Ст. 443 Посягання на життя представника іноземної держави

З об'єктивної сторони злочин може полягати у вбив­стві або замаху на вбивство особи, яка має міжнародний захист. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті відпо­відної особи або з моменту здійснення замаху на її вбивство, незалежно від настання фактичних наслідків. Заподіяння шкоди здоров'ю особи, яка має міжнародний захист, якщо воно завідомо для винного не могло спричинити смерть, кваліфікується за від­повідною статтею розділу II Особливої частини КК.

Ст. 444 Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний за­хист

З об'єктивної сторони злочин може полягати у та­ких формах: 1) напад на службові або житлові приміщення особи, яка має міжнародний захист; 2) викрадення такої особи; 3) позбав­лення її волі; 4) погроза вчинення нападу на службові або житлові приміщення особи, яка має міжнародний захист, викрадення такої особи або позбавлення її волі. Перші три форми злочину передба­чені ч. 1, четверта - ч. 2 ст. 444.

Під нападом тут треба розуміти дії, пов'язані із несподіваною агресією, застосуванням насильства щодо особи, яка має міжнарод­ний захист, або зі створенням реальної загрози його застосування, а також будь-які інші відповідні дії, що посягають на громадську безпеку, власність, нормальне функціонування міжнародних уста­нов та заподіюють матеріальну чи іншу шкоду.

Ст. 445 Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця

Об'єктивна сторона злочину харак­теризується суспільно небезпечними діями у формі незаконного використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.

Від злочину, передбаченого ст. 435 КК, цей злочин відрізня­ється за ознаками місця (у ст. 445 незаконне носіння відповідної символіки стосується не лише району воєнних дій), часу (за ст. 435 карається лише таке зловживання відповідними прапора­ми, знаками та пофарбуванням, яке здійснюється в умовах воєнного стану) та суб'єкта (у ст. 445 ним є не військовослужбовець, а інша осудна особа, що досягла 16-річного віку).

Незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоно­го Півмісяця, вчинене в умовах воєнного стану чи під час збройного конфлікту не військовослужбовцем, кваліфікується за ст. 438 як по­рушення законів та звичаїв війни. Відтак, слова «крім випадків, пе­редбачених цим Кодексом», означають, що діяння може бути квалі­фіковане за ст. 445 КК лише у разі, якщо воно вчинене цивільною особою не в умовах воєнного стану і не під час збройного конфлікту.

Ст. 446 Піратство

З об'єктивної сторони злочин полягає у використанні озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоп­лення іншого морського чи річкового судна; 2) застосування на­сильства щодо екіпажу чи пасажирів іншого морського чи річкового судна; 3) пограбування екіпажу чи пасажирів або 4) вчинен­ня інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна.

Судно може бути захоплене для його наступного використання як піратського, для транспортування вантажу тощо або лише для полегшення вчинення дій, пов'язаних із застосуванням насильства щодо екіпажу чи пасажирів, для пограбування останніх чи вчи­нення щодо них інших ворожих дій.

До інших ворожих дій щодо екіпажу або пасажирів морського чи річкового судна можна віднести обстріл, підпалювання, затоп­лення, пошкодження навігаційного обладнання чи вантажу, неза­конне позбавлення волі членів екіпажу або пасажирів, викорис­тання їх як заложників тощо.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу піратства є міс­це його вчинення. Піратство може бути вчинене лише у відкритому морі або в іншому місці за межами територіальної юрисдикції будь-якої держави. Дії ж, передбачені ст. 446, вчинені, наприклад, з морсь­кого судна і спрямовані на острів, або вчинені у внутрішніх водах чи в територіальному морі мають кваліфікуватися як відповідний зло­чин проти власності або злочин проти життя та здоров'я особи тощо.

Згідно з Конвенцією з морського права (1982 р.) судно є пірат­ським, якщо особи, які мають над ним владу, виявили намір вчи­нити будь-яку з дій, визначених у Конвенції як піратські. Взагалі ж піратство є закінченим злочином з моменту початку здійснення нападу на морське чи річкове судно, коли створюється небезпека для морського судноплавства.

Потерпілими від піратства можуть бути тільки члени екіпажу або пасажири морського чи річкового судна. Під таким судном, яке в ситуації його захоплення виступає предметом злочину, треба ро­зуміти морський чи річковий транспортний засіб будь-якого типу, не закріплений постійно на морському дні.

Суб'єктом злочину може бути особа зі складу екіпажу (капі­тан, інші особи командного складу і суднової команди) чи паса­жир будь-якого приватновласницького або прирівняного до нього морського чи річкового судна, у т. ч. катера і човна.

Суб'єктивна сторона піратства характеризується умислом і спеціальною метою - одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди.

Кваліфікуючими ознаками піратства є вчинення його повтор­но, а також загибель людей або інші тяжкі наслідки. До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені спричинення хоча б од­ному потерпілому тяжких тілесних пошкоджень, затоплення чи знищення судна тощо.