3. Методи і технології соціальної роботи

Загалом соціальна допомога безробітними та їхнім родинам може передбачати:

• консультування щодо працевлаштування і шляхів заробітку, вселення надії на зміни;

• допомогу в оформленні відсутніх документів;

• сприяння в оформленні державної допомоги, пенсій, пільг;

• посередництво у наданні гуманітарної допомоги з різних джерел, залучення релігійних організацій до допомоги сім'ї, придбання засобів для заробітку (купівля або оренда швейної машинки, обладнання для теплиці тощо), долучення людей до груп самодопомоги.

Вибір засобів розв'язання ситуації втрати роботи і поліпшення становища в родині безробітного залежить не тільки від можливостей соціальної служби, яка надає допомогу, а й від адаптаційних якостей людини, що опинилася без роботи.

Адаптивна життєва активність (пасивність) – це особливості саморегуляції безробітним своєї поведінки на ринку праці відповідно до власних успадкованих і набутих життєвих диспозицій, актуалізованих потреб, потенційних можливостей, само сприйняття тощо. Активність клієнта може бути як конструктивною, так і деструктивною. Конструктивна вона в тому разі, якщо цілі особи збігаються з бажанням працевлаштуватись, і деструктивною – якщо не збігаються. Для людей із адаптивною життєвою активністю характерне успішне при­стосування до умов ринкової економіки. У той час, як особи з адаптивною життєвою пасивністю, є дезадаптованими. Це безробітні, активність яких, у кращому разі, виявляється в пориві, імпульсивності, негнучкості поведінки, у яких загальмоване відчуття того, що добре, а що погано, справедливо чи несправедливо. Після низки невдач така людина «опускає руки», погоджується зі статусом безробітного, а конфлікт між «хочу» і «необхідно» вирішується на користь першого. Дуже часто така поведінка не збігається з пошуком роботи. Маючи настанову утриманця, такий безробітний вважає, що держава повинна забезпечити його роботою, а якщо ні, то надати соціальні пільги у вигляді різноманітних довідок.

Так звані активні безробітні більш схильні до зміни професії, можуть піти навчатися на курси, освоїти новий фах. Для цього їм може бути достатньо консультування й надання належної інформації. Завдяки консультуванню клієнт досягає поглибленого саморозуміння, прояснення ситуації, що дає змогу скласти стратегічний план виходу зі скрутного становища. Активні безробітні також можуть потребувати мінімальної (стартової) допомоги для започаткування якоїсь справи.

Пасивним безробітним, які зневірилися у своїх силах, важливо відновити самоповагу і впевненість. їм у нагоді може стати участь у тренінгу асертивності, призначеному для підняття віри в себе, опанування навичок самопредставництва. Такі тренінги передбачають посилення впевненості клієнтів у власних силах, здібностях, формування позитивного ставлення до себе та своєї ситуації, набуття компетентності щодо вирішення проблемних питань у своєму житті, нового досвіду, знань і вмінь, які дадуть змогу посилити контроль над обставинами свого життя. Принцип наснаження втілюється через такі способи: залучення клієнтів до активної участі впродовж усього заняття, обговорення можливих шляхів вирішення проблеми; надання можливості вибору; інтерактивні методи навчання і робота в групі; інформування стосовно як загальної ситуації на ринку праці, так і самих семінарів як форми роботи відповідно до запитів та потреб учасників; заохочення обміну думками, досвідом між учасниками семінару, певний зворотний зв'язок між керівником семінару та його учасниками, акцент на взаємодопозі.

У кожному разі соціальні працівники мусять переконувати людину, що дуже важливо знайти хоч якусь роботу, нехай непрестижну і випадкову, таку, що не подобається і не дає достатнього заробітку. Хоча наявність бодай такої роботи є доволі сильним антистресором і знижує психологічну депресію, разом із тим важливо спонукати людину до пошуку більш адекватної роботи.