3). Особливості фізичного, біологічного та соціального просторово-часового континууму.

- Сучасна фізика: спростування концепції Ньютона про «порожні» час і простір. Альберт Айнштайн (1905 р.) – теорія відносності, відмова від поняття абсолютного спокою, що означало посилення принципу відносності на закони електромагнітних явищ і призводило до суперечності з головним постулатом (припущенням сталості швидкості світла у «порожньому» просторі) – однією з підвалин концепції Ньютона. Цю суперечність і розв’язала концепція Е. У своїх дослідженнях вчений отримав результати, які доводили відносність протяжності та тривалості (скорочення довжини та уповільнення часу буття матеріальних частинок, коли швидкість останніх наближалася до швидкості світла).

Ця теорія поширювала принцип відносності на будь-які системи, що рухаються. Відкрилися нові властивості простору: «кривизна» під впливом сильних гравітаційних полів. Сучасні дослідники Всесвіту пишуть: «просторово-часовий світ загальної теорії відносності є неоднорідним, що наочно свідчить про вплив поля тяжіння на метрику простору-часу…». Рівняння тяжіння Ейнштейна розкривають властивість статичної моделі Всесвіту. Проте А.Фрідман сформулював динамічну модель Всесвіту, де речовина рухається під впливом гравітаційних сил: концепція «великого вибуху» - бл.16 млрд.р. тому виникла спостережувана частина Всесвіту, який продовжує «розбігатися» від якогось вірогідного центру.

Можливість просторової «замкненості» Всесвіту змушує замислюватися над «нескінченністю» Всесвіту. Тут ідеться не про масштаби простору, а про невичерпність буття, яке виявляє все нові властивості. Тут – зближення дослідження мікросвіту з дослідженням Всесвіту. «Чим далі ми намагаємося зазирнути у Всесвіт, тим глибше застряємо в проблемах мікросвіту». Сучасна фізика елементарних частинок виявляє межі своїх досліджень через «кванти» простору й часу – відстань пр.. 7х10^-17 см та інтервал часу пр.. 2х10^-27 сек. Подальше занурення в мікросвіт відкриває зону, де зникає різниця між часом і простором. Так, на відстані 10^-33 см у вакуумі відбуваються такі бурхливі процеси спонтанного народження й перетворення речовин у випромінювання, що простір стає якимось кипінням бульбашок, які утворюються і миттєво зникають. Інтервали 10^-33 см – це сьогодні у фізиці найменші кванти простору.

Величезна роль мікропростору та мікрочасу для вивчення елементарних частин, структури атома тощо. Фізики спробували обґрунтувати твердження, що лише у тримірному просторі можливе передання інформації без викривлення, що є дуже важливим для існування організмів.

- Біологічний час: одним із перших специфіку біологічного часу та простору визначив В.Вернадський, який вивчав просторову симетрію живого. Сучасна біологія всебічно досліджує роль часу та простору в розвитку живої природи. Так, тримірним є розміщення атомів у молекулі; тримірною є також об'ємна модель ДНК, яку запропонували Д.Уотсон та Ф.Крік.

Проблема біологічного часу є однією з найактуальніших у сучасній біології. Найважливіша проблема - дослідження в організмах «біологічних годинників». Адже «біологічний час виражає часові відношення подій, які були наявні в просторі біологічних годинників» (Войтенко В.). Біологічний годинник – це такий механізм, який керує реакціями організмів, їхньою функціональною поведінкою. Завдяки такому механізмові в організмі закріплюються ритми природного середовища.

Біологічний час незворотний: організм може лише зростати або старіти, але не навпаки. Біологічний час не завжди адекватно фіксується в метриці фізичного часу: тривалість життя метелика-одноденки та папуги в календарному часі різні – години й десятки років, але в біологічному часі вони адекватні, оскільки фіксують однакові стадії розвитку організму – зростання, зрілість, старіння.

Механічний та біологічний час і простір – це буття л-ни: механічні час і простір – це вимір діяльності л-ни в природних макропроцесах. Усі ми живемо в хвилинах і годинах, як і міряємо просторові характеристики кілометрами чи гектарами. Руйнування такої часової та просторової координації породжувало б суспільний хаос.

Не менш важливим є й біологічний час: ми ще не навчилися використовувати власний «біол.. годинник» для гармонізації нашого існування з ритмами природи, ще не вміємо (як це роблять люди східної культури) контролювати внутрішні ритми нашого організму, його біологічний потенціал. Уже доведено, що оволодіння можливостями біологічного часу – це шлях до здоров'я л-ни, підвищення її працездатності.

Соціальний час і простір: найбільш складні та маловивчені. Саме ці форми нашого буття охоплюють найважливіші сфери – суб’єктивний світ людей, соціальні зв’язки, історичну й культурну творчість. Суспільні час і простір – це форми, які виникають саме в суспільстві, породжуються його внутрішніми процесами, і саме вони (а не час астрономічно-календарний) регулюють цілеспрямовану діяльність л-ни.

На думку В.Табачковського, соціальні час і простір – це внутрішня «міра зрілості» соціально-історичних спільнот – нації, народності, відносин між ними, засобів побудови структур соціального буття, структуралізації власного досвіду соціальних суб’єктів, людства в цілому.

Час, на думку В.Іванова, є найважливішим фактором, який структурує специфічність досвіду. У соціальному часі та просторі розгортається діяльність, спрямована на реалізацію різних інтересів людей, виникає культурна творчість, формуються різні норми спільного буття.