1. Сутність управління

В статті 1. Закону України “Про Збройні Сили України”, який був затверджений Верховною Радою України 6 грудня 1991 року, говориться:

“Збройні Сили України призначені для збройного захисту незалежності, територіальної цілісності й недоторканості України”.

Ця стаття Закону визначає не тільки призначення але й головне завдання

Збройних Сил України. Це підтверджується ст. 2.2. Воєнної доктрини України, де говориться: «Основним завданням Збройних Сил є захист незалежності, територіальної цілісності, недоторканості України».

Якщо ми розглянемо Основні напрямки забезпечення воєнної безпеки, які містить Воєнна доктрина України, то зможемо знайти, що одним із основних завдань воєнної безпеки є у мирний час… підтримання постійної готовності Збройних Сил до відбиття можливої агресії з боку будь-якої держави (коаліції держав) із повітряно-космічного простору, суші або моря, у воєнний час– мобілізація всіх матеріальних та людських ресурсів країни для відбиття збройної агресії, завдання поразки агресору та припинення воєнних дій за умов, вигідних для України.

Саме з призначення та основного завдання Збройних Сил України і випливає, що першочерговою метою управління військами Збройних Сил з боку командирів і штабів всіх ступенів як у мирний час, так і в разі розв’язування агресії з боку будь-якої держави, являється постійна підтримка на високому рівні бойової готовності для відбиття можливої агресії.

Разом з тим, у керівних документах дається визначення бойової готовності Збройних Сил, як такої, що складається із:

• високих морально-психологічних якостей особового складу військ;

• високого рівня підготовки особового складу, його дисципліни, організованості і фізичної загартованості;

• оснащення військ озброєнням та бойовою технікою;

• підтримання зброї і бойової техніки у справному стані;

• високого рівня військової та спеціальної підготовки командирів, їх здатності взяти на себе управління військами, уміло керувати їх діями, організовувати безперебійне управління та забезпечення матеріальними засобами.

Таким чином, висока бойова готовність військ, являючись однією з головних цілей управління ними, досягається в результаті здійснення великого комплексу взаємопов’язаних заходів з боку командирів всіх ступенів, у тому числі і заходів щодо управління підрозділами.

Отже функції управління підрозділами при виконанні заходів бойової готовності військ, складають необхідні умови для досягнення їх бойової готовності. Неможливо вважати війська боєздатними , якщо командири і штаби не володіють обстановкою, не уміють приймати обґрунтованих рішень на бій, організовувати взаємодію та забезпечення військ всім необхідним для досягнення успіху бойових дій.

Інша мета управління військами, яка додатково виникає перед командирами та органами управління всіх ступенів уже у бойовій обстановці, складається у тому, щоб у будь-яких складних обставинах всебічно підготувати бойові дії, а під час їх ведення забезпечити ефективне застосування підлеглими підрозділами засобів враження, які маються на озброєнні, та направити їх зусилля на успішне виконання бойового завдання, тобто на розгром противника у мінімально короткий строк, з найменшими для себе втратами, затратами матеріальних засобів, а також захоплення або утримання визначеного рубежу (району, ділянки) місцевості.

За результатами виконання бойового завдання, тобто за ефективністю використання сил і засобів ураження, особливо за кількістю втрат противника і своїх військ, можливо і необхідно в першу чергу оцінювати ефективність управління військами в бою будь-якого командира і органу управління. Це головні критерії оцінки не тільки дій військ, але й діяльності командирів і штабів. Цілком очевидно, що неможливо вважати управління військами успішним, якщо підлеглі підрозділи і частини не виконали бойового завдання або виконали його з великими, неоправданими втратами, досягли поставленої мети бою занадто дорогою ціною.

Суттєво відрізняється в бою, у порівнянні з іншими умовами, і зміст управління військами, тобто функції, які виконують командири і органи управління, як під час підготовки так і в ході бойових дій для досягнення названих цілей – підтримання високої бойової готовності військ та успішне виконання ними поставленого бойового завдання.

Так, якщо ми відкриємо підручник з дисципліни “Основи менеджменту” під авторством Мескона М.Х., Павленко В.В. або Зайцевої О.А., то можемо знайти наступне визначення: “Управління – це процес планування, організації, мотивації і контролю, який необхідний для того, щоб сформувати та досягти мети організації”.

Як бачите, автори “менеджменту” виділяють 4 головних функції:

планування; організації; мотивації; контролю та дві об’єднуючі функції: комунікації; прийняття рішення.

