Розвиток теоретичних основ фізичного виховання

Найбільший вплив на розвиток буржуаз­ної теорії і практики фізичного виховання здійснили педагогічні погляди Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо та IX Песталоцці.

Дж. Локк (1632-1704) — видатний англій­ський філософ і педагог. Дж. Локк розробив цікаву педагогічну сис­тему, яка вплинула на подальший розвиток пе­дагогіки. Він дуже високо оцінив роль виховання, яке повинно підготувати людину до життя. Характерна особливість педагогіч­ної теорії Локка — утилітаризм, тобто основ­ним принципом виховання він вважав корисність. Звідси у нього велика увага до фі­зичного розвитку дітей, піклування про зміц­нення їх здоров'я. Оскільки Локк був прихильником виховання "джентльмена" він велику увагу приділяв виробленню витонче­них манер, навичок ввічливої поведінки. Голо­вним завданням морального виховання Локк вважав вироблення твердої волі, вміння стри­мувати нерозумні бажання. Виховання по­винно привчати людину управляти собою.

На відміну від Коменського Локк не був прихильником колективної підготовки. В ос­нову його теоретичної концепції з питання фізичного виховання була покладена теорія Ювенала "У здоровому тілі — здоровий дух”.

Людині насамперед, вважав він, необхідно зміцнювати здоров'я, систематично догляда­ти тіло, займатися цілеспрямованими фізич­ними вправами. У відповідності до цього основний упор у фізичному вихованні він ро­бив на плавання, їзду верхи, фехтування, боротьбу і танці. Але Локк негативно відносився до спортивних змагань. Тому їз­ду верхи він розглядав тільки як засіб зміц­нення здоров'я, а фехтування — як засіб самозахисту.

Свої педагогічні погляди Дж. Локк ви­клав у творі "Думки про виховання" (1693).

Ж.-Ж. Руссо (1712-1778) - видатний мислитель-педагог, автор твору "Еміль, або Про виховання" (1762). У цьому творі Руссо ви­клав свою педагогічну систему. Слідуючи за Дж. Локком, він підкреслював необхідність фізичного виховання. Ж.-Ж. Руссо рекомен­дував у віці до 12 років особливу увагу приді­ляти фізичному вихованню. Головним завданням фізичного виховання він вважав загартування тіла, розвиток органів відчуття і придбання рухових навичок і умінь. Руссо радив використовувати природну гімнасти­ку, ігри, купання у холодній воді.

Фізичне виховання жінки, вважав Рус­со, повинно обмежуватись розвитком легко­сті, витонченості і граціозності. Він говорив, що чоловік і жінка мають різні призначен­ня у житті, тому вони повинні отримувати і різне виховання. Руссо виступав проти сере­дньовічних форм виховання. У фізичному вихованні він пропонував для підвищення інтересу вихованців до занять застосовува­ти змагальний метод.

Іоганн Генріх Песталоцці (1746-1827) — видатний швейцарський педагог, автор творів "Лінгард і Гертруда", "Як Гертруда вчить своїх дітей"

"Лебедина пісня”, "Елементарна гімнастика”. Мету виховання Песталоцці бачив у сприян­ні гармонійному розвитку кожної дитини, всіх його сил і здібностей. У його педагогіч­ній системі фізичне виховання тісним чином пов'язувалось з трудовою і побутовою діяль­ністю дітей. "Азбука умінь”, яку мріяв створи­ти Песталоцці, повинна була складатися із простих вправ і дій. Шляхом застосування

"Азбуки умінь" діти вчились би піднімати ва­гу, боротися, виконувати прості рухи, набува­ти побутові і трудові навички. Цим шляхом підростаюче покоління поступово готува­лось до трудової і військової діяльності.

У 1807 році була видана праця І.Г. Песталоцці "Елементарна гімнастика”. Усі фізичні вправи та ігри, які входили в сис­тему виховання цього педагога, поділялись в залежності від рухів у суглобах на елемен­тарні (рухи в суглобах плеча, стегна і т.д.) і складні (біг, стрибки, метання, лазіння, пла­вання, їзда верхи, танці та ігри). Така систе­матизація фізичних вправ отримала назву "суглобова гімнастика" Песталоцці. вправи, які входили у неї, були досить штуч­ні, ця гімнастика сприяла загальній системі підготовки дітей до практичного життя, до розумової діяльності.