29

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Сімейні відносини в аспекті батьківських прав і обов'язків…………5

Розділ 2. Судове визнання батьківства…………………………………………..9

Розділ 3 Оспорювання батьківства. …………………………………………….16

Розділ 4. Позбавлення батьківських прав………………………………………20

Висновок……………………………………………………………………………28

Список використаної літератури…………………………………………………29

Вступ

Сім'я є первинною, першопочатковою ланкою будь-якого суспільства, а відтак і держави. Це один із найважливіших інститутів. Сутність сім'ї визначена у трьох основоположних ознаках, котрі випливають із розуміння сім'ї як союзу двох чи більше осіб, а саме:

- спільне проживання;

- спільний побут;

- взаємні (спільні) права та обов'язки.

Тобто відносини батьків і дітей можна розглядати саме як сімейні відносини, відносини які підпадають під ознаки сім’ї що зазначені в ст.3 Сімейного Кодексу України.

Положення щодо відносин дітей і батьків зазнали змін у зв'язку з прийняттям сімейного законодавства. Саме тому дослідження виникнення і реалізації батьківства є актуальним напрямком сучасної правової науки.

Основна мета курсової роботи полягає у:

• аналізі та дослідженні судової практики Українських судів;

• вивченні судових рішень по справах

До основних завдань моєї курсової роботи я б могла віднести дослідження джерел правового регулювання відносин дітей і батьків, дослідження судового визнання і оспорювання батьківства, порядку позбавлення батьківських прав, аналіз законодавства України щодо відносин дітей і батьків, а також при аналізі рішень судів зрозуміти чи існує алгоритм у винесенні рішень по «схожих» справах.

Об'єктом дослідження є відносини батьків та дітей, припинення відносин, визнання батьківства або є його оспорювання.

Предмет курсової роботи складає система прав та обов'язків батьків та дітей.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ політико-правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення прав та обов'язків батьків та дітей, підстави їх виникнення, проблематика.

З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ,три розділи, висновки та список використаних джерел.

Розділ і Сімейні відносини в аспекті батьківських прав і обов'язків

В стосунках між батьками і дітьми є певна специфіка, так як вони є як духовними, особистими, так можуть бути і майновими. Важливою характеристикою відносин, які виникають між батьками та їх дітьми є їх взаємність . Підставою виник­нення взаємних прав та обов’язків батьків і дітей є кровне спорід­нення, походження дітей від даних батьків.

Предметно суть батьківських прав і обов’язків розкривається у Главі 13 Сімейного кодексу України, а саме: Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей. Майнові правовідносини між ними регулюються Главою 14 під назвою: Права батьків і дітей на майно.

На мою думку, основною метою реалізації батьками своїх прав є задоволення інтересів дітей, як окремих індивідумів, а саме вони полягають в створенні умов, які необхідні для належного виховання, утримання, навчання, підготовки до самостійного життя, благополучного розвитку.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу як матір, так і батько мають рівні права і відносини, незалежно від того перебували вони в шлюбі між собою чи ні. Хоча в суспільстві й існує певний стереотип про протилежне, що пояснюється репродуктивною функцією жінки.

Серед немайнових обов’язків можна виокремити:

• обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я – винятком є ситуація коли дитина має істотні вади психічного чи фізичного розвитку,а також наявність іншим обставин, що мають істотне значення, тоді згідно ч.3 ст. 143 дитина може бути залишена. В Україні з кожним роком зменшується кількість новонароджених дітей, від яких відмовилися батьки. За даними Державної соціальної служби сім'ї, дітей та молоді і Міністерства охорони здоров'я України, в цілому динаміка скорочення кількості новонароджених, які були полишені батьками, за останні роки виглядає таким чином: у 2004 році - 1549; у 2005 - 1246; в 2006 - 998; в 2007 - 1027; в 2008 - 909; в 2009 - 865.

• Обов’язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану – згідно статті 7 Конвенції про права дитини, дитина реєструється одразу після народження. Ст. 144 СК дає батькам час для реєстрація, але не більше одного місяця з дня народження. Також в ст.49 Цивільного кодексу зазначається що народження фізичної особи підлягає державній реєстрації. В цьому етапі дитині присвоюється прізвище, ім’я і по батькові. Прізвище та ім’я визначається за згодою батьків або якщо виникає спір по цих питаннях то судом чи органом опіки і піклування. По батькові визначається за іменем батька.

• Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виконання є обов’язковим і забезпечується системою державного контролю. Якщо ж таке виховання є неналежним, аморальним або ж взагалі воно відсутнє, то дитина має право противитися такому вихованню и звертатись за захистом до відповідних служб.

Окрему групу сімейних правовідносин становлять майнові правовідносини батьків та дітей. У сімейно-правовій літературі вони поділяються на дві групи: 1) правовідносини з приводу май­на та 2) аліментні правовідносини.

Щодо останнього, то стаття 51 Конституції України проголошує: «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття». Конституційний обов’язок батьків щодо утримання дітей до досягнення ними повноліття знайшов своє закріплення і у ст. 180 Сімейного кодексу України. Проживання подружжя окремо не звільняє обов’язку будь-кого зі сторін від обов’язку утримування і може мати місце як в натуральній, так і в грошовій формі. Проте, на жаль, цей обов’язок не завжди добровільно виконується батьками, про що свідчить й статистика розглянутих судами справ про стягнення аліментів, зокрема, тільки у 2009 році було розглянуто 97 275 справ про стягнення аліментів. Якщо згоди в цьому питанні таки досягнуто не було, то за рішенням суду кошти на утримання присуджуються у частці від доходу матері чи батька і/або в грошовій формі чітко визначеній судом.

У Спеціальній доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Стан дотримання та захисту прав дитини в Україні» до 20-річчя ратифікації Україною Конвенції ООН про права дитини зазначається, що Уповноважений змушена привернути увагу до надзвичайно гострої проблеми, пов’язаної з реалізацією батьками обов’язку щодо утримання своїх дітей. Йдеться передусім про сплату аліментів за рішенням суду в разі ухилення батьків від утримання дітей. За повідомленням Міністерства юстиції, щонайменше 10 тис. осіб в Україні навіть після рішення суду уникають сплати аліментів, брутально порушуючи права своїх дітей.

Разом із правом власності на алі­менти за батьками закріплюється й обов’язок використовувати їх строго за цільовим призначенням, тобто для задоволення фізичних, духовних й інших потреб дитини, її навчання і розвитку (ч. 1 ст. 179 СК). СК закріплює право неповнолітньої дитини брати участь у розпорядженні аліментами, отриманими для неї. Непов­нолітня дитина, тобто особа, яка досягла 14 років, має право на самостійне одержання аліментів і розпорядження ними відповід­но до ЦК.

Однак Сімейний кодекс також закріплює можливість і звільнення батьків від обов’язку утримання, якщо дохід дитини є набагато вищим ніж дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

Обов’язок батьків утримувати дитину може мати місце, і після досягнення нею 18-річчя, а саме утримування непрацездатних сина, дочку, або сина, дочку, що продовжують навчання (в даному випадку лише до 23 років), які потребують матеріальної підтримки, за наявності можливості надання такої допомоги.

Крім обов’язків в законодавстві регламентовані також і права батьків. До основних включають:

• Право щодо особистого виховання дитини перед іншими особами

• Право на безперешкодне спілкування з дитиною

• Права батьків на захист дитини

• Право на визначення місця проживання дитини

• Право на відібрання малолітньої дитини від інших осіб

• Право на залучення до виховання інших осіб з правом передання дитини на виховання фізичним та юридичним особам