Клавдій клавдіан

Веронський дід

Щастя зазнав, хто кінчає свій вік у гнізді родовому,

В хаті, де жив юнаком, пізніх діждавшися літ,

Хто на ціпок припадає, де лазив колись у пісочку,

І про господу свою повість би міг розказать.

Зиски ніколи його не манили назустріч турботам;

Воду п’ючи, не схилявсь він до чужинних криниць,

Не гендлював на морях, не боявся ріжка бойового,

Форуму¹¹ свари і гук геть стороною минав.

І непричетний до справ, неприхильний до міста тісного.

Знав і любив кругогляд широкополих ланів.

Роки числив по жнивах, був до консульських змін неуважний.

Овоч йому звістував осінь, а квіти – весну.

Сонце вставало всякчас і заходило в нивах розлогих.

Між господарчих робіт розподіляючи день.

Цей от розложистий дуб він малим деревцем пам’ятає,

Гай – одноліток йому, зріс і постарівся з ним.

Чорної Індії дальша для нього Верона сусідня,

Води Альпійських озер – берег Червоний йому.

Втім, його міць не зносилась і руки ще не ослабли:

Третя пора життьова дужим його застає.

Інші нехай по світах, по Гіберіях дальніх мандрують –

Більше спізнають лише, щастя не знайдуть вони.

(Переклад М. Зерова)

Завдання № 4

• Прочитайте твори та уривки з творів античних авторів, відшукайте у текстах афористичні вислови про плинність світу й людського життя, складіть за ними свого роду поетично-філософський реферат.

• Як ви розумієте слова Овідія: «Не лишайте незірваним квіту: Не зірвете навесні – сумно осиплеться сам!»? Чи перегукуються вони з поезією Авсонія?

• Проведіть художньо-філософські паралелі між поезіями Горація «До Левконої», «До ліри», Авсонія «Квітування троянд» та українського письменника О. Олеся «Сміються, плачуть солов’ї…», яка була покладена на музику В. Безкоровайним і стала романсом. Одну з поезій вивчіть напам’ять.

ГОМЕР

Іліада

(уривок з діалогу Гектора та Андромахи)

Люба! Ти серця собі не в’яли понад міру журбою,

Бо мимо долі мене у Аїд¹² ніхто не спровадить;

Долі своєї, скажу знов, ніхто не мине з чоловіків –

Ні полохливий, ні надто відважний, коли він родився.

(Переклад Н. Ніщинського)

Мімнерм

Ми, наче лист навесні, в пишноцвітну народжений пору,

Лист молодий, що росте рвучко під сонцем ясним, –

Юності нашої скороминущим цвітінням так саме

Тішимось ми. Ні добра знати не дано, ні зла

Нам у ті дні від богів. А вже чорні з’являються Кери¹³:

Старості скорбний талан перша тримає в руці,

В іншої – смертний талан. І юності плід опадає,

Короткочасний, немов сяєво раннє зорі…

(Переклад Г. Кочура)

АНАКРЕОНТ

Сивина вкриває скроні, голова моя сріблиться,

Молоді літа відрадні проминули; зуби слабнуть.

Відліта життя солодке – небагато вже лишилось.

Зупинить ридань не можу, бо мене лякає Тартар¹⁴,

Бо страшить Аїда темне підземелля; важко в нього

Увійти; коли ж увійдем – вороття вже нам не буде.

(Переклад Г. Кочура)

ВАКХЛІД, АБО БАКХЛІД

Бо той, хто весь час лихо діє,

І сам не уникне біди, адже все

Кінець свій в майбутньому має.

(Переклад А. Содомори)

ГЕРАКЛІТ

Про природу

Усе тече. В одну й ту саму річку двічі зайти неможливо. (Переклад Н. Пащенко).

ДЕМОКРІТ

З нічого не буде ніщо, що існує – ніщо не може бути знищене. Усі зміни – це лише з’єднання чи роз’єднання атомів. (Переклад А. Білецького)

ТІТ ЛУКРЕЦІЙ КАР

Про природу речей

(уривки з поеми)

<…>

Отже, не гине ніщо, що загинути нібито має,

Бо те ж одне із другого відроджує завжди природа

Й не дозволяє нічому без іншого смерті родитись.

<…>

Всесвіт не має кінця і початку ні з якого боку…

<…>

Тож будівництво суден, і оранка полів, і дороги,

Мури, одежа, закони, озброєння та їм подібне,

Що робить зручним все наше життя і несе насолоду:

Живопис, вірші, пісні і мистецтво ліпити скульптури –

Все підказали нестатки то людям, а розум цікавий

Руху вперед безупинному їх понавчав поступово.

(Переклад М. Зерова)