Завдання для самостійної роботи завдання № 1

• На основі поданих творів та уривків з’ясуйте художню майстерність Сапфо, анакреонтичної поезії, Теокріта та Лонга.

• Проаналізуйте вміння античних авторів «оживити» природу та природні явища.

• Зверніть увагу на специфіку перекладу, завдяки якій подані нижче твори збагатили скарбницю української художньої літератури.

• Один із них вивчіть напам’ять.

САПФО

* * *

З Кріту ти сюди завітай, богине,

В храм святий, де яблунь квітучі віти

Стелють тінь, де з вівтарів ніжний лине

Ладану подих.

Де вода біжить джерелом холодним

З-під розлогих яблунь, де вкрили густо

Землю всю троянди, а шелест листя

Сон навіває.

Де весна, прибравши барвистим цвітом

Щедро луг зелений, в священній тиші,

Ледве трав торкаючись, благодатним

Леготом дише.

Там вінок надівши з весняних квітів,

Ніжний цвіт до нектару кинь і щедро

Нам наповнюй келихи, о Кіпрідо¹,

Золотосяйні.

(Переклад І. Франка)

Анакреонтика (наслідування Анакреонта)

Цикада

Та й щаслива ж ти, цикадо!

У високім верховітті,

Чисту випивши росинку,

Вільно співи ти ведеш.

Все твоє, що є навколо,

Все, що бачимо на полі;

Хліборобові ти люба –

Бо не шкодиш ти йому.

Смертні всі тебе шанують,

Літа віснице весела.

Мила ти ласкавим Музам²,

Любить Феб³ тебе так само,

Спів даруючи дзвінкий.

Ти й не старієш, премудра

Піснелюбко земнородна;

І безпристрасна, й безкровна,

Майже рівна ти богам.

(Переклад Г. Кочура)

Теокріт

Фалісії⁴

(уривок)

Чорні від сонця цикади у затінку, поміж галуззям,

З дзиготом дбали про працю, десь кумкала жабка зелена,

Здалека чути: в ожині, в гущавині… Дзвінко співали

Жайворон в небі й коноплик, журилася горлиця ніжна.

Бджоли навколо джерел метушилися жовто-червоні,

Пахло жнивами усюди й невбогими, осінню пахло.

Яблук та груш і до наших до ніг саме й просто під боки

З дерева сила котилась силенна… Низько додолу

Віття саме ізвисало, обтяжене сливами дуже…

(Переклад Ф. Симоненка)

ЛОНГ

Пастуша повість про Дафніса і Хлою

(уривок)

Дерева в плодах, долини в хлібах, всюди ніжне цикад стрекотіння, фруктових садів запашний аромат, отар овечих бекання веселе, здавалось, що річки солодко там співали, повільно води несучи свої, а вітри мов на флейті грали, коли в ялинковому вітті шепотіли; і яблука, в любовній знемозі наче, з гілок на землю падали з трудом, а сонце, що полюбляє найбільше оголену красу, примушувало всіх скидать одежу. (Переклад В. Державина)

Завдання № 2

• Визначте тематику кожної групи повчально-афористичних висловів, окремі з яких стали крилатими, а деякі – народними прислів’ями.

• Випишіть 10 із них, які, на вашу думку, не викликають різнотлумачень, і ті, що можуть послужити приводом для дискусії.

• 5 – 7 висловів вивчіть напам’ять.

• З яких творів узяті цитовані нижче рядки?

І.

1. Якщо в належній шані буде влада ця,

То в ній і захист місту і країні всій… (Есхіл)

2. Хто є при владі бідному однаково;

Міняється саме ім’я господаря,

А інше все без зміни залишається. (Федр)

3. Чи не найкраще з багатьох царевих прав –

Лиш те, що хочеш, говорити й діяти. (Софокл)

4. Збагнув я – нам до смерті шанувати слід

Закони споконвіку установлені. (Софокл)

5. Непокараний злочин переростає у нові злочини. (Езоп)

6. Золотом знищено честь, продається за золото право,

Золоту служить закон, сором закони забув. (Проперцій)

7. Як же хто, свідчачи, каже неправду й клянеться брехливо,

Той справедливість порушив, самого себе загубивши.

Після такого й нащадки лишаться у світі нікчемні,

Хто присягає правдиво, у того й нащадки величні. (Гесіод)

8. Панує один закон:

Не перейти людині

Шляхами життя без тягарів недолі. (Софокл)

9. Доля боїться хоробрих, розчавлює боягузів. (Сенека)

10. Життя не є благо, але благо – хороше життя. (Сенека)

11. Безтурботно з людей ще ніхто не прожив,

І ніхто ще не втік од покари:

Цей страждає в цю мить,

А на того ждуть муки пізніше. (Есхіл)

12. Нема життя людського, що весь час його

Могли б чи вихваляти ми, чи ганити.

