13.Сутність функціонально – вартісного аналізу (фва) і його місце в стратегічному аналізі.

ФВА - це метод оперативного управління який полягає у дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. В центрі уваги ФВА перебувають функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). Він має на меті класифікувати функції продукту та функціональні класи: головні функції; додаткову функцію; непотрібні функції. Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Розглядають два основних завдання ФВА:

1.Зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації;

2.Поліпшення функціональних параметрів у разі:

а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплати належну ціну за вищу якість);

б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якісну продукцію).

Вартісний аналіз розглядається як один з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину і матеріали. У процесі аналізу досліджуються всі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції з метою виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, успішний вартісний аналіз може виявити резерви зниження витрат в розмірі до 20% повної собівартості продукції..

На практиці вартісний аналіз, як правило комбінується з іншими методами стратегічного аналізу, зокрема бенчмаркінгом, АВС-аналіз

14.Якісні та кількісні методи прогнозування в стратегічному аналізі.

У стратегічному аналізі досить широко застосовуються різноманітні методи прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, причому однаково важливими є і якісні (експертні) і кількісні (статистичні) методи.

Якісні методи прогнозування побудовані передусім, на думках і припущеннях експертів та фахівців. Існує ціла низка методів, які передбачають використання оцінок експертів (індивідуальних і колективних).

До складу індивідуальних експертних оцінок належать методи «інтерв’ю», за якого здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою «запитання-відповідь», аналітичний метод, за якого здійснюється логічний аналіз певної ситуації, складаються аналітичні доповідні записки; метод написання сценарію, який базується на визначенні логіки процесу або явища у часі за різних умов, метод колективних експертних оцінок, журі експертів-виконавців, опитування покупців (клієнтів), Метод Дельфі, огляди і опитування. Серед цих методів широко використовується в прогнозуванні є метод Дельфі. Метод Дельфі – це способів отримання узгодженої думки експертів. Згідно з цим методом вибирається група експертів для вивчення специфічного питання. Членів комісії не збирають у групу – вони навіть можуть не знати один одного. Членів комісії просять (як правило з допомогою надсилання анкет) висловити думку щодо певних майбутніх подій або прогнозів. Після того, як у першому колі думки експертів були визначені і зібрані, підставі отриманої інформації

. члени комісії заново продумують результати різних відповідей і роблять другий прогноз.

Ця процедура продовжуються до моменту досягнення згоди між експертами або до моменту, коли відповіді перестають помітно змінюватися. Метод Дельфі є відносно недорогим і комплексним.

У практичній діяльності розрізняють прогноз і прогнозування. Прогноз – оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування – це вид передбачення, оскільки ті, хто цим займається, отримують інформацію про майбутнє.

У системі управління соціально-економічними процесами суспільства, регулюванні підсумків та динаміки його розвитку, у забезпеченні нормального функціонування комерційних організацій особливе місце посідає прогнозування. Роль прогнозування зростає в умовах ринкової економіки.

Прогнозування – це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньо термінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Під стратегічним прогнозом слід розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни досягнення цих станів.

Стратегічне планування виступає як важлива зв’язувальна ланка між теорією та практикою регулювання діяльності підприємства. Воно виконує дві головні функції: передбачення (опису) і розпорядна (безпосередньо пов’язана з першою). Друга функція сприяє оформленню прогнозу в план діяльності.

Складання кожного виду прогнозу має свої особливості. У зв’язку з цим виникає потреба в їх класифікації. Вона може будуватися незалежно від різних критеріїв та ознак, цілей, завдань, об’єктів прогнозування і методів його організації. Найважливішими з них є: масштаби прогнозування, термін, на який робиться прогноз, характер та специфічні особливості об’єкта, призначення прогнозу.

За масштабами прогнозування прогнози розподіляються на:

- макроекономічні та структурні;

- розвитку окремих комплексів економіки;

- галузеві та регіональні;

- діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

За терміном і характером розв’язуваних проблем:

- стратегічні; довгострокові; середньострокові; короткострокові;

- оперативні.

