Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
СР з р зн катег кл нт в 2СР заочн.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.46 Mб
Скачать

2. Загальні підходи та принципи соціальної роботи

Завдання соціальної роботи із споживачами ін'єкційних наркотиків (СІН):

  1. Профілактика ВІЛ та інших інфекцій у середовищі СІН (сукупність профілактичних заходів – інформування, забезпечення профілактичними засобами, мотивування зміни поведінки та більш відповідального ставлення до власного здоров'я тощо – для запобігання поширення ВІЛ серед споживачів ін'єкційних наркотиків за своєю сутністю найбільше відповідає компетенції соціальної роботи, яка у цьому випадку покликана інтегрувати діяльність з охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення).

  2. Виявлення та соціальний супровід споживачів ін'єкційних наркотиків (соціальна робота на перших етапах має бути спрямована на те, щоб активувати у клієнта інтерес до стану власного здоров'я, запропонувати відповідну діагностику, консультування).

Для організації ефективної системи допомоги залежним від психоактивних речовин важливо дотримуватись чітких, гуманістичних принципів реабілітації.

Серед важливих принципів роботи з людьми, залежними від психоактивних речовин, зазвичай виділяють такі:

  1. Розуміння замість засудження.

  2. Добровільність та партнерство замість контролю.

  3. Конфіденційність.

  4. Щирість та довірливість стосунків клієнта та консультантів.

  5. Тісна співпраця з сім'єю клієнта.

  6. Допомога для самодопомоги (активність замість пасивності).

  7. Комплексний характер допомоги.

Для розроблення реабілітаційних програм для людей із залежністю важливими є принципи ефективного лікування, запропоновані США – Інститутом з вивчення наркоманії при Національному інституті здоров'я США:

  1. Немає єдиного виду лікування, який би підходив всім хворим. Потреба у лікуванні повинна бути по можливості задоволена якомога швидше.

  1. Ефективне лікування спрямоване на різні симптоми і проблеми індивіда, а не тільки на зловживання наркотиками.

  2. Індивідуальний лікувальний план (план одужання) повинен постійно бути у центрі уваги і модифікуватися залежно від потреб клієнта.

  3. Для ефекту терапії дуже важливо, щоб участь в терапевтичній програмі мала адекватну тривалість.

  4. Психологічне консультування (індивідуальне та/або групове) є наріжним компонентом ефективної терапії при наркоманії.

  5. Застосування медикаментів є важливим елементом лікування для багатьох клієнтів, особливо у комбінуванні з психологічним консультуванням та поведінковою терапією.

  6. Люди з наркотичною залежністю або споживачі наркотиків із супутніми психічними порушеннями повинні отримувати як наркологічну, так і психіатричну допомогу в інтегрованому вигляді.

  7. Медична детоксикація є лише першою стадією лікування наркотичної залежності і сама собою дуже мало впливає на довготривалі результати терапії.

  1. Лікування не обов'язково має бути добровільним, щоб бути ефективним.

  2. Можливості вживання наркотиків постійно повинні контролюватися об'єктивними методами в ході терапії.

  3. Лікувальні програми повинні бути забезпечені діагностикою на ВІЛ, гепатити В та С, туберкульоз та інші інфекційні захворювання.

  4. Одужання від наркоманії звичайно є довготривалим процесом, який вимагає повторних епізодів проведення лікування.

Отже, робота з людьми, які мають залежність від психоактивних речовин, повинна будуватися з огляду на численні соціальні, психологічні та біологічні чинники, пошук методів і форм роботи, прийнятних для конкретного клієнта і з огляду на той етап зміни поведінки, на якому він перебуває.

Практика використання різних концептуальних підходів у вирішенні проблеми наркозалежності засвідчує, що навіть якщо вдається за допомогою лікарських засобів або інших біологічних способів нормалізувати психофізіологічний баланс у людини, залежної від наркотиків, то проблема її залежності не вирішиться сама собою. І припинення зловживання наркотиками, як критерій ефективності лікування наркоманії, виявився недостатнім. Сьогодні переважає переконання, що потрібна реконструкція особистості залежного. Зробити це можна, враховуючи його особистісні й інтелектуальні особливості.

При складанні соціально-психологічних реабілітаційних програм використовують різнопланові теоретичні підходи й моделі – психо-динамічні, когнітивно-біхевіористські, гуманістично-екзистенційні тощо, кожна з яких пропонує власні техніки втручання. Важливою є концепція психосоціальної підтримки (ведення випадку) та створення терапевтичного середовища, застосування елементів сімейної терапії.