П аливні корисні копалини

Кам’яне і буре вугілля. За розвіданими запасами кам’яного вугілля (понад 54 млрд т) Україна посідає 2-е місце в Європі та 7-е у світі. Основні його запаси сконцентровані у Донецькому басейні (Донбасі), що розташований на сході країни. Там є різні види кам'яного вугілля: енергетичне, антрацит (який має найбільшу теплотворну здатність), коксівне (що служить паливом для металургійної промисловості). Вугілля в басейні залягає сотнями пластів. Однак внаслідок тривалої експлуатації (з кінця XVIII ст.) найбільш потужні і доступні вугільні пласти вже вироблені. Нині пласти залягають на великій глибині (до 1 200 м), мають малу потужність (0,5 – 2 м), великий кут похилу і велику газоносність. Тому видобуток вугілля в багатьох частинах Донбасу (здебільшого Донецька і Луганська області) стає невигідним і небезпечним. Певні перспективи розвитку вуглевидобутку має Західний Донбас (Дніпропетровська область).

П орівняно невеликі запаси кам’яного вугілля зосереджені у Львівсько-Волинському басейні, який розташований на заході України на межі Львівської і Волинської областей. Вуглевидобуток там почали в середині XX ст. Вугілля залягає на глибині 300 – 700 м в нечисленних і малопотужних пластах, має підвищену зольність і вологість. Воно використовується здебільшого у західному регіоні країни як енергетичне і побутове паливо.

Поклади бурого вугілля зосереджені в основному в Дніпровському басейні, родовища якого розкидані в Житомирській, Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Найбільшим є Олександрійське родовище. Вугілля там залягає близько до поверхні, а тому видобувається відкритим способом. Його як паливо використовують ТЕС і місцеве населення. Невеликі родовища бурого вугілля є в Придністров'ї, Передкарпатті і Закарпатті, однак розробка їх припинена.

Нафта і природний газ. В Україні існує понад 300 родовищ нафти і природного газу, які зосереджені у чотирьох нафтогазоносних регіонах на заході, сході та півдні країни. Однак їх сумарні запаси відносно невеликі.

Основні ресурси нафти й газу зосереджені в Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному регіоні, активна розробка якого розпочалася з середини ХХ ст. Родовища нафти і попутного газу виявлені в Чернігівській, Сумській, і Полтавській областях, а природного газу – в Харківській області. Найбільшими нафтовими і нафтогазовими родовищами є Леляківське, Гнідинцівське (Чернігівська область), Глинсько-Розбишівське (Полтавська область), газовими – Західнохрестищенське (Полтавська область), Шебелинське, Єфремівське (Харківська область).

Карпатський нафтогазоносний регіон належить до найдавніших за освоєнням у Європі: видобуток нафти у Передкарпатті (Бориславське родовище) ведеться ще з початку ХІХ ст., а природного газу (Дашавське родовище) – з 1924 р. Тривала експлуатація родовищ виснажила їх запаси, на багатьох з них видобуток нафти і газу припинено. Найбільшими діючими є родовища в Івано-Франківській області: нафтове – Долинське, нафтогазове – Битків-Бабчинське, газове – Богородчанське.

У Причорноморсько-Кримському регіоні досліджено промислові родовища газу – Джанкойське, Глібівське (Крим), нафти – на Керченському півострові і півдні Одеської області. Високо оцінюються геологами поклади нафти й газу на шельфі Чорного й Азовського морів. Нафтогазоносні пласти залягають там на глибині 5 км при глибині моря 500 м. Нині відкрито більш як 10 родовищ, найбільшими з яких є Голіцинське, Штормове, Казантинське.

Подальша перспектива розвитку нафтогазоносних регіонів України пов'язана із дослідженням більш глибоких пластів та пошуками родовищ на нових площах – у Закарпатті, на сході країни, у Волино-Подільському нафтогазоносному регіоні (нещодавно в експлуатацію там уведено Локачинське газове родовище). Великі надії покладаються на геологорозвідувальні роботи в межах Причорноморсько-Кримського нафтогазоносного регіону, особливо на шельфі і материковому схилі Чорного й Азовського морів.

Н афта і природний газ України залягають у породах, вік яких обчислюється десятками мільйонів років, а подекуди у Прикарпатті сягає 500 млн років. Вік кам’яного вугілля становить 350 млн років, а бурого – лише 30 – 60 млн років. “Наймолодшим” з паливних ресурсів є торф, що утворився протягом останніх 10 тис. років. На відміну від інших видів мінерального палива, які належать до невідновних корисних копалин, торф нагромаджується з решток відмерлих рослин і в наш час.

Озокерит – горюча корисна копалина, близька „родичка” нафти. За воскоподібний стан його ще називають гірським воском. Озокерит використовують для виробництва лаків, у парфумерії та медицині. Родовища озокериту в Прикарпатті, які належать до найбільших у світі, розробляються ще з ХІХ ст. Озокерит тривалий час видобувався на великому Бориславському родовищі (Львівська область).

Г орючі сланці та торф. Горючі сланці розвідані у Придніпров'ї – Бовтиське родовище (Кіровоградська область), Карпатах і на Поділлі. Їх можна використовувати як паливо для ТЕС, сировину для виробництва пластмас, цегли і цементу, як стимулятор росту сільськогосподарських рослин. Однак промислова розробка горючих сланців в Україні поки що не проводиться.

Поклади торфу є здебільшого у північних областях України, в річкових долинах на Поліссі і в лісостепу. Загалом налічують понад 2 500 переважно невеликих родовищ. Торф використовується в сільському господарстві і лише незначна його частина – як паливо.