1.Академія мистецтв в Петербурзі

У 1880 році Врубель вступає до Академії мистецтв, займається в класі відомого педагога П.П.Чистякова. Серед академічних малюнків Врубеля виділяється акварель «Заручини Марії з Йосипом» (1881). Композиція нагадує картину Рафаеля на ту ж тему, разом з тим в малюнку відчувається вплив біблійних ескізів А.А. Іванова, але композиційний лад, рух фігур більш динамічний.

Восени 1883 Врубель знімає майстерню для самостійної роботи з натури. Тут він пише акварель «Натурниця в обстановці Ренесансу», що свідчить про вміння художника передавати різноманітність матеріальних форм, багатство відтінків, колір. Вже в академії мистецтв художника починають цікавити загальнолюдські, філософські теми, його тягнуть за собою сильні особисті, невірні, часто трагічні. Не випадково перша картинка Врубеля пов'язана з трагедією Шекспіра, це: «Гамлет і Офелія»(1884).

2.Київський період.

Чимала частина життя і творчості Михайло Врубеля пов’язана з Києвом. У 1184 р в Академію мистецтв переїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Вікторович Прахов і розповів Чистякову про намір створити візантійський іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви. Потрібен був талановитий художник. Чистяков порадив йому взяти з собою Врубеля. Так Михайлові Врубелю і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 по 1884роки.

Втручання в стінописи Кирилівської церкви XII століття було досить стриманим. Наново створили фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені. Перша ж проба Врубеля-зображення архангела на одному з стовпів церкви-викликала загальне схвалення.

Також Врубель створив фреску «Сходження Святого Духу на Апостолів» (1885). Врубель дає приватні уроки малювання, працює над ескізами для розпису Володимирського собору.

Серед світських робіт київського періоду визначним твором став «Портрет дівчини на тлі персидського килиму», де Врубель дав волю своїм колористичним здібностям. Також у Києві художник написав картини «Східна казка», «Автопортрет», велику кількість акварелей з квітковими мотивами та ін.

3.Московський період.

З 1889 року Врубель в Москві. В цей період продовжується пошук образу демона. Зовнішнім поштовхом нібито був конкурс пам’ятника поету Лермонтову, а Врубель зажадав бути учасником.

Митець ліпив демона, а потім малював. З пам’ятником Лермонтову не вийшло, але художнику замовили ілюстрації до творів Лермонтова. Так з'являються малюнки до «Героя нашого часу», до поеми «Ізмалія-Бей» та улюбленого «Демона».

В 1890 році був написаний «Демон-сидячий» - перша картина з серії картин про демона. Близькі художника згадували, як він був захоплений темою «демонів», але розповідав, що «демон», це не біс і не диявол, а з грецької означає «дух», «душа».

Також Врубель пише на замовлення театрально-декораційні роботи (ескіз завіси «Ніч в Італії»). З 1890 року в Абрамцево відкрито керамічну майстерню, де Врубель створює керамічні твори Лєль, Кукава, Берендей. Врубель побував у Римі, Венеції, Мілані, Парижі. Подорож спонукала для малювання картин і акварелей «Іспанія», «Венеція»,можливо самих радісних в усьому його творчому надбанні.

У 1896 році Врубель приймає замовлення створити два великих панно для художнього павільйону Всеросійської виставки в Нижньому Новгороді. Це були два величезних панно, площиною більше ста метрів квадратних. Врубель брався за роботу сповнений надій і з великим натхненням. На одному полотні він писав «Микулу Селяновича»,як символ сили руської землі. Але панно не було прийняте сучасниками і Петербурзькою Академією мистецтв. Панно купив Сава Мамонтову (меценат, міліонер) і зробив окремо виставку Врубеля, де на художника чекав перший довгоочікуваний успіх. Атмосфера чарівної казки характерна для картин «Пан» (1899), «Царівна Лебідь» (1900), «До ночі», «Бузок» (1900, 1901).

Петербурзький період

В 1904 році Врубель їде до Петербурга. Починається останній період творчості. Він пише «Шестикрилого Серафима», задумом пов’язаної з віршем Пушкіна «Пророк». Могутній ангел в блискучому веселковому оперенні певною мірою продовжує тему Демона, але цей образ відрізняється цілісністю, гармонійністю. В останні роки життя Врубель створює один із самих цінних, тендітних образів «Портрет Н.І.Забіли на фоні берізок» (1904). До цього часу відносяться цікаві автопортрети, портрети лікарів, пейзажі. Малюнки, виконані в різній манері, відрізняються чіткою спостережливістю, великою емоційністю.

Запитання:

1.Який період у творчості Врубеля можна назвати самим плідним і чому?

2.Які картини справили на вас найбільше враження?Чому?

3.У чому полягає особливість індивідуального стилю художника?

Метод «Оживи картину»

«Музику цільної людини» художник знаходить в російському фольклорі. Гармонійне з'єднання фантастичною і реальною бачимо в картині «Царівна-Лебідь» (1900). Під враженням від опери Римського-Корсакова «Казка про царя Салтана» Врубель пише картину. «Царівну -Лебідь» - сценічний портрет Надії Забіли-Врубель. На полотні зображена не сама співачка, а таємничий образ Царівни, навіяний її ліричним і душевним співом.

Момент перевтілення лебедя в тендітну й загадкову красуню-царівну ніби зупинився і триває….

Завдання:

Нам треба зараз «оживити картину» за допомогою синтезу мистецтв (хореографія, поезія, музика).

Бажаючі учні виконують завдання (танок, вірші, арія «Царівни-Лебідь»)

На вступі звучить вірш

«И образ нежен, грациозен

В нем красота, блаженства свет

О как прекрасен и безмолвен

Как тот таинственный рассвет »

Запитання:

1.Чи змогли учнів розкрити образ Царівни-Лебідь, "оживити" його?

2.Яке місце займає поезія, музика, хореографія в цьому методі «оживи картину».

3.Опишіть цей образ.

Образ обусоблює дві стихії-темну, холодну воду і одночасно спрямовану вгору повітряну, небесну.

Призахідне світло надає казкової атмосфери. Мерехтіння великих очей Царівни-Лебідь, немов блиск коштовного каміння. Цей образ хоче щось сказати глядачам, але намагається відійти і в останню мить озирнувшись зникає у своєму світі. На картині немає динаміки, все застигло у спокої.

III практична частина