реалізації державної політики в гуманітарній, науково-технічній та політико-ідеологічній сфері, з питань сім’ї та молоді, охорони здоров’я, освіти, науки, культури і мистецтва, преси та інформації, фізичної культури і спорту, туризму, міжнаціональних і конфесійних відносин, виставкової та інноваційної діяльності; координує здійснення заходів щодо реалізації державної мовної політики. Крім того, він організовує роботу з формування і реалізації державної соціальної політики з питань: реформування системи соціального та пенсійного забезпечення, охорони праці та загальнообов’язкового державного соціального страхування; удосконалення та реалізації державної житлової політики, політики доходів і зайнятості населення; благодійництва та гуманітарної допомоги; функціонування громадських організацій.
Віце-прем’єр-міністр України з гуманітарних питань в межах своїх функціональних повноважень спрямовує, координує та контролює діяльність: Мінкультури; Міністерства освіти і науки; Міністерства охорони здоров’я; Міністерства праці та соціальної політики (і через нього – Державного комітету у справах ветеранів); Держкомархіву; Держкомінформу; Держкоммолодьспорттуризму; Вищої атестаційної комісії України; Пенсійного фонду; Українського національного фонду Взаєморозуміння і примирення; Національної телевізійної компанії; Національної радіокомпанії; Українського національного інформаційного агентства; Національної академії наук, Академії педагогічних наук, Академії медичних наук, Академії правових наук, Академії мистецтв; Української академії аграрних наук (у частині координації державних науково-технічних пріоритетів).
На Віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних питань покладено також координацію в межах його функціональних повноважень діяльності Держкомрелігій, забезпечення взаємодії органів виконавчої влади з Національною радою з питань телебачення і радіомовлення, Національною радою соціального партнерства, Національною службою посередництва і примирення, Українським координаційним комітетом сприяння зайнятості населення, профспілками, політичними партіями та громадськими організаціями.
Міністри України очолюють міністерства, забезпечують формування і проведення державної політики у доручених їм сферах, а також несуть політичну відповідальність перед Президентом і Верховною Радою України за виконання покладених на них завдань і повноважень. Вони не можуть діяти всупереч офіційній позиції Кабінету Міністрів.
Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за розроблення і реалізацію державної політики, спрямовує і координує здійснення центральними органами виконавчої влади заходів з питань, віднесених до його відання, приймає рішення щодо розподілу відповідних бюджетних коштів за поданням державного секретаря міністерства.
Прийняття актів Кабінету Міністрів України та утворених ним органів, внесення проектів законів та актів Президента України з таких питань без погодження з відповідним міністром не допускається. Міністр на виконання вимог законодавства в межах наданих повноважень визначає політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи міністерства та шляхи досягнення поставлених цілей.
У зв’язку із введенням посад державних секретарів міністерств, їх перших заступників та заступників інститут перших заступників та заступників міністра ліквідовано. Порядок виконання обов’язків міністра у разі його тимчасової відсутності визначається Кабінетом Міністрів України.
Прем’єр-міністр, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри представляють Україну в міжнародних і міждержавних організаціях, ведуть міжнародні переговори, беруть участь в інших міжнародних заходах, підписують в установленому порядку міжнародні договори України.
Прем’єр-міністр і Міністр закордонних справ мають право вести переговори і підписувати міжнародні договори України без спеціальних повноважень. Повноваження на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів, які укладаються від імені Кабінету Міністрів, іншим членам Кабінету Міністрів надаються розпорядженням Кабінету Міністрів або за його дорученням – актом Міністерства закордонних справ.
Члени Кабінету Міністрів здійснюють інші функції та повноваження, передбачені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів.
