Спірні ділянки кордонів

Острів Коса Тузла і Керченська протока

Цей острів - західна частина розмитої 1925 року Таманської коси Краснодарського краю щодо якого йде суперечка з Росією, яка прагне переглянути існуючу лінію кордону і включити острів до своїх вод. Острів, який був російським, 7 січня 1941 року був переданий до Кримської АРСР РРФСР, а 1954 року в честь 300-річчя українсько-російського возз'єднання (Переяславська Рада) Указом Президії Верховної Ради CРСР Кримська область разом з островом Коса Тузла була передана від РРФСР до УРСР. А після 1991 року він став складовою частиною незалежної України, на що не було негативної відповіді світової спільноти і в т. ч. Росії. Він лежить посередині Керченської протоки, основні торгові шляхи з Чорного в Азовське моря йдуть повністю через глибшу частину протоки (між островом і Кримом, тобто через українські води, натомість між Тузлою і Таманню (через російську частину протоки) судна пройти не можуть, бо неминуче наткнуться на мілководдя, яке до 1925 року було Таманською косою, де є всього 2 мілководні, до 3 метрів глибиною, канали, таким чином вартість проходу російських суден удвічі дорожча, нерест риб проходить в основному в наших водах, від чого безсумнівно виграють десятки рибних підприємств Криму, масла в вогонь конфлікту підливає і прогнозована велика кількість нафти й газу в протоці. Тому в корені конфлікту закладені економічні інтереси. Росія прагне всіма силами відвоювати цей клаптик землі, спираючись на відсутність чітко проведеної лінії кордону між тодішніми УРСР та РРФСР. Крім того вона пропонує спільно використовувати весь Азово-Керченський басейн, щоб лінія українсько-російського кордону проходила тільки дном, а море використовувалося спільно обома державами.

Азовське море

Це море є внутрішнім, омиває береги України і Росії. Суть суперечки полягає в тому, що вдале географічне розташування України відносно моря (майже все Північне Приазов'я є українським берегом, а Керченська протока знаходиться посередині Південного Приазов'я) дозволяє Україні оголосити дві третіх моря виключно українськими внутрішніми водами, без права посторонньої держави на будь-яку економічну діяльність. Росія ж отримає третину моря, багатого на рибні ресурси, нафту й газ. Постраждають від цього передовсім російські рибні господарства. Натомість виграє Україна. Росія пропонує спільно з Україною використовувати акваторію моря.

Острів Зміїний (проблему вже вирішено)

З часів набуття Україною незалежності острів Зміїний, українські територіальні води та виняткова (морська) економічна зона України, яка теж з причини наявності острова значно пересікала і зараз трохи пересікає румунські води, були предметом спору між Україною і Румунією. Румунія спершу не визнавала Зміїного як українського острова, але невдовзі його підлеглість не дискутувалася. Натомість Румунія хотіла назвати його скелею без права на територіальні води та виняткову економічну зону, хоча географічно це острів. В такому б разі "українське" море зовсім не перекривало "румунське". Проблема Зміїного полягала в тім, що контроль над ним, а також прилеглою акваторією економічно дуже вигідний. Вдале геополітичне положення дозволяє встановити контроль над дельтою Дунаю, торговими шляхами Західного Причорномор'я. На шельфі, на відносно невеликій глибині відкриті значні запаси вуглеводнів. Крім того сам острів, де похований один з найбільших грецьких героїв (Ахілл) і був храм в честь нього, а також виявлено в прибережній акваторії велику кількість предметів старовини: посуд, затонулі судна, зброя тощо становить дуже вагому історико-культурну пам'ятку, тому тут можна розвивати прибутковий туризм, але який не буде руйнувати крихітну екосистему острова. І останнє - тут можна розмістити рекреаційні комплекси, необжитість і віддаленість території, чистий степ і море, чудові умови для дайвінгу цьому дозволяють. Наразі суперечку довкола Зміїного вирішено. Острів залишився українським, таким чином не були змінені межі територіальних вод у даному районі, але значну частину української економічної зони поблизу острова було передано Румунії.

Найдовші кордони Україна має з Росією, Молдовою та Білоруссю. Ці країни є членами Співдружності незалежних держав (СНД), утвореної колишніми союзними республіками після розпаду СРСР (Україна також входить до її складу). Однак кордони з ними найменш обладнані: існують проблеми їх демаркації, а з Росією – і делімітації (узгодження і проведення на топографічних картах) морського кордону в Азовському морі та Керченській протоці. А тому ці кордони найбільш вразливі щодо проникнення нелегальних мігрантів, злочинних угруповань, наркотиків, контрабандних товарів. Крім того Україна має декілька сотень кілометрів спільного кордону із Придністровською Молдавською Республікою – самопроголошеною державою на сході Молдови, яка не визнана жодною країною світу і є потенційним осередком політичної і воєнної напруженості. Не так далеко й від кордонів України до неспокійного Кавказького регіону.

Найбільшою за політичним та економічним впливом країною-сусідкою України є Росія. Сучасні відносини між державами повинні розвиватися на взаємовигідній і партнерській основі. Проте, деякі політичні сили в Росії час від часу ставлять під сумнів приналежність до України Криму та міста Севастополь, які є невід’ємними складовими частинами державної території України. У Севастополі на правах довгострокової оренди території (до 2017 р.) базується Чорноморський військовий флот Росії, який володіє низкою об’єктів цивільного призначення на морському узбережжі України. Можлива участь російських бойових кораблів, що базуються в територіальних водах України, у військових конфліктах (як це було у серпні 2008 р. під час російсько-грузинської війни), створює небезпеку перенесення конфліктів і на територію України.

К ордони із західними сусідами – Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією на суходолі повністю узгоджено й обладнано. Спірним наразі є розмежування водного простору й континентального шельфу між Україною та Румунією поблизу острова Зміїний. Зазначені країни є членами військово-політичної Організації Північноантлантичного договору (НАТО). Сама ж Україна протягом першого десятиріччя незалежності притримувалася нейтральної зовнішньої політики і не приєднувалась до жодного з військово-політичних блоків. У 2002 р. Україна переглянула свій позаблоковий статус і заявила про намір увійти в НАТО.

Україна і всі її сусіди є членами Організації з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), а також Ради євроатлантичного партнерства, до якої входять майже всі країни Європи, колишнього СРСР, а також США і Канада. Її учасники зобов’язалися співпрацювати з широкого кола політичних питань та проблем безпеки. Конкретні заходи такого співробітництва здійснюються в рамках програми “Партнерство заради миру”. Наприклад, на території України проводяться спільні із сусідніми країнами та країнами НАТО військові навчання.

Форпост України в Чорному морі о. Зміїний

Геополітичне положення України вигідне й водночас складне. Вона розташована приблизно на однакових відстанях від позаєвропейських центрів світової політики й економіки – Вашингтона й Токіо, відносно близько до столиць найбільших європейських держав – Берліна, Лондона, Парижа, Рима, а також Брюсселя та Страсбурга, котрих називають “столицями Європи”, і досить близько до столиць сусідніх з нею держав. Україна знаходиться на перетині Центральної і Східної Європи, перебуваючи одночасно в обох регіонах.