Міжнародний скаутський рух

Велику увагу фізичному вихованню мо­лоді приділяв скаутський рух, створений в Англії генералом Робертом Баден-Пауелом (1875-1942). Під час англо-бурської війни Р. Баден-Пауел організував дітей англійсь­ких колонізаторів у ефективно діючу групу розвідників. На основі цього досвіду він ство­рив систему випробувань і бойскаутських за­конів, які не тільки відповідали інтересам англійського уряду, але і задовольняли по­треби підростаючого покоління двойка.

Скаутські загони створювалися для орга­нізації позашкільної роботи з учнями у віці від 8 до 17 років. Скаути носили напіввоєнну форму, здавали нормативи на значок атлета, плавця, туриста і т.д., проводили літні каніку­ли у воєнізованих таборах, де вчились орієн­туванню на місцевості, слідопитству, плаванню, полюванню, рибальству, управлін­ню човном, а також: наданню першої медич­ної допомоги. Скаути брали участь у цікавих походах, екскурсіях, іграх і змаганнях, у то­му числі з військово-прикладних вправ. Скаути були озброєні палицею, яку використовували і як спортивний снаряд (стрибки у висоту і довжину з опорою на жер­дину, перетягування жердин, гімнастичні вправи з нею).

В залежності від різних навичок, які ска­ут міг придбати, він отримував спочатку зна­чок новачка, потім скаута другого ступеня, першого ступеня, вожатого і навіть скаут-майстра.

У той час, як у Європі військово-прикла­дне значення скаутизму висувалося його ор­ганізаторами на перше місце, американські керівники прикладали зусилля для того, щоб у цьому русі залишалось якомога мен­ше військових елементів. Тому основну ува­гу приділяли вивченню природознавства і атлетики.

Завдяки вмілому підходу скаут-майстрів скаутські загони об'єднували велику кі­лькість дітей міст і селищ, виховували їх людьми бадьорими і мислячими.

Широке розповсюдження отримав скаут­ський рух серед дівчат. Як і бойскаути, герл-скаути для придбання різних знаків відміни повинні були встигати у спорті, природознав­стві, у "житті на свіжому повітрі"

Привабливість і деякий романтизм, при­таманний рухові бойскаутів, спричинили до розповсюдження його по усьому світі. Існує він і досі.

9, Особливості розвитку спорту нового часу. Англійська система фізичного виховання

Бурхливе зростання промисловості, нау­ки, техніки, культури, військової справи, пере­міщення великої кількості населення з села у місто призвело до формування і розвитку спо­рту та ігор, створення клубів, організації зма­гань і спортивних видовищ. Цей рух отримав назву спортивно-ігрового напрямку. Його базу складали вправи, які містили елементи змагання і були направ­лені на досягнення кращих результатів. Фак­тичною основою для становлення спортивно-ігрових систем стали численні фі­зичні вправи та ігри, які існували серед наро­дів різних країн. На міських і селянських святах виступали борці та кулачні бійці, акро­бати і фехтувальники, любителі бігу і стриб­ків, метання і підняття ваги. У народів північних країн особливз⁷популярність мали лижі і ковзани. Багатьма видами ігор і фізич­них вправ займалися і представники буржуа­зії. Серед міської та селянської знаті у пошані були їзда верхи, фехтування, гра у гольф, кро­кет, стрільба з лука і пістолетів, різні види по­лювання. Починають проводитись зустрічі професійних борців і боксерів, гирьовиків і акробатів. У багатьох країнах відкриваються навчальні заклади (школи, коледжі, універси­тети), у яких заохочувався розвиток академіч­ного спорту і спортивних ігор.

Раніше з-поміж інших буржуазних країн спортивно-ігрова система склалася в Англії — найстарішій капіталістичній державі. її створення було тісно пов'язане з економіч­ним, політичним, культурним розвитком Анг­лії після буржуазної революції середини XVII століття. Певний вплив на цей процес здійснило географічне розташування Англії як острівної держави. Англійська буржуазія не прагнула до створення масової армії, як це було у континентальних країнах Європи. Ведучи колоніальні війни, Англія спиралась на свій могутній флот і невеликі, але дуже ру­хомі експедиційні загони, що були укомплек­товані фізично добре підготовленими людьми. Важливим засобом військово-фізичної підготовки були заняття різними видами спорту та іграми.

Буржуазна революція XVII ст. в Англії відмінила заборону на ігри та розваги. У кін­ці XVII і на початку XVIII ст. в Англії спосте­рігалося відродження ігор як однієї з форм фізичної активності. Основою для відро­дження ігор послужили сільські розваги, які були характерні для феодальної Англії.

Це були різні танці, боротьба, боулінг, ке­глі, англійський футбол. Організатором цих ігор стало провінційне дворянство, яке нада­вало великого значення попередній підгото­вці і проведенню атлетичних змагань. Дворяни також фінансували переможців цих змагань.

Кращо­му спортсмену присуджувався титул чемпіо­на графства. Аналогічні змагання проводили з бігу і ходьби, і переможцям та­кож присвоювали звання чемпіона.

Провінційне дворянство поступово ста­ло набувати все більш виражених рис капіталістів-підприємців. Це вело до нової оцінки змагань — їх стали розглядати як джерело прибутків. На учасників — борців, бігунів, гравців у футбол і крикет — стали робити ставки.

Наявність матеріального стимулу позити­вно впливала на учасників змагань. Збільши­лась кількість спортсменів-професіоналів. Ставки стали економічним стимулом, який сприяв впорядкуванню змагань, виникнен­ню чітких правил.

На кінець XVII ст. серед сільських зма­гань особливе місце займали скачки. Скач­ки проводилися просто на місцевості, на дорогах, які з'єднували населені пункти, на кругових доріжках. Невід'ємною частиною скачок стали ставки на коней. Про проведен­ня скачок глядачі дізнавались з газетних по­відомлень.

Програма спортивних змагань не вичер­пувалась тільки скачками. У цей період час­то зустрічаються повідомлення про змагання з бігу, ходьби, кулачних боїв. Вони входили в календар скачок, про їх результа­ти регулярно повідомлялося у пресі.

Великою популярністю серед міського населення Англії користувалися змагання з фехтування і боксу, футболу і крокету. По­єдинки з фехтування на відміну від інших змагань проводились у спеціальних закри­тих приміщеннях. З цією метою стали буду­ватися спеціальні арени. На початку XVIII століття в Англії стали проводитись перші змагання з боксу. У 1725 році у Лондоні майс­тер фехтування Джеймс Фіг організував пе­рший поєдинок з боксу.

Своєю багаторічною діяльністю Д. Фіг вніс значний вклад у формування боксу як спортивної дисципліни. Він запозичив з фех­тування принципи організації і правила для поєдинку і використав у боксі новий еле­мент — час. Його послідовник Джон Брайтон у середині XVIII ст. розробив теорію боксу. Опираючись на основи анатомії і фі­зіології і використовуючи попередній до­свід, Брайтон розробив окремі удари і описав їх ефективність, а також: розробив ос­новні правила боксу.

Чіткі правила змагань, які отримали всюди визнання, регулярність проведення змагань з різних видів фізичних вправ, вияв­лення переможців — чемпіонів, нагороди за атлетичні успіхи, певні підходи до тренуван­ня — все це послужило формуванню нового суспільного явища. Для визначення цього явища замість різноманітних термінів, що використовувались раніше, стали вживати поняття "спорт" (від французького слова desport і англійського disport, що означали "розвага, відпочинок від праці").