За функціональною ознакою:

- пошукові;

- нормативні.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгострокових перспективах. Оперативні – призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

Загальні методи прогнозування можна розділити на такі групи:

• методи експертних оцінок;

• методи екстраполяції трендів;

• методи регресивного аналізу;

• методи економіко-математичного моделювання;

• метод системного аналізу;

• інформаційний метод.

Найбільш поширеними аналітичними методами прогнозування є метод екстраполяції

трендів, який базується на статистичних спостереженнях за динамікою певного показника, визначенні тенденції його розвитку і продовженні її у майбутньому періоді, тобто за допомогою цього методу закономірності минулого розвитку об’єкта переносяться в майбутнє.

15.GAP – аналіз і CVP – аналіз і сфера їх застосування.

Вивчення відібраної і упорядкованої інформації в процесі розробки стратегії спрямовано на отримання як можна більш ясного уявлення про всі слабкі і сильні сторони діяльності даної компанії, про можливості, надані їй відповідним ринком, а також про небезпеку і загрозах, які можуть бути пов’язані з роботою фірми на цьому ринку в майбутньому.

В процесі аналізу необхідно зі всією можливою суворістю враховувати весь спектр виявлених труднощів не розвя’заних проблем і вміти вияснити їх причини. Не так складно визначити і вказати симптоми, які вже проявилися в роботі компанії, а багато складніше визначити і назвати їх основні джерела і конкретні причини.

Істотну допомогу в цьому може надати такий інструмент, як Діаграма «Ішікава». Її часто використовують при груповій роботі, особливо при проведенні «мозкових штурмів». З діаграмою, за своїм зовнішнім виглядом що нагадує скелет риби, працює наступним чином: праворуч записують проблему, яку належить вирішити, а в кінці («кістках) –конкретні наслідки, з якими зіткається дана компанія.

Ліворуч виділяються основні групи причин, а ще далі – вже самі причини, що викликають проблеми, які досліджуються.

GAP –аналіз, або аналіз розривів (по-англійські слово «gap» означає «розрив»), є одним з ефективних методів стратегічного аналізу. За його допомогою можна організувати пошук кроків для досягнення заданої мети.

Дуже часто при постановці стратегічних цілей людей непокоїть серйозний розрив між тим, що вони «накреслювали» і тим, що отримали в дійсності . За допомогою.GAP –аналізу можна знайти шлях від поточного стану до бажаного. Наприклад, даний вид аналізу можна застосовувати для вивчення і розв’язання маркетингових завдань. Як відомо, обсяг продаж можна збільшити за рахунок розширення ринку і за рахунок захоплення частки ринку. Що вигідніше ?

Аналіз розривів включає в себе наступні етапи:

1.Визначення поточного значення;

2.Визначення максимально доступного значення;

3.Вибор критерію, за яким буде відбуватися розгляд;

4.Визначення шляхів досягнення поставлених цілей;

CVP- аналіз допомагає керівникам підприємств виявляти оптимальні пропорції між змінними і постійними витратами, ціною і обсягом реалізації, мінімізувати підприємницький ризик. Бухгалтера, аудитори, експерти і консультанти, використовуючи цей метод , можуть дати більш глибоку оцінку фінансових результатах і точніше обґрунтувати рекомендації о вибору стратегії розвитку організації.

Ключовими елементами CVP- аналізу виступають операційний і фінансовий важелі поріг рентабельності (точка беззбитковості), і запас фінансової міцності підприємства. Їх дія тісно пов’язана з такими поняттями як маржинальний (валовий) дохід) і механізм управління прибутком.

Маржинальним (валовим) доходом рахується різниця між виручкою підприємства від продажу продукції (робіт послуг) і сумою змінних витрат.

Поріг рентабельності (точка беззбитковості) – це показник, що характеризує обсяг продукції, при якому виручка від продажу продукції дорівнює всім його сукупним витратам, тобто це той обсяг продаж, при якому підприємство не має ні прибутку, ні збитків.

Запас фінансової міцності – це процентне відхилення фактичної виручки від продажу продукції від порогової виручки (порогу рентабельності). Про ці поняття більш докладніше мова буде йти нижче.

Виробничий леверидж – це механізм управління прибутком в залежності від зміни обсягу реалізації продукції.

Маржинальний запас міцності – це процентне відхилення фактичної виручки від продажу продукції від порогової виручки (порогу рентабельності)