
- •І. Специфіка постановки поняття буття в філософському дискурсі.
- •1) Трансформація поняття буття в історії філософії.
- •2). Сім найтиповіших поглядів на сутність буття (і.В.Бичко).
- •3). Скінченне («конечне») суще та буття. Буття й ніщо.
- •4). Мова - дім буття.
- •Іі. Континуальність буття. Рух, простір та час як форми присутності людини у бутті.
- •1). Рух. Просторово-часова структура реального світу.
- •2) Історична еволюція поглядів на простір і час.
- •3). Особливості фізичного, біологічного та соціального просторово-часового континууму.
- •Загальні властивості соціального
Загальні властивості соціального
ЧАСУ:
- поліритмічність (різні процеси в суспільстві відбуваються з різною швидкістю);
єдність минулого, теперішнього і майбутнього;
єдність часу, який існує в продуктах культури минулого живого (суб’єктивного) часу діяльності людей;
детермінація майбутнім;
знакова природа часу.
ПРОСТОРУ:
відсутність «тримірності» (соціальні час і простір вимірюються смисловими відносинами речей і людей, комунікативними одиницями);
багатошаровість;
знаково-інформаційна насиченість;
зв'язок з природним простором.
Сучасний світ змінюється в такому ритмі, що різні покоління (батьки й діти) часто не розуміють одні одних. Сучасна епоха відкриває небачене прискорення історії, немовби ущільнення соціального часу та простору (Зигмунд Бауман, Мануель Кастельс): за одиницю календарного часу відбувається така велика кількість різних подій, що осягнути їх усі майже неможливо. «Інформаційний вибух» у ХХст. нерозривно пов'язаний з небаченою інтенсифікацією соціальних простору й часу. ПРИКЛАД – МЕРЕЖА ІНТЕРНЕТ.
В українській культурі час і простір – це засоби згуртування людей, розгортання гідності кожного у світлі громадських обов’язків і цінностей. Соціальні час і простір забезпечують дію механізму історичної спадкоємності.
Соціальний простір – це розміщення сукупності різних соціальних відносин, взаємозв’язок їхніх носіїв, зміст і структура мовних та інформаційних процесів. Це простір вулиці, міста й села, змісту книги чи архітектурної споруди. Протяжність такого простору вимірюється не гектарами чи кілометрами, а «дистанцією» відносин типу: «мета – засіб», «ідеальне-матеріальне»… Соціальний простір – це історичні зв’язки поколінь, епох і культур.
Соціальний час – вимірюється історичними епохами, життям конкретного народу, покоління, індивіда. Це – цілісність, взаємозв’язок усіх форм часу. С.час має своїх «носіїв» минулого, теперішнього і майбутнього. Минуле в с.часі – це те, що перестало бути актуальним для людей (відсталі технології, наукові знання, політичні форми…). Однак елементи минулого здатні переходити в модус теперішнього, ставати актуальними (твори літератури і мистецтва).
Приклад: шедеври, класика (Ганс Гадамер «Актуальність прекрасного»).
Теперішнє в соціальному часі – це жива діяльність даних поколінь, їх активність в досягненні поставлених завдань.
Майбутнє – світ можливого, який увійшов в інтереси людей (перспективи, плани, проекти, наукові знання).
«Опанування часу – це процес, який складається не тільки з пізнання часу… а й з урахування чинника часу в діяльності, спілкуванні, мисленні, поведінці в різних сферах суспільного буття та діяльності» (Сучкова Г.). Оволодіння соціальним часом необхідне для своєчасного розв’язання суперечностей суспільного буття, гармонізації суспільних відносин і інтересів. Міра опанування соціального часу – це міра зрілості суспільства.
Вдосконалення суспільства, його гуманізація пов’язані з наближенням простору і часу до людини, її соціально-історичного буття, в якому найціннішим постає творення простору для панування людяності, культурності, взаєморозуміння поміж людьми, їхньої творчої активності та свободи.