3 Місце фізичного виховання у школах нового типу. Діяльність г. Фіта, і. Гутс-Мутса

Під впливом педагогічних ідей Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо, І.Г Песталоцці у багатьох країнах по­чали виникати товариства сприяння фізич­ному вихованню дітей, з'явилися школи нового напрямку і керівництва з гімнастики.

У 70-90 роках XVIII ст. школи нового ти­пу з'явились у Німеччині. Це були філантропини — "школи людинолюбства" Учні — філантропи поділялись на академіків, педа-гогістів і фамулянтів. Перші — діти

знатних, другі — діти чиновників і треті — ді­ти трудівників. Фізичному вихованню приділяли велику увагу не тільки у навчаль­ний час, але й у позаурочний. Гімнастика у філантропинах викладалася у вигляді бігу, стрибків, лазіння, метання, рухливих ігор, підняття і пересування ваги, боротьби, вправ з палицями і на перекладині.

Перші філантропини були засновані у 1774 році Бернатом Базедовим у м. Дессау. Потім виникло ще декілька подібних закла­дів такого ж типу. Найбільш відомими керів­никами гімнастики у філантропинах були Іоганн Симон, Іоганн дю Туа, Крістіан Зальцман, Герхард Фіт і Іоганн Гутс-Мутс. Най­більш відомими серед них були Г Фіт та І. Гутс-Мутс.

Іоганн Гутс-Мутс (1759-1839) викладав гі­мнастику у філантропині м. Шнепфенталя. Свій досвід він виклав у книгах "Гімнастика для юнаків" і "Гімнастика для синів Вітчиз­ни'.' Фундаментом для роботи Гутс-Мутса бу­ла антична гімнастика, лицарське мистецтво, дитячі рухливі ігри, народні ігри сільського населення, мистецтво акробатів.

Основу гімнастичної системи складали головні види грецького п'ятиборства: біг, стрибки, метання диска, списа і боротьба. Ве­лику увагу він приділяв режиму учнів, їх під­готовці до виконання вправ. Заняття гімнастичними вправами Гутс-Мутс органі­зовував у вигляді військової підготовки, У його працях є докладний опис спортивних майданчиків і бігових доріжок, для яких він вводить давньогрецьку назву "стадіон”. Гутс-Мутс широко застосовував різні прилади для лазіння, кам'яні і металеві кулі, диски для метання.

Багато вправ виконувалося по команді всією групою. Велике значення надавалося гімнастичним іграм і стройовим вправам.

Герхардт Фіт (1765-1836) — викладач гім­настики у м. Дессау. твір у двох томах "Дос­від енциклопедії фізичних вправ" (1794). Перший том являв собою історичне дослідження. Основне міс­це у ньому займало оповідання про фізичну культуру Стародавньої Греції, опис Олімпій­ських та інших загально еллінських ігор. Ва­жливу роль у розвитку фізичної культури автор відводив середньовічним лицарським турнірам, іспанським коридам, англійським перегонам і боксу, практичному досвіду сис­теми навчання у Дессау.

Другий том присвячений викладенню су­часних видів фізичних вправ. Автор дає ви­значення фізичних вправ і при цьому підкреслює необхідність повторення їх. Г Фіт поділяє усі фізичні вправи на пасивні і активні. Активні вправи пов'язані з прости­ми рухами тіла: ходьба, біг, стрибки, плаван­ня, танці або з тими, що здійснюються за допомогою сторонніх предметів — підняття ваги, стрільба, боротьба, фехтування, їзда верхи. Г Фіт не тільки аналізував вплив спе­ціальних рухів на тіло людини, але й описав їх техніку,

Заслуга Г. Фіта полягає у тому, що він уза­гальнив досвід, зробив теоретичний аналіз усіх фізичних вправ. Серед них були вправи на дерев'яному коні та інших снарядах, прос­ті вправи для окремих частин тіла, ручна пра­ця. Найбільш цінним у його роботах були опис техніки гімнастичних вправ і методичні вказівки до їх проведення, спроба біомеханіч­ного аналізу фізичних вправ.

Діяльність Гутс-Мутса і Фіта була спря­мована на розповсюдження фізичної куль­тури серед широких верств населення німецьких міст. У рамках своєї системи вони виділяли три головні групи рухів: ігри; практичні вправи для розвитку спритності рук; власне фізичні вправи.

Ігри. У своєму творі Гутс-Мутс описав 105 різних ігор, у тому числі 63 гри з м'ячем. Крім давньогрецьких, які складали основу, у його колекцію увійшли італійська гра у м'яч "джідоко”, англійський бейсбол, ганд­бол, крикет і гольф, французька гра "мей”, російські зимові ігри, а також стародавні

німецькі ігри у м'яч, кеглі, сільські ігри з об­ручем, катання на ковзанах. За впливом на учнів ігри поділялись на групи, що розвива­ли: а) кмітливість; б) увагу; в) пам'ять; г) уяву; д) розумові здібності; є) стиль.

Практичні вправи для спритності рук. За допомогою вправ, які входили в цю групу, Гутс-Мутс і Фіт готували дітей до майбут­ньої трудової діяльності. З цією метою вони використали форми рухів найпочесніших на той час професій столяра, токаря, садів­ника і палітурника.

Власне фізичні вправи. У результаті від­бору відповідних рухів усі фізичні вправи Гутс-Мутс і Фіт поділяли на такі групи: 1) стрибки; 2) біг; 3) метання; 4) боротьба; 5) лазіння; 6) вправи на вміння зберегти рів­новагу; 7) вправи з підняття, перенесення і штовхання ваги; 8) вправи з кільцями;

9) плавання і купання; 10) тренувальні впра­ви; 11) вправи зі співу; 12) розумові вправи. Кожна вправа виконувалась у різних ва­ріантах, які мають місце у житті. Так, на при­кладі стрибків практикувались стрибки вгору, вниз, вгору я в довжину, донизу і в дов­жину, з місця і з розбігу, з підручними засоба­ми і без них.

Досліджуючи дитячу активність, Гутс-Мутс і Фіт прийшли до висновку, що у галузі фізичного виховання незамінним засобом стимулювання активності дітей є змагання. Вони звернули увагу, що більш досконале виконання окремих часткових завдань в умовах змагань, постійне покращення ре­зультатів допомагає не тільки засвоєнню на­вчального матеріалу, але й підсилює педагогічний вплив.