Якщо взяти навчальний посібник Гаєвського Б.А. “Основи науки управління”, то в ньому Міжрегіональна Академія управління персоналом визначає, що основними функціями управління є:

прогнозування; програмування; планування;

регулювання; координація; контроль.

Розглядаючи зміст управління військами в бою, який визначено у Бойовому статуті Сухопутних військ Збройних Сил України, частина І (дивізія, бригада, полк, 1990 р. видання), ми знайдемо там наступні визначення:

“Ст. 45. Управління військами складається у цілеспрямованій діяльності командирів, штабів, начальників родів військ і служб по підтриманню бойової готовності частин і підрозділів, підготовці їх до бою та керівництві ними під час виконання поставлених завдань.

Управління військами включає:

• організацію і здійснення заходів, щодо підвищення (підтримки) бойової готовності військ та забезпечення (відновлення) їх боєздатності;

• безперервне добування, збір, вивчення, відображення, аналіз і оцінку даних обстановки;

• прийняття рішення;

• постановку завдань підлеглим;

• планування бою;

• організацію і підтримку взаємодії;

• організацію і виконання заходів, щодо виховної роботи та всебічного забезпечення бою;

• організацію системи управління;

• практичну роботу у підлеглих частинах (підрозділах) по керівництву їх безпосередньою підготовкою до бою;

• організацію виконання поставлених завдань у ході бою та інші заходи”.

Бойовий статут Сухопутних військ Збройних Сил України. Частина III (взвод, відділення, танк).Ст. 13. Тверде і безперервне управління підрозділами дозволяє найбільш ефективно і повно використовувати їх бойові можливості. Це досягається:

- постійним знанням обстановки;

- своєчасним одноосібним прийняттям командиром рішень і наполегливим їх проведенням у життя;

- особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильним використанням штатних і приданих підрозділів, вогневих засобів;

- наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.

У порівнянні з частинами, з управління підрозділами виключили таку функцію, як планування бою, але це зовсім не означає, що ця функція відсутня, бо виконання всіх заходів і до прийняття рішення, і після прийняття рішення буде неможливим без ретельно спланованої роботи, та й сам процес прийняття рішення на бій – це за суттю планування дій підрозділів на весь період виконання бойового завдання.

При цьому, із порівняння функцій управління військами з функціями управління у інших областях суспільного життя, ми можемо упевнитися, що при управлінні військами командирам і штабам присутні деякі функції, які властиві іншим органам управління. Крім того, при управлінні військами виникає потреба у додаткових функціях управління, які властиві лише процесу управління військами.

Разом з тим, слід відзначити, що обсяг робіт командирів і органів управління різного рівня під час виконання кожної функції у сучасному бою, в порівнянні з минулим, значно збільшився, а термін часу його виконання значно скоротився, що стало наслідком появи у складі військ нової бойової техніки, зростання просторового розмаху та термінів бойових дій, а також скороченням часу на підготовку бою.

У порівнянні з минулим, командири і штаби тепер змушені також вирішувати нові і більш складні завдання, такі як організація боротьби з засобами ядерного нападу противника, організація та ведення бойових дій із застосуванням різних засобів ураження, відновлення боєздатності військ після ядерних і вогневих ударів та багато інших завдань.

Таким чином, враховуючи специфіку управління, зокрема і особливості військової діяльності підрозділів під час виконання бойових завдань взагалі, основний зміст управлінської діяльності командирів і штабів всіх рівнів складає виконання наступних функцій управління:

• організація і здійснення заходів щодо підвищення (підтримки) бойової готовності підрозділів;

• безперервний збір, узагальнення й аналіз даних обстановки;

• прийняття рішень на бій;

• планування бойових дій військ;

• постановка (доведення) бойових завдань до військ;

• організація взаємодії;

• організація всебічного забезпечення бойових дій;

• організація управління військами;

• керівництво безпосередньою підготовкою військ до бою;

• контроль за готовністю військ до бою;

• управління військами в ході бойових дій.

Організація і здійснення заходів щодо підвищення (підтримки) бойової готовності підрозділів та забезпеченню (відновленню) їх боєздатності – це одна з найважливіших функцій управління, яка виконується командирами, штабами і іншими органами управління як в мирний час, так і в воєнний час.

Висока бойова готовність військ являється однією з головних цілей управління ними з боку командирів усіх ступенів. Вона досягається в результаті здійснення великого комплексу взаємопов’язаних заходів, у тому числі заходів з управління, бо лише за таких умов можливо розраховувати на успішне виконання поставлених завдань.

