6. Мінливість інстинктивної поведінки

за сучасними уявленнями інстинкти не можна вважати надто ригідною формою природженої поведінки. Ще спостере­ження В. О. Вагнера показали, що інстинктивна поведінка — це є певною мірою пластична діяльність, яка може змінювати­ся під впливом зовнішніх умов. Цю мінливість інстинктивної поведінки Вагнер показав на прикладі конструктивної діяль­ності ластівок. Виявилося, що лабільність (мінливість) інстин­ктивної поведінки обмежена чіткими видотиповими рамками і що стабільними в межах виду є не самі інстинктивні дії, а ам­плітуда їхньої мінливості. Наприклад, форма гнізда ластівок може варіюватися в певних межах, особливо в незвичайних умовах і при використанні незвичних матеріалів для будови. При цьому велике значення має також індивідуальний досвід, тобто научіння.

Питання мінливості інстинктивної поведінки та її зв'язку з процесами научіння досліджувалося й іншими радянськими вченими. Принципове значення відмінностей у мінливості ін­стинктивної та набутої поведінки глибоко проаналізував Се-верцов. У працях "Еволюція і психіка" (1922) і "Головні на­прямки еволюційного процесу" (1925) він показав, що у вищих тварин (ссавців) існують два типи пристосування до змін нав­колишнього середовища:

зміна організації (будови і функцій тварин), що відбува­ється дуже повільно і дозволяє пристосуватися лише до дуже незначних змін середовища;

зміна поведінки тварин без зміни їхньої організації на ос­нові високої пластичності не спадкових, а індивідуально набу­тих форм поведінки.

В останньому випадку можливе ефективне пристосування до швидких змін середовища саме завдяки зміні поведінки. При цьому найбільший успіх матимуть особини з більш розвинутими психічними здібностями, здатні виробити найгнучкіші, найплас-тичніші навички та інші вищі форми індивідуально-мінливої поведінки. Саме в цьому аспекті Северцов розглядає значення прогресивного розвитку головного мозку в еволюції хребетних.

Що ж до інстинктивної поведінки, то вона через свою не­значну мінливість (ригідність) не може виконувати таку функ­цію. Але подібно до змін будови тіла тварини зміни вродженої поведінки можуть служити пристосуванням до повільних, по­ступових змін навколишнього середовища, оскільки вони вима­гають багато часу для свого здійснення.

Підсумовуючи викладене і з огляду на сучасні знання про по­ведінку тварин, можна у такий спосіб охарактеризувати взає­мозв'язок і взаємозалежність між вродженими і набутими ком­понентами поведінки та біологічне значення їхньої специфічної мінливості.

Сталість, ригідність інстинктивних компонентів поведінки необхідні для забезпечення збереження і неухильного виконання найважливіших функцій незалежно від випадкових змін умов середовища, до яких може потрапити певний представник виду. У вроджених компонентах поведінки зберігається результат усього еволюційного шляху, пройденого видом. Це квінтесен­ція видового досвіду, найцінніше з того, що надбано в ході філогенезу для виживання особи і продовження роду. І ці пере­дані від покоління до покоління узагальнені і генетично фіксо­вані програми дій не повинні і не можуть легко змінюватися під впливом випадкових, несуттєвих і непостійних зовнішніх впли­вів. В екстремальних же умовах є шанси виживання завдяки резервній пластичності інстинктивної поведінки у вигляді мо­дифікації.

У решті випадків реалізація вродженої програми поведінки в конкретних умовах індивідуального розвитку тварини забез­печується процесами научіння, тобто індивідуального присто­сування вродженої, видотипової поведінки до часткових змін умов середовища.