4. Організація надання допомоги

В Україні діє мережа державних закладів і установ, які уповноважені проводити працевлаштування громадян, надавати їм соціальні послуги.

Провідний державний орган у царині допомоги людям, які втратили роботу, – Державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

До складу Державної служби зайнятості входять також навчальні заклади професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри реабілітації населення, підприємства, установи та організації, підпорядковані службі зайнятості.

Державна служба зайнятості аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці; консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, що є корисними для сприяння зайнятості населення; веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування; подає допомогу громадянам у підборі роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або скеровує їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання; надає послуги з працевлаштування та професійної орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи (у зв'язку з пошуками високооплачуваної роботи, зміною умов і режиму праці) тощо.

Послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, Державна служба зайнятості надає безоплатно. Ця служба фінансується за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами забезпечення у рамках цього виду страхування є: допомога з безробіття, зокрема одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога з часткового безробіття; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; матеріальна допомога з безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні. Видами соціальних послуг за цим видом страхування вважають: професійну підготовку або перепідготовку, підвищення кваліфікації та профорієнтацію; пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні, зокрема шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Державні соціальні служби для сімей, дітей та молоді теж долучаються до соціальної роботи в сфері зайнятості. Ключовими напрями цієї роботи можна вважати:

• профорієнтаційну роботу та сприяння працевлаштуванню молоді;

• сприяння вторинній зайнятості молоді;

• соціальний супровід неблагополучних сімей із дітьми, родин, які опинилися у складній життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній із безробіттям батьків.

Ці соціальні служби використовують такі форми роботи, як:

• надання групової профконсультаційної допомоги у формі лекцій, зустрічей з працівниками різних професій, «круглих столів» з проблем профорієнтації та працевлаштування, семінарів, конференцій;

- проведення індивідуальної профконсультаційної роботи у спеціально створених консультативних пунктах, в яких проводиться тестування, анкетування, реалізація тренінгових програм для безробітної молоді;

- проведення профдіагностичної роботи, яка значно полегшується в умовах комп'ютеризації центрів ССМ, спрямованої на допомогу молодим людям при професійному визначенні;

- залучення підлітків і молоді до профінформаційних масових заходів – проведення «Днів соціального захисту молоді», «Днів відкритих дверей», «Ярмарків вакансій»;

- створення та поповнення банку даних про навчальні заклади, фірми з працевлаштування, вакантні робочі місця;

• організація клубних об'єднань, які сприяють формуванню в молодих людей вміння самовизначитися у виборі професії, підвищенню готовності до конкурентоспроможності молодої людини на ринку праці, оволодіння знаннями з основ психології;

• телефонне інформування, яке надає клієнтам об'єктивну інформацію стосовно наявності вакансій на ринку праці, тактики поведінки при пошуку роботи та бесід із роботодавцями;

• надання клієнтам інформації про можливість перекваліфікації чи підвищення кваліфікації;

- виїзні консультування сільської молоді з питань працевлаштування;

• місячники з профорієнтації «Вибери собі професію», під час якого проводиться «Ярмарок професій», профорієнтаційні та економічні ігри, лекції з питань економіки та підприємництва, інформування молоді з цих питань;

• патронаж окремих категорій молоді, зокрема неповнолітніх, які потребують соціальної адаптації та працевлаштування;

• форми працевлаштування та профорієнтаційної роботи для молоді з особливими потребами (курси здобуття професії для інвалідів, бронювання робочих місць для неповнолітніх дітей-сиріт та молоді);

- збори-семінари керівників підприємств, господарств і фірм регіонів з питань працевлаштування та проходження практики студентів у літній період.

У сприянні працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді Центри соціальних служб співпрацюють із різними установами та організаціями, не підміняючи і не дублюючи їхню роботу: центрами зайнятості, підприємствами, установами, організаціями, громадськими і приватними організаціями, з якими укладають угоди про співробітництво, започатковують спільні проекти і заходи.

Здійснюючи соціальний супровід неблагополучної сім'ї з дітьми, соціальні служби для дітей, сімей та молоді намагаються вплинути на тих батьків, які не працюють і втратили бажання займатися пошуком роботи, щоб мобілізувати їхню адаптивну життєву активність, спону­кати до зміни способу життя, подолання набутої безпорадності.

Соціальною роботою з безробітними також фактично займаються представники інших організацій, які здійснюють соціальний супровід сімей або окремих осіб. Наприклад, недержавні організації, які допомагають людям, що виходять із місць позбавлення волі, або жінкам, які зазнають економічного і психологічного насильства в родині.

У закордонній практиці соціальну підтримку безробітним, які перебувають на першій стадії емоційного переживання, можуть на­давати фахівці соціально-психологічних служб підприємств і організацій. Роботу на подальших стадіях провадять соціальні служби, серед них і волонтерські кадрові агенції для вразливих груп населення, за місцем проживання.