Безперервний збір, узагальнення й аналіз даних обстановки являється однією з найбільш складних і трудомістких функцій управління. З цієї функції починається процес управління військами з боку будь-якого командира і штабу. Яку б загальну чи окрему мету вони не мали перед собою під час підготовки до бою або в ході бою (підвищити бойову готовність військ, забезпечити виконання ними бойового завдання, організувати взаємодію військ, розвідку, лікування поранених), їх практична діяльність завжди починається з отримання і сприймання даних про об’єктивні, реальні обставини, які складаються під час рішення поставлених завдань.

Отже мета цієї функції полягає в тому, щоб повсякчасно і у необхідному обсязі забезпечити командування і всі органи управління достовірною інформацією щодо положення, стану противника, своїх військ, а також щодо умов ведення бою. Від виконання цієї функції залежить вірність висновків з оцінки обстановки, своєчасність й обґрунтованість прийняття рішень та ефективність застосування сил і засобів в бою.

Прийняття рішення на бій являє собою творчу і відповідальну функцію управління. Сутність будь-якого рішення полягає у визначенні мети дій і виборі сил, засобів, способів і термінів її досягнення. Командир у відповідності з поставленим старшим начальником завданням і обстановкою, яка складається, визначає задум бою, конкретні бойові завдання підлеглим підрозділам, порядок їх взаємодії, забезпечення і управління.

Рішення командира – основа управління, так записано в усіх бойових статутах. Це визначається тим, що у відповідності з рішенням, тобто з вибраним варіантом ведення бою, здійснюються всі заходи щодо підготовки бою, всі дії щодо керівництва підрозділами у ході бою. Рішення командира на бій дає повну уяву про те, що коли і як необхідно зробити, щоб ціною мінімальних зусиль виконати поставлене перед підрозділом, бойове завдання в установлені терміни.

Рішення приймає командир і несе за нього особисту відповідальність. У підготовці даних для прийняття рішення приймають участь посадові особи штабу і інших органів управління. Прийняття командиром рішення на бій нерозривно пов’язане з такою функцією, як планування бойових дій (бою).

Сутність планування бойових дій (бою) полягає у визначенні послідовності, способів і термінів виконання поставленого завдання, а також необхідних для цього сил і засобів, порядку їх угрупування і взаємодії, всебічного забезпечення та управління ними. Із цього випливає, що коли командир приймає рішення на бій, тобто намічає задум дій, бойові завдання підлеглим підрозділам з визначенням якого противника, де і коли вони повинні розгромити, де нанести головний удар, як побудувати бойовий порядок, як підтримувати взаємодію за завданнями, рубежами і часом, то тим самим він уже виконує не що інше, як планує бойові дії, при цьому виконує основні завдання планування.

Прийняття рішення являється основою планування. Після прийняття рішення процес планування не розпочинається (як це записано у деяких джерелах), а продовжується і завершується. При цьому штаб і начальники родів військ і служб під керівництвом командира конкретизують і деталізують окремі елементи рішення, особливо ті, які стосуються способів і строків дій військ, порядку їх взаємодії і забезпечення, обґрунтовують їх необхідними розрахунками і додатковими даними обстановки. Якщо такої можливості немає, наприклад при відсутності часу, то вони обмежуються тільки прийняттям рішення. З цих міркувань термін “планування” часто вживають лише тоді, коли мова йде про роботу командирів і органів управління у вищих ланках управління, починаючи з бригади. Але це не значить, що командири рот, батальйонів і частин не мають своїх планів бою. Їх рішення на бій зафіксовані у пам’яті або відображені на карті (схемі) і детально “розіграні” з підлеглими на місцевості. Це і є їх плани, моделі майбутніх бойових дій.

Різкої межі між прийняттям рішення на бій і плануванням бойових дій, виходить немає і бути не може. Різниця знаходить місце лише у ступені деталізації тих чи інших питань. У рішенні, звичайно, вони відображаються у більш загальному вигляді, ніж під час подальшого планування.

Прийняте командиром рішення на бій стає для підлеглих законом лише після того, коли воно стало їм відоме. Отже наступними після прийняття рішення і планування бою функціями командира і органів управління являються доведення бойових завдань до військ і організація їх взаємодії.

