Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_Ukrainy.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
295.75 Кб
Скачать

Українські землі під владою Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій в кінці хvііі – хіх ст.

1. Входження Галичини в склад Австрії. Адміністративно-територіальний устрій.

2. Соціальні рухи в Галичині у І Пол. ХІХ ст.

3. Початок українського національного відродження. Діяльність “Руської Трійці”.

4. Революція 1848 р. в Галичині.

5. Суспільно-політичний рух після 1848 р. Перші українські політичні партії.

6. Адміністративно-територіальний устрій українських земель.

7. Українське національне відродження:

а) особливості українського національного відродження;

б) національно-культурницький етап українського національного відродження;

в) таємні масонські і декабристські організації на Україні;

г) діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Т.Шевченко.

  1. Входження Галичини в склад Австрії. Адміністративно-територіальний устрій.

Східна Галичина, Північна Буковина і Закарпаття займали територію 70 тис. кв. км., на якій проживало 3,5 млн. чол., в тому числі українців 2,4 млн. (70% усього населення), 600 тис. поляків, 300 тис. євреїв. На території Східної Галичини існувало 10 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславський, Стрийський, Самбірський, та східні частини Сяноцького і Перемишльського округів. Окремий округ (до 1849 р.) становила Буковина з центром у Чернівцях. Закарпаття входило до складу Угорського королівства як чотири комітати (жупи) Братиславського намісництва. На чолі округів стояли старости, призначувані австрійським урядом. Східна Галичина і Буковина були об’єднані з Західною Галичиною, де переважали поляки, в королівство Галіції і Лодомерії з центром у Львові. Адміністрацію Галичини очолював губернатор, назначений імператором, резиденцією якого був Львів. Містами на території краю управляли магістрати, до кожного з яких входили бургомістр, віце бургомістр і радники. Усі вони також призначались урядом.

Австрійська монархія на поч. ХІХ ст. була однією із найбільш відсталих держав Європи. Однак національне гноблення тут здійснювалося не в таких грубих формах як у підросійській Україні. Австро-Угорщина на відміну від Росії, була конституційною монархією (Конституції 1848 і 1867 рр.). Тут існували певні політичні свободи, рівність громадян, центральний парламент і крайові сейми (зокрема в Галичині і Буковині), вибори до яких здійснювалися за участю всього населення. Українська мова і культура формально не заборонялися.

І хоч права українців всіляко обмежувалися – обмежувалося викладання українською мовою в школах, нею не викладали в жодному вузі, українських представників у виборних органах влади були одиниці – все ж таки конституційний устрій сприяв зростанню активності українського населення, його зорганізованості.

У ХІХ ст. саме Західна Україна стала центром національного відродження.

  1. Соціальні рухи в Галичині у і Пол. Хіх ст.

Невитримуючиконкуренціїзфабрично-заводськоюпромисловістюзахіднихпровінціймонархії, багатогалузейзахідноукраїнськоговиробництванакінецьпершоїполовиниХІХст. сталидеградувати, занепадати (текстильна, шкіряна, залізорудна, ливарна, суконнатаін.). Слабо розвинутою була торгівля. В Галичину ввозилися товарів на суму, в десять раз більшу, ніж вивозилися. Основною галуззю економіки залишалося сільське господарство, яке через існування кріпацтва теж перебувало в стані занепаду. Прогресуюче малоземелля, рутинна техніка, відсталі форми господарювання, тяжкий кріпосницький гніт вели до деградації селянських господарств, до злиднів, голоду і вимирання селян, особливо під час стихійних лих. Як писав І.Франко, у неврожайні роки в краю вибухав голод, люди жили кропивою, гірчицею та корою, цілими громадами тікали на Поділля, в Бессарабію.

Селяни різко протестували проти кріпосницького гніту. Їх боротьба виливалася в різні форми: скарги селян на панів у державні установи, спори громадян з домініями (маєтками), втечі від поміщиків. Потрава панських посівів і лук, підпали панських маєтків, відмова від виконання повинностей і сплачування державних податків, дії опришківських загонів у Прикарпатті, виступи селян, окремих громадян. На Буковині одним із найбільш значних був виступ селян у 1843-1844 рр., очолюваний Лук’яном Кобилицею (1812-1851). Оскільки протягом багатьох років скарги селян на здирства і утиски панів залишалися без наслідків, у 1843 р. селяни 22 громад відмовилися відбувати панщину і почали громити маєтки. У березні 1844 р. повстання було придушене за допомогою війська.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]