3. Типи соціально-психологічних конфліктів на виробництві

На основі аналізу життєвих ситуацій можна описати дії, які призводять до розвитку конфлікту:

— після першого зіткнення учасники конфлікту швидко починають шукати нові аргументи для підтримки своєї по­зиції або людей, які б їм допомогли це зробити;

— зростає кількість проблемних ситуацій і поглиблюєть­ся первинна причина конфлікту;

— збільшуються кількість учасників та їх активність;

— наростає емоційне напруження;

— змінюється ставлення до проблемної ситуації та кон­флікту в цілому.

Враховуючи можливість розгортання конфлікту за такою схемою, слід своєчасно і належним чином зреагувати на си­туацію. Тоді процесом можна буде керувати так, щоб навіть у разі розгортання конфлікту врешті-решт досягти позитив­них наслідків. При цьому в учасників конфлікту:

— зростає незадоволеність загальним станом справ;

— зменшується потяг до співробітництва;

— проявляються відданість своїй групі і непродуктивна конкуренція з іншими групами;

— з'являється уявлення про іншу сторону як про ворога, про свої цілі як позитивні, а про цілі іншої сторони як нега­тивні;

— згортаються взаємодія і спілкування між конфліктую­чими сторонами;

— надається більше значення "перемозі" над опонентами в конфлікті, аніж вирішенню проблеми, що стала його при­чиною.

4. Як визначити сутність конфлікту

Важливу роль при розв'язанні конфлікту відіграє своє­часне визначення його сутності та адекватність його розумін­ня. Для того щоб визначити сутність конфлікту, треба його роз­класти на етапи і проаналізувати їх за допомогою запитань.

Спочатку слід визначити основну проблему, що призвела до конфлікту. Для цього треба відповісти собі на такі запитання.

— Як я розумію проблему? Які мої дії і які дії партнера привели до виникнення та закріплення конфлікту?

— Як мій партнер бачить проблему? Які, на його думку, його дії та мої власні лежать в основі конфлікту?

— Чи відповідає поведінка кожного з нас тій ситуації, що склалася?

— Як можна найбільш лаконічно та повно визначити нашу спільну проблему?

— В яких питаннях ми думаємо та діємо однаково і розу­міємо одне одного, а в яких питаннях розходимося?

Далі слід визначити причину (чи причини) конфлікту. Це важливо зробити для того, щоб розібратися у конфлікті й аналогічний конфлікт не мав місця в майбутньому.

Для аналізу причин конфлікту можна використати метод творчої візуалізації — уявлення ситуації конфлікту й аналіз її начебто зі сторони. Можна використати "мозковий штурм" для встановлення причин та пошуку їх ліквідації. Для вияв­лення власних реакцій на ті чи інші можливості підходить метод автоматичного запису. Вибору рішення можуть допо­могти метод мисленного уявлення результатів та метод ви­користання запитань до експертів [10].

На наступному етапі аналізу необхідно продумати мож­ливі шляхи, які сприятимуть розв'язанню конфлікту. Якщо це бажання є, то треба обговорити проблему з іншою сторо­ною. Тоді разом можна прийняти спільне рішення про вихід із конфлікту і реалізувати його.