Прийняте чи уточнене рішення командира повинно бути своєчасно і точно доведено до безпосередніх виконавців. Якщо ж воно доведено з запізненням, то може статися таке, що навіть найкраще рішення але доведене з запізненням, може привести до значних матеріальних і людських втрат. Тому що з часом обстановка, як правило, змінюється і неточно доведене рішення або коли підлеглі зрозуміли рішення інакше, ніж розуміє його командир, здатне привести до невірних дій, до зриву виконання бойового завдання.

Доведення до підлеглих прийнятого рішення здійснюється головним чином через постановку чи уточнення бойових завдань і організацію взаємодії. Обидві ці функції за своєю сутністю також нерозривно пов’язані між собою. Віддаючи бойовий наказ чи розпорядження підлеглим військам та указуючи в них, якого супротивника, де і коли вони повинні розгромити, командир тим самим уже в деякій мірі узгоджує їх за метою, часом і місцем, що і складає сутність організації взаємодії.

Організація взаємодії здійснюється не лише при підготовці бою, але і під час бою, якщо в результаті різних змін обстановки раніше установлений порядок взаємодії перестає відповідати реальним умовам ведення бою.

Взаємодія у підрозділах організується командиром безпосередньо на місцевості. У частинах, звичайно на місцевості – на глибину видимості і на макеті місцевості або по карті – на всю глибину бойового завдання. Частіше за все командир, наприклад, батальйону змушений давати підлеглим вказівки щодо взаємодії після постановки їм бойових завдань. Тому обидві ці функції тісно пов’язані не тільки за своєю сутністю, але й за часом і за місцем виконання.

Наступною функцією управління при підготовці бою являється організація всебічного забезпечення бойових дій. Мета цієї функції направлена на створення і підтримку високого морально-психологічного стану особового складу, на забезпечення бойових дій підрозділів у бойовому, технічному і тиловому відношенні, тобто створити підрозділам необхідні умови для успішного виконання ними своїх бойових завдань.

Ця функція також відрізняється від аналогічної функції в інших сферах управління своєю різноманітністю і складністю. За поглядами командування сучасних армій, основними видами забезпечення бойових дій в будь-якій, у тому числі і в батальйонній, ланці управління є: розвідка, захист від зброї масового ураження, радіоелектронна боротьба, охорона, маскування, інженерне, тилове, технічне забезпечення та інші.

Під час підготовки бою командир дає вказівки щодо проведення виховної роботи, організації всебічного забезпечення бою, визначає їх завдання і найбільш важливі заходи, а якщо необхідно, то і порядок і термін виконання поставлених завдань та проведення необхідних заходів.

В ході бою такі вказівки командир віддає в міру необхідності, коли треба уточнити раніше встановлений порядок забезпечення бою або якщо в результаті різкої зміни обстановки їх (заходи) потрібно організувати знову.

На основі рішення і вказівок командира його заступники, офіцери штабу, начальники родів і служб безпосередньо організують виконання усіх заходів і надають підлеглим необхідну допомогу у їх своєчасному і повному проведенні.

Поряд із заходами щодо всебічного забезпечення бойових дій військ велику роль відіграє організація самого управління. При виконанні цієї функції в бойових умовах на основі рішення командира на бій здійснюються наступні заходи:

а) визначається і створюється система пунктів управління, установлюється їх склад, технічне оснащення, місце і час розгортання, організується їх охорона і оборона, намічується порядок їх переміщення в ході бойових дій та відновлення управління в разі виходу із ладу того чи іншого пункту управління;

б) організується робота посадових осіб на пункті управління з докладним визначенням: хто, що, де, коли і як повинен робити;

в) організується зв’язок з підлеглими військами, вищестоящим штабом, сусідами і підрозділами, які взаємодіють з ними, а також заходи щодо прихованого управління військами.

Особливо слід зупинитися на такій специфічній функції управління, як керівництво безпосередньою підготовкою військ до бою. Досвід Великої Вітчизняної війни показав, що крім постановки військам завдань дуже важливо провести з командирами, штабами і підрозділами заняття і тренування щодо їх виконання в умовах, які максимально наближені до умов майбутніх бойових дій. Звичайно, в сучасних умовах можливості для таких занять і тренувань будуть надто обмежені фактором часу, але забувати і повністю виключати їх не слід.

Слід визнати, що підготовка військ до бою не обмежується лише заняттями, навчаннями та тренуванням. Вона пов’язана з заходами щодо забезпечення військ всім необхідним для бою, а також з їх перегрупуванням, заняттям і обладнанням вихідних позицій тощо.

Під час виконання всіх цих заходів часто виникає потреба прийняття (уточнення) рішення безпосередньо на місці його виконання, це в значній мірі підвищує оперативність управління та ефективність виконання бойових завдань підлеглими.

