218

Тема 9 державна регіональна фінансова політика та бюджетна політика на місцевому рівні

9.1. Поняття державної регіональної фінансової політики.

9.2. Сутність та виконання бюджетної політики на місцевому рівні.

9.3. Економічний вплив на бюджет органу місцевого самоврядування.

9. 1. Поняття державної регіональної фінансової політики.

В основі державної регіональної політики міститься сукупність дій та заходів щодо активізації ресурсного потенціалу регіонів з метою зміцнення їх конкурентоспроможності. Саме державна підтримка територіально-адміністративних одиниць слугуватиме не основним, а лише додатковим джерелом фінансування ресурсів, що залучаються на регіональному та місцевому рівнях. Відповідальність за регіональний розвиток зміщується на місцевий рівень, у той час як держава визначає механізми координації суспільного регіонального розвитку та законодавчо визначає засади його підтримки.

Ухвалення у 2001 році Концепції державної регіональної політики стало важливим етапом удосконалення державного регулювання розвитку регіонів та посилення регіоналізації управління згідно з положеннями Європейської Хартії про місцеве самоврядування, що була прийнята у 1985 р. у Страсбурзі. Відповідно до її положень метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного і збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня та якості життя населення, додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [34].

Визначальним для розвитку державної регіональної політики у фінансовій сфері в Україні був 2001 рік, впродовж якого майже одночасно були прийняті Концепція державної регіональної політики та Бюджетний кодекс України. На відміну від уже існуючих нормативно-правових документів, в Концепції державної регіональної політики проголошені два важливих принципи:

1) підвищення фінансової самостійності регіонів у вирішенні питань соціально-економічного розвитку. Фінансові ресурси повинні стати ресурсами економічного зростання. Згідно з Концепцією одним з важливих завдань державної регіональної політики є забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку власних територій, створення ефективних механізмів забезпечення їх активної участі у формуванні та проведенні державної регіональної політики розвитку. У цьому контексті значна увага акцентується також на важливій ролі системи оподаткування у механізмі фінансово-бюджетного забезпечення регіональних процесів;

2) підвищення ролі місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в соціально-економічному розвитку регіонів, зокрема на рівні адміністративних районів, міст, селищ тощо. Цьому питанню присвячений цілий розділ (майже третина загального обсягу тексту Концепції) [34].

Згідно з прийнятою Концепцією та Бюджетним кодексом України основою регіонального розвитку повинна стати самостійність регіонів щодо визначення цілей свого розвитку та можливостей фінансування заходів для їх реалізації, перш за все, за рахунок власних джерел формування місцевих бюджетів. Таким чином, у політиці регіонального розвитку важливу роль відіграє підвищення вимог до формування державної регіональної фінансової політики, яка перебуває на початковому етапі свого становлення та потребує перетворення у самостійний напрям політики регіонального розвитку. Про це зазначав В. Кравченко, який підкреслював, що різноманітні фінансові заходи у численних програмах розвитку регіонів відзначаються розмитістю цілей і завдань та відсутністю їх теоретичної єдності, що в цілому заважає виділенню регіональної фінансової політики в самостійний напрям державної регіональної політики [17, с. 289-291].

Таким чином, за своєю суттю державна регіональна фінансова політика - це система заходів державних та місцевих органів влади, спрямованих на прийняття управлінських рішень щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів у регіонах із урахуванням особливостей їх розвитку та з метою безперебійного фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування коштами для виконання власних і делегованих повноважень.

Основною метою державної регіональної фінансової політики є зближення рівнів соціально-економічного розвитку територіально-адміністративних одиниць, надання громадських послуг за єдиними соціальними стандартами по всій території країни, створення умов для раціонального використання природних та ресурсних можливостей регіонів, підвищення рівня розвитку та удосконалення механізмів надання фінансової допомоги депресивним регіонам, забезпечення фінансової стійкості та збалансованості місцевих бюджетів тощо.

Відповідно до поставленої мети визначимо основні її завдання:

- забезпечення фінансової самостійності територіально-адміністративних одиниць;

- зміцнення місцевих бюджетів як інструменту соціально-економічного розвитку регіонів;

- розмежування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування різних рівнів у сфері фінансів;

- удосконалення міжбюджетних відносин як необхідної умови залучення потенціалу регіонів з урахуванням їх регіонального розвитку;

- удосконалення порядку розподілу трансфертів на основі об'єктивних прозорих критеріїв між центром та регіонами;

- забезпечення збалансованості місцевих бюджетів за доходами та видатками;

- переведення на власну дохідну базу бюджетів місцевого самоврядування;

- створення стимулів для місцевих органів влади щодо нарощування власної дохідної бази;

- застосування системи цільових бюджетних трансфертів для соціальних потреб населення, прискореного розвитку пріоритетних галузей регіонів;

- запровадження та ефективне використання бюджетів розвитку на державному, регіональному та місцевих рівнях;

- перегляд системи надходжень та використання бюджетних коштів з метою ліквідації зустрічних потоків та прискорення надходження бюджетних коштів до їх розпорядників;

- налагодження партнерських стосунків між органами державної та місцевої влади, органами місцевого самоврядування у сфері надання управлінських, громадських та державних послуг;

- створення фондів регіонального розвитку з метою фінансового вирівнювання;

- удосконалення формульного підходу адміністративно-територіальних одиниць для розрахунку обсягів фінансової допомоги з урахуванням податкового потенціалу регіонів.

Державна регіональна фінансова політика - складне поліструктурне утворення, до складу якого входять різні складові.

У контексті регіонального розвитку з метою збалансованості місцевих бюджетів за доходами та видатками важливу роль відіграє фіскальна політика.

За допомогою фіскальної політики здійснюється розподіл та перерозподіл ВВП, формування та використання бюджетних ресурсів, державне регулювання соціально-економічного розвитку територіально-адміністративних одиниць тощо. Необхідно зазначити, що у науковій літературі досить поширеним є ототожнення фіскальної та бюджетно-податкової політики. Так, група авторів на чолі з В. Федосовим вважають, що податкова і бюджетна політика - це два напрями фіскальної політики.

Регіональна фіскальна політика ведеться за певними принципами, що відображають її особливості та завдання, найголовнішими з яких є такі:

1. Принцип системності та внутрішньої цілісності: відображає тісні взаємозв'язки у складі фіскальної політики її складових - бюджетної та податкової політики.

2. Принцип територіальної справедливості: базується на раціональному співвідношенні між можливостями щодо сплати податків того чи іншого регіону та рівнем податкового навантаження суб'єктів господарювання у регіоні відповідного територіального рівня - області, адміністративного району, міста, селища, села тощо. Залежно від податкових можливостей регіону визначаються відповідні заходи щодо фінансового забезпечення стійкості місцевих бюджетів.

3. Принцип врахування територіальних, соціально-економічних умов регіону: доповнює попередній принцип, при цьому акцентується увага на необхідності врахування об'єктивних зовнішніх умов та факторів, що впливають на функціонування об'єктів оподаткування, розташованих у даному регіоні;

4. Принцип регіональної рівнонапруженості: передбачає однакові податкові умови для платників податків певного регіону і враховує особливості оподаткування територій пріоритетного розвитку, СЕЗ тощо.

5. Принцип достатності: забезпечує оптимальний рівень співвідношення дохідної та витратної частин місцевих бюджетів, а в контексті сучасної реформи міжбюджетних відносин тісно пов'язаний з принципом фінансової самостійності місцевих бюджетів та принципом збалансованості.

6. Принцип стабільності: передбачає мінімальні зміни бюджетно-податкового законодавства і є одним із основних принципів фінансової діяльності, який на сьогодні практично не виконується.

7. Принцип гнучкості оподаткування: пов'язаний із зміною, в разі необхідності, окремих законів з метою фінансового забезпечення загальнодержавних та регіональних соціально-економічних програм.

8. Принцип регіональної ефективності: досягається шляхