Ст. 436 Пропаганда війни

Об'єктивна сторона злочину характеризується діями у таких формах: 1) публічні заклики до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту; 2) ви­готовлення матеріалів із закликами до агресивної війни або до розв'язування воєнного конфлікту; 3) розповсюдження таких ма­теріалів.

Ст. 437 Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресив­ної війни

Об'єктивна сторона злочину характеризуєть­ся діями у п'яти можливих формах, перші чотири з яких передба­чені ч. 1, а остання - ч. 2 ст. 437: 1) планування агресивної війни чи воєнного конфлікту; 2) підготовка агресивної війни чи воєнного конфлікту; 3) розв'язування агресивної війни чи воєнного конф­лікту; 4) участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій; 5) ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій.

Згідно з міжнародним правом війна або воєнні дії можуть бути кваліфіковані як агресивні лише Радою Безпеки ООН. До агресив­них воєнних дій треба відносити воєнні дії, які ведуться ініціатором воєнного конфлікту не під час агресивної війни.

Планування агресивної війни чи воєнного конфлікту означає розроблення системи діяльності, яка передбачає порядок, послідов­ність, строки та інші суттєві умови щодо їх підготовки та розв'я­зування (обґрунтування ідеї війни, розробка її політичної концепції, стратегії і тактики мобілізації та початку воєнних дій тощо).

Підготовка агресивної війни чи воєнного конфлікту - це дії, пов'язані з попереднім готуванням засобів ведення війни, зосере­дженням збройних сил на певних напрямках, схиленням населення до ненависті щодо народів інших держав та інші дії, спрямовані на усунення можливих перешкод для акту агресії, створення умов для розв'язування агресивної війни чи воєнного конфлікту.

Під розв'язуванням агресивної війни чи воєнного конфлікту треба розуміти знищення останніх політичних, дипломатичних та інших перешкод, надання можливостей для розвитку агресії.

Участь у змові, що спрямована на планування, підготовку та розв'язування агресивної війни, передбачає наявність попередньої змови двох чи більше осіб про вчинення таких дій.

Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій - це здійснення будь-якого акту агресії проти іншої держави.

Суб'єктом злочину у перших трьох його формах, а також у - п'ятій може бути, як правило, лише службова особа Збройних Сил України або службова особа вищого органу державної влади, яка за своїми повноваженнями фактично здатна спланувати, підготу­вати чи розв'язати агресивну війну (воєнний конфлікт) або ініцію­вати ведення агресивної війни чи віддати наказ про здійснення агресивних воєнних дій: Верховний головнокомандувач Збройних Сил, секретар Ради національної безпеки і оборони, міністр оборо­ни, начальник Генерального штабу Збройних Сил тощо.

Ст. 447 Найманство

З об'єктивної сторони злочин може ма­ти місце у таких формах, перші п'ять з яких передбачені ч. 1, а остання (шоста) - ч. 2 ст. 447: 1) вербування найманців; 2) фінан­сування найманців; 3) матеріальне забезпечення найманців; 4) на­вчання найманців; 5) використання найманців у військових конф­ліктах чи діях; 6) участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав.

Під вербуванням найманців розуміється безпосереднє наймання, тобто запрошування і набір добровольців для участі у збройних конфліктах інших держав або у насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної ціліс­ності, а також створення із них певних груп, загонів, формувань тощо.

Фінансування - це забезпечення як окремих чи кожного із найманців, так і створених за їх участю груп, загонів тощо кошта­ми у національній валюті України чи в іноземній валюті.

Матеріальне забезпечення найманців передбачає постійне ти­лове забезпечення їх або разове чи кількаразове надання їм обмун­дирування, спорядження, засобів зв'язку, харчування, медикаментів, зброї, боєприпасів, засобів захисту від зброї масового знищення то­що, створення для них навчальних баз, полігонів, шпиталів і т. ін.

Під навчанням найманців розуміється передача їм знань, нави­чок і вмінь щодо використання зброї та військової техніки, щодо планування і забезпечення бойових та інших насильницьких дій, аналізу й оцінки тактичної та оперативної обстановки, управління підлеглими, взаємодії і прийняття рішень тощо.

Використання найманців - це безпосереднє застосування їх при виконанні бойових завдань під час військових конфліктів, а також для насильницьких дій (військових переворотів, захоплення важливих об'єктів, диверсій, актів тероризму тощо) на території інших держав.

Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав передбачає індивідуальну або спільну з іншими діяльність найманця щодо виконання бойових завдань, що ставлять перед ним особи, від яких залежить отримання ним матеріальної винагороди. Збройний (військовий) конфлікт ін­ших держав передбачає процес вирішення суперечок на території інших держав із застосуванням зброї і може мати міжнародний (без участі України) чи не міжнародний (внутрішній у межах іншої країни, міжетнічний, міжконфесійний тощо) характер.

Злочин є закінченим з часу вчинення однієї з перелічених дій.

Суб'єкт злочину у перших п'яти його формах - загальний. Суб'єктом участі без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав є найманець, тобто особа, яка: а) спеціально завербована на місці або за кордоном для того, щоб брати участь у збройному конфлікті; б) фактично бере безпо­середню участь у воєнних діях; в) бере участь у воєнних діях, ке­руючись, головним чином, бажанням одержати особисту вигоду, і їй дійсно було обіцяно відповідну матеріальну винагороду; г) не є ні громадянином сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті; ґ) не входить до особового складу збройних сил сторони, що перебуває у конфлікті; д) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для вико­нання офіційних обов'язків як особа, що входить до складу її збройних сил (наприклад, як військовий радник).

Найманця треба відрізняти від комбатанта - учасника збройно­го конфлікту, який служить у збройних силах конфліктуючої сто­рони за призовом чи контрактом, має відповідні документи, осо­бистий номер і військову форму. Комбатантами є і партизани, які також мають відповідні документи та розпізнавальні знаки.

Не можуть визнаватися найманцями особи, які безпосередньо не беруть участі у воєнних діях (медичний персонал, духовенство, журналісти), у т. ч. особи, які працюють технічними інструктора­ми, радниками, пілотами транспортних літаків, і носять зброю ли­ше для самозахисту.

З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим уми­слом. Крім того, вербування, фінансування, матеріальне забезпе­чення і навчання найманців є злочинними лише у разі, коли вони вчинені з метою використання найманців у збройних конфліктах інших держав або у насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади або порушення територіальної цілісності інших держав. Участь без дозволу відповідних органів державної влади у збройних конфліктах інших держав також характеризується спе­ціальною метою - отримання матеріальної винагороди.