Підносить щастя, щастя ж і знедолює

Щасливого так само, як нещасного,

А як – того й провісник не відкриє нам. (Софокл)

13. Що принесе тобі доля, про те не турбуйся занадто:

Той не боїться померти, хто вміє життя зневажати. («Дистихи Марка Катона»)

ІІ.

1. Хто розпочав – половину зробив. (Горацій)

2. Жодна робота не чинить ганьби, лиш неробство ганебне. (Гесіод)

3. … Помагать в біді –

Що стане сили й змоги – то найкращий труд. (Софокл)

4. Скарб для людей – це набуте працею. (Езоп)

5. Те бережи-но дбайливо, що праця тобі назбирала;

Там, де вже праці нема, з’являється бідність несита. («Дистихи Марка Катона»)

6. Бійся лінивства, яке породила в житті бездіяльність:

Схильний до спокою дух виснажує тіло лінивством. («Дистихи Марка Катона»)

ІІІ.

1. Нещастя ближніх навчають розумних людей. (Езоп)

2. Сила, позбавлена розуму, гине. (Горацій)

3. … добре, як людина розумом

Багата зроду, а якщо не завжди це

Трапляється, то й іншого послухати

Розумної поради не завадить нам. (Софокл)

4. Правду говорять, мій Кірне: найкраще в людині – то розум,

А недоумство людське справді найгірше за все. (звернення Теогніда до друга)

5. Розуму в того нема, хто хотів би змагатися з сильним;

Він перемоги не матиме, горе й ганьбу лиш заробить. (Гесіод)

6. Трапляються такі нерозсудливі люди, що вдаються по допомогу до тих, для кого більш природна річ шкодити. (Езоп)

7. Із велемовним змагатись словами не пробуй ніколи:

Мова дається усім, та не кожному розум і мудрість. («Дистихи Марка Катона»)

8. Не надавай переваги незнаному ти над відомим:

Розум керує відомим, а випадок – всім невідомим. («Дистихи Марка Катона»)

8. Мусиш навчитись чогось: як Фортуна від тебе відійде,

То до кінця життя знання тебе не покине. («Дистихи Марка Катона»)

IV.

1. Справжніх друзів пізнають у біді. (Езоп)

2. У згоді порятунок від небезпеки. (Езоп)

3. Ворога ворог нелегко брехнею обплутає, Кірне,

Другові друга, повір, легко в оману ввести. (Теогнід)

4. Хоч би ти міг перемогу здобуть, уступи все ж колезі:

Друзів солодких собі збережеш, уступаючи друзям. («Дистих Марка Катона»)

V.

1. Не радують мене

Багатства, що трудом чужим, а не своїм

Набуті, я ж волію сам здобути їх. (Менандр)

2. Золотій середині хто довіривсь,

Той не стане жить ні в злиденній хижі,

Ні палацом він у людей не буде

Заздрість будити. (Горацій)

3. Тому, хто переступає правильну міру, найприємніше може стати неприємним. (Демокріт)

4. Гроші нікого не зробили багатим – навпаки, вони кожного перетворюють на скнару. (Сенека)

5. Хочеш бути щасливим, навчись зневажати багатство:

Ті, що шанують його, стають жебраками скупими. («Дистихи Марка Катона»)

6. Той будівельник мені відворотний, що з шкіри вилазить,

Дім збудувати бажаючи розміром з гору величну. (Теокріт)

7. Краще людині за все не ставати багатій надмірно,

Краще не знати-бо їй злиднів жахливих довік. (Теогнід)

8. Легко життя зневажати у бідності, в тузі злиденній

Мужність показує той, хто і в нестатках живе. (Марціал)

9. Те, що зашкодити може, відкинь без вагання, яким би

Цінним воно не було: бо корисне цінніше багатства. («Дистихи Марка Катона»)

VІ.

1. Праведна, чиста душа існування поширює грані:

Втіху з минулого п’є – вдвоє живе на землі. (Марціал)

2. Того шануймо, хто вміє змовчати. (Горацій)

3. Геть про все забудь, про своє щось думай;

Що цей день дає – те й бери погідно… (Горацій)

4. Бажання стати доброчесним – половина дороги до доброчесності. (Сенека)

5. Коли зарозумілий надто чваниться

Й виказує надмірну самовпевненість, –

Стає тоді загальним посміховиськом. (Федр)

6. Негідники не змінюють своєї вдачі і тоді, коли їм роблять найбільше добро. (Езоп)

7. Для негідників уже те, що вони не шкодять, є величезним, з їх погляду, благодіянням. (Езоп)

8. Слова прихильні, та думки корисливі. (Софокл)