4. Злочини проти міжнародного правопорядку

Спільним для злочинів, передбачених статтями 443 і 444 КК, є потерпілий - особа, яка має міжнародний захист, а також спеціа­льна мета.

Згідно з Конвенцією про запобігання і покарання злочинів про­ти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі ди­пломатичних агентів (1973 р.), до осіб, які мають міжнародний захист, належать: 1) глава держави, глава уряду, міністр закор­донних справ, які перебувають в іноземній державі, а також члени їхніх сімей, які їх супроводжують; 2) будь-який представник або посадова особа іншої держави, будь-яка посадова особа чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який, відповідно до міжнародного законодавства, має право на спеціальний захист від будь-якого посягання на його особистість, волю і гідність, а так само члени його сім'ї, що проживають разом з ним.

До представників іноземної держави в контексті ст. 443 КК слід, зокрема, відносити глав дипломатичних представництв (послів, по­сланників, нунціїв, акредитованих при Президентові України, або повірених у справах, акредитованих при Міністрові закордонних справ України), глав консульських установ, прийнятих як таких Урядом України в особі Міністерства закордонних справ України (генеральних консулів, консулів, віце-консулів і консульських аге­нтів), глав іноземних держав, глав парламентів та урядів, осіб, включених до парламентських і урядових делегацій іноземних дер­жав як їх членів, та які перебувають на території України для участі у міждержавних переговорах або з іншими офіційними доручення­ми, а до інших осіб, які мають міжнародний захист,- представни­ків таких міжнародних організацій, як ООН, Рада Європи тощо.

Спеціальною метою злочинів, передбачених статтями 443 і 444 КК, яка має альтернативний характер, є: а) здійснити вплив на ха­рактер діяльності особи, яка має міжнародний захист; б) здійснити вплив на діяльність держави чи організації, яку вказана особа представляє; в) спровокувати війну; г) спровокувати міжнародні ускладнення України з іншими суверенними державами (такі, як розірвання дипломатичних стосунків, припинення надання фінан­сової допомоги Україні, виникнення військового конфлікту тощо).

Ст. 438 Порушення законів та звичаїв війни

З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у таких формах: 1) жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням; 2) вигнання цивільного населення для примусових робіт; 3) розгра­бування національних цінностей на окупованій території; 4) засто­сування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; 5) інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України; 6) віддання наказу про вчинення таких дій.

Відповідні міжнародні акти містять норми, які забороняють: убивати чи ранити ворога, який здався; застосовувати щодо цивіль­ного населення та військовополонених тортури, мордування, образ­ливе, принижуюче та жорстоке поводження, взяття заручників, інші акти насильства, що мають на меті тероризування цивільного насе­лення; піддавати військовополонених науковим чи медичним дослі­дженням, які не виправдовуються їх лікуванням та інтересами тощо. Усі такі дії, вчинені щодо військовополонених або цивільного насе­лення, мають визнаватися жорстоким поводженням.

Примусові роботи - це роботи: під час яких цивільне населен­ня без його добровільної згоди примушується до участі у військо­вих операціях; які виконуються за межами окупованої території, де знаходиться це населення; які не оплачуються чи оплачуються несправедливо; до яких залучаються діти тощо.

Під розграбуванням національних цінностей на окупованій території слід розуміти примусове вилучення таких цінностей із музеїв, інших приміщень та сховищ, із житла чи іншого володін­ня фізичних осіб та вивезення їх за межі окупованої території з метою обернення у власність іншої держави або окремих осіб. До національних цінностей належать будь-які предмети, що є за­гальнонаціональною, державною власністю або власністю окре­мих юридичних та фізичних осіб, і щодо яких державою встанов­лено особливий охоронний режим, у т. ч. культурні цінності.

Окупованою є територія держави, зайнята збройними силами ворожої держави.

Застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, означає: а) застосування під час війни та збройних конф­ліктів окремих видів зброї: деяких видів наземних і підводних мін, куль і розривних снарядів, мін-пасток, запалювальної та лазерної зброї, що осліплює; бактеріологічної зброї і токсинів; нейтронної зброї; будь-якої зброї, що ранить осколками, які не можна виявити в тілі за допомогою рентгенівського опромінення; задушливих, отруйних та інших газів і рідин; б) використання як зброї штучно викликаних явищ природи (землетрусів, цунамі тощо); в) викорис­тання присутності чи пересування цивільного населення для захи­сту певних пунктів чи районів від військових дій, або використання голоду серед цивільного населення; оголошення про те, що ні­кому не буде дано пощади; г) бомбардування незахищених міст, сіл, споруджень і засобів транспорту, що використовуються ви­ключно цивільним населенням; бомбардування госпіталів та ін­ших місць та будівель, де зібрані хворі і поранені, якщо ці місця та будівлі позначені помітними знаками та не служать одночасно вій­ськовим потребам; ґ) піддавання нападу дамб, нафтопромислів, атомних електростанцій та інших об'єктів, що містять небезпечні сили, об'єктів, необхідних для виживання цивільного населення (запасів продуктів харчування, посівів) тощо.

До інших порушень законів та звичаїв війни можна віднести: примушування підданих ворога брати участь у військових діях, спрямованих проти їх країн; порушення недоторканності парламе­нтерів або договору про перемир'я; взяття в полон представників санітарного складу та інших осіб, які користуються спеціальним захистом; незаконне користування парламентськими прапорами, військовими відзнаками і форменим одягом ворога та інші закони і звичаї війни, передбачені чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суб'єкт злочину в перших п'яти його формах - загальний. В окремих випадках ним не може бути військовослужбовець. Такі, вчинені військовослужбовцем порушення законів та звичаїв війни, як мародерство, насильство над населенням у районі воєнних дій, погане поводження з військовополоненими або цивільним насе­ленням, вчинене неодноразово, пов'язане з особливою жорстокіс­тю чи спрямоване проти хворих і поранених, тягнуть Відповідаль­ність за статтями 432, 433 і 434.

У шостій формі суб'єкт - спеціальний: ним є службова особа, яка за своїми повноваженнями може віддавати відповідні накази. У разі віддання військовою службовою особою наказу про пору­шення законів та звичаїв війни, вчиненого в умовах воєнного ста­ну або в бойовій обстановці, її дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 424, а якщо такі дії були поєднані з умисним вбивством - кваліфікувати додатково за ч. 2 ст. 438.

Кваліфікованим видом злочину є вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 438, якщо вони поєднані з умисним убивством хоча б однієї людини.