Важливою функцією управління являється і функція контролю. Головна її мета полягає в тому, щоб кожний солдат, сержант і офіцер точно знав своє завдання у майбутньому бою і був в усіх відношеннях готовий до його успішного виконання.

Доведення рішення до безпосередніх виконавців ще не означає, що воно буде втілено у життя у повній відповідності з волею командира.

З моменту зміни обстановки і до того, як безпосередні виконавці розпочнуть виконувати прийняте рішення, проходить певний час. В результаті рішення командира уже не в повному обсязі відповідає істинному положенню на полі бою. Крім того, безпосередні виконавці можуть зустрітися з непередбаченими діями противника, з перешкодами, які можуть бути викликані різкими змінами погоди, нерозторопністю посадових осіб, неправильним розумінням своїх завдань і тощо.

Взагалі, завжди можливі несподіванки і випадковості, які можуть негативно впливати на втілення в життя прийнятого рішення. Ось чому контроль за суворим і своєчасним виконанням підрозділами наказів і розпоряджень є найважливішою ланкою в процесі управління. За своїм змістом контроль включає не що інше, як вивчення фактичного стану справ у підрозділах, прийняття, на основі такого вивчення справ, рішення на усунення виявлених недоліків та доведення до підлеглих відповідних розпоряджень (завдань).

Ось такий основний зміст і специфіка функцій управління військами при підготовці їх до бойових дій.

Управління військами в ході бойових дій являє собою не що інше, як пряме продовження розглянутих раніше функцій управління, що здійснювалися під час підготовки бою. В основі подальшого управління лежить проведення в життя прийнятого рішення з внесенням необхідних коректив з урахуванням змін обстановки, що виникли в ході бою.

Так, під час управління військами в ході бойових дій, командир і органи управління для того, щоб підтримати на високому рівні або відновити втрачену боєздатність військ і добитися успішного виконання поставленого завдання, виконують не що інше, як:

• продовжують збирати й вивчати дані про обстановку, що реально склалася на полі бою;

• уточнюють у відповідності з нею (обстановкою) раніше прийняте рішення, а при різкій зміні обставин приймають нове рішення;

• доводять до підлеглих уточнені або нові завдання;

• підтримують (організують) безперервну взаємодію військ;

• керують здійсненням заходів щодо забезпечення бойових дій;

• забезпечують безперервність управління і відновлюють його в разі порушення;

• здійснюють контроль за ходом бойових дій з наданням необхідної допомоги підлеглим підрозділам під час виконання ними своїх завдань.

Отже, за своїм змістом (назви функції) управління військами в ході бойових дій принципово не відрізняються від управління під час їх підготовки до бою. При цьому з усіх названих функцій головними, завжди обов’язковими, стійкими і такими, що на практиці незмінно повторюються є 3 функції:

• збір і обробка даних обстановки;

• прийняття рішення;

• доведення завдань до виконавців.

Яка б загальна чи окрема мета не переслідувалась при управлінні як під час підготовки, так і в ході бойових дій, командир і орган управління для її досягнення об’єктивно змушені мати і вивчити відповідні дані обстановки, прийняти рішення й поставити завдання виконавцям.

Якщо всі інші функції та заходи можуть бути тимчасовими, носити епізодичний характер і являти собою, як би такими, що забезпечують, то виключення з циклу управління хоча б однієї із трьох названих головних функцій, неминуче приведе до порушення управління, а в наслідок цього – успішне виконання бойового завдання стане неможливим.

Особливо часто ці функції змушені виконувати командири нижчої тактичної ланки. Взяти, наприклад, батальйонну ланку. Своє завдання у наступі батальйон може виконати за порівняно короткий час, після чого знову отримує аналогічне нове завдання. Отже, за добу бойових дій командир батальйону змушений декілька разів оцінювати дані обстановки, приймати нові рішення і ставити завдання підлеглим, не враховуючи уточнення рішень в ході виконання кожного чергового завдання.

Таким чином, на основі аналізу мети і змісту управління військами під час підготовки і в ході бою можна дати наступне визначення його сутності:

управління військами це основана на законах збройної боротьби і принципах військового мистецтва цілеспрямована діяльність командира, штабу, начальників родів військ і служб щодо підтримки високої бойової готовності підлеглих підрозділів, підготовки їх бойових дій і направлення зусиль на успішне виконання бойового завдання в ході бою шляхом ефективного застосування сил і засобів.