Рнга з діагностикумом серогрупи в

При інтерпретації серологічних даних, отриманих при роботі з еритроцитарних діагностикумів на основі полісахариду менінгококів серогрупи В, необхідно враховувати наступні моменти.

Вивчення імуноструктури населення за допомогою РНГА з діагностикумами серогруп В представляє певні складності через схожість хімічної структури В-полісахариду менінгокока і капсульного полісахариду Е.coli K1. Існує можливість наявності перехресних реакцій, що ускладнює інтерпретацію результатів щодо менінгокока серогрупи В. Діагностикум може бути використаний для підтвердження діагнозу ГФМІ при дослідженні сироваток крові в динаміці - взятій на початку захворювання і через 2, 3 тижні.

Генералізовані форми менінгококової інфекції, обумовлені менінгококами серогрупи В, найбільш часто (до 60%) діагностуються у дітей перших трьох років життя, у яких антитілоутворення виражено слабо. При ГФМІ у дорослих, у більшості випадків, в перші дні хвороби рівень антитіл до менінгококів серогрупи В складає 1:20 - 1:40, з подальшою сероконверсією на 2 - 3 тижнях. В окремих випадках (14%) вміст антитіл на 2 - 3 тижнях хвороби може досягати титрів 1:640 - 1:1280 і вище.

Групова специфічність РНГА

При постановці РНГА з набором еритроцитарних діагностикумів може виявлятися одночасна присутність антитіл до декількох полісахаридів. У таких випадках серогрупи менінгококів, що викликали захворювання у даного хворого, визначають за динамікою наростання рівня антитіл до одного з полісахаридів. При цьому різниця показників парних сироваток повинна бути не менше ніж на два розведення. При отриманні однакових титрів антитіл до двох полісахаридів в умовно-діагностичних титрах, діагностується ГФМІ без встановлення серогрупи збудника.

РНГА при локалізованих формах менінгококової інфекції (назофарингіт і бактеріоносійство)

При локалізованих формах менінгококової інфекції серологічні дослідження не слід розглядати як метод діагностики, оскільки питання про носійство або менінгококовий назофарингіт вирішується на підставі бактеріологічного обстеження. Але в ряді випадків при проведенні досліджень у вогнищах ГФМІ серологічні дані можуть послужити додатковим тестом, ретроспективно підтверджуючим клініко-епідемічний діагноз менінгококової інфекції. При цьому слід проводити обов'язкове дослідження парних зразків сироваток крові, отриманих з 10 - 14 денним інтервалом.

При назофарингіті антитілоутворення більш виражено, ніж при бактеріоносійстві. У хворих назофарингітом менінгококової етіології у 90% випадків виявляються протименінгококові антитіла, в 50% випадків з титрами від 1:40 і вище. Серед бактеріоносіїв незалежно від серогрупи виділеного збудника специфічні антитіла визначають в 65% випадків, а з титрами від 1:40 і вище у 30% носіїв.

У сироватках крові, отриманих від носіїв, так само як і від хворих, можуть виявлятися антитіла до декількох полисахаридів менінгококів. Наростання антитіл до гомологічної серогрупи частіше відзначають при носійстві менінгококів серогрупи А. В окремих випадках динаміка антитіл (сероконверсії) не дозволяє серологічно встановити домінуючу серогрупи менінгококів. У цьому випадку визначають носійство без установлення серогрупи.