7.2. Поняття та концепції організації внутрішніх між­урядових фінансових відносин.

Міжурядові фінансові відносини - реальні фінансові відносини, що складаються між різними рівнями публічної влади по вертикалі.

У процесі надання державних і громадських послуг, виконання визначених завдань уряди різних рівнів влади вза­ємодіють і співпрацюють між собою. Взаємодія і співробітництво є партнерством різних рівнів влади. Отже, між­урядові фінансові відносини виникають у процесі спільної ді­яльності різних рівнів влади з виконання покладених на них Конституцією та законами функцій.

В унітарних державах внутрішні міжурядові фінансові відносини виникають між двома рівнями урядів. Це уряд, який очолює центральну виконавчу владу, і уряди, що представля­ють місцеве самоврядування. У федеративних державах є ще один рівень таких відносин. Це уряди суб'єктів федерації [17, 43].

Основні концепції організації внутрішніх міжуря­дових фінансових відносин:

1) Бюджетний (фінансовий, фіскальний) федера­лізм - це форма організації внутрішніх міжурядових фінансо­вих відносин, яка має кілька ознак:

• чітке розмежування видатків різних рівнів влади і на­ділення цих владних рівнів фіскальними повноваженнями самостійно формувати власну доходну базу;

• побудова внутрішніх міжурядових фінансових відносин на основі договірно-правових форм їхньої організації;

• організація відносин за активної ролі у визначенні їх­ньої моделі не тільки центральної влади, а й регіональної та місцевої через механізм їхніх консультацій і переговорів.

Основні групи моделей бюджетного федералізму:

• децентралізовані: характеризуються значною фіскальною автономією регіональних і місцевих влад, слаб­кістю зв'язків між різними рівнями влади, порівняно обмеженим співробітництвом. Центральна влада фактично не займається проблемами фінансового вирівнювання, мало уваги звертає на фіскальні дисбаланси в розвитку окремих територій. Таким чином, місцева влада при такій моделі має покладатися передусім на власні сили. Подібна модель бюджетного федералізму характерна для СІЛА;

• кооперативні: характеризуються тісною співпрацею різних рівнів влади, активною політикою центральної влади з подолання фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. Центральна влада активно турбується про забезпечен­ня єдиних стандартів громадських послуг у межах усі­єї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для ФРН, Австрії.

2. Бюджетний унітаризм - це така форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, основні принципи організації яких визначаються центральною владою. Місцевій та регіональній владі при цьому, як правило, відводиться досить пасивна роль. У рамках бюджетного унітаризму центральна влада здійснює активну політику забезпечення єдиних стандартів громадських послуг по всій території країни, вирівнює фіскальні дисбаланси.

3. Концепція субсидарності. Основні принципи по­будови внутрішніх міжурядових фінансових відносин, які випливають із цієї концепції:

• влада більш високого рівня, зокрема державна, може втручатися у фінансові справи влади нижчого рівня лише тою мірою, в якій друга продемонструвала і довела свою нездатність вирішувати проблеми;

• субсидарність (субсидіум) означає допомогу. Цей принцип вказує на обов'язок вищої (державної) влади надавати фінансову допомогу органам влади місцевого рівня. Причому така допомога має сприяти фінансовій автономії місцевої влади та розширенню її повноважень, а не повному підпорядкуванню місцевої влади центральній владі;

• розподіл повноважень між різними рівнями влади в усіх сферах, включаючи фінансову;

• принцип співробітництва (партнерства) різних рівнів влади. У Конституції ФРН знайшла відображення ідея спільного інтересу, який реалізується через угоди фе­дерації та земель. Конституційна реформа 1974 р. в Австрії передбачила можливість укладання угод між федерацією та землями, з одного боку, а також між самими землями, з другого. Проекти, що доручаються регіональній владі Франції, мають розвиватися в спів­робітництві з округами та муніципалітетами. Законо­давство Франції передбачає таку форму реалізації дер­жавної інвестиційної політики, як планові контракти. Планові контракти - це угоди між різними рівнями влади щодо спільних інвестицій. Принцип співробіт­ництва різних рівнів влади не виключає конфліктних ситуацій між ними. У більшості західноєвропейських країн створено правові механізми розв'язання таких конфліктів. Місцеві органи влади Австрії, ФРН мо­жуть оскаржувати рішення, у тому числі й фінансові, центральних і земельних властей у конституційних судах. Таке ж право мають місцеві власті Італії;

• принцип делегованого управління: центральна влада може делегувати частину своїх повноважень місцевій владі. Та, в свою чергу, може делегувати окремі свої повноваження органам влади вищого рівня на основі угоди.

Одними з найважливіших і найскладніших проблем державних фінансів у кожній країні є ефективна організація відносин всередині бюджетної системи, а саме між бюджетом центрального уряду і бюджетами органів місцевого самоврядування; перерозподіл бюджетних ресурсів, зумовлений об’єктивними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій.

Для бюджетної системи України характерний досить високий ступінь централізації бюджетних ресурсів, що свідчить про зосередження основних владних повноважень на рівні центрального уряду, нерозвиненість місцевого самоврядування і слабкість його фінансової основи – місцевих бюджетів.

У процесі організації між бюджетних відносин їх суб’єктами виступають ті органи влади й управління, до компетенції яких включені повноваження щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів.

Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, АРК і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні відносини виникають на стадії виконання бюджетів. Найважливішою передумовою їх існування є необхідність здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів усередині бюджетної системи.

Підставою для існування міжбюджетних відносин є:

- визначений у законодавстві розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;

- гарантія фінансування витрат на реалізацію наданих повноважень з боку держави органам місцевого самоврядування;

- діючий порядок розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи і місцевими бюджетами різних видів;

- фінансова підтримка місцевих бюджетів у зв’язку зі значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об’єктивними розбіжностями в обсягах видатків.

Основою міжбюджетних відносин є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи, проведене відповідно до розподілу повноважень органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Розмежування доходів не дає можливості збалансувати абсолютно всі бюджети. Причиною цього є значні відмінності у формуванні доходів і складі та обсягах видатків бюджетів певних територій, які мають об’єктивний характер і зумовлені:

- різним рівнем економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць; - різними природно-кліматичними умовами;

- різним екологічним станом територій;

- особливостями розташування населених пунктів, зокрема адміністративних центрів;

- шляхами сполучення;

- кількістю населення та його віковим складом;

- сформованою інфраструктурою та ін.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише шляхом розмежування їх доходів і видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання, тобто перерозподільчих процесів у межах бюджетної системи, шляхом:

• надання коштів фінансово «бідним» територіям (форми фінансової допомоги: відрахування із загальнодержавних доходів, міжбюджетні трансферти – дотації та субвенції);

• вилучення коштів у відносно фінансово «багатих» територій (форми вилучення: податки та обов’язкові платежі, передача коштів з відповідних бюджетів до державного бюджету).

Рух бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин відбувається переважно у формі міжбюджетних трансфертів, взаєморозрахунків, а також об’єднання коштів бюджетів територіальних громад для виконання спільних проектів і програм (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Форми руху бюджетних ресурсів у процесі міжбюджетних відносин

Центральне місце в бюджетних відносинах посідають процедури бюджетного регулювання. У Бюджетному кодексі України визначена мета регулювання міжбюджетних відносин – це забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами та бюджетними ресурсами, які мають забезпечувати виконання цих повноважень, тобто перерозподіл бюджетних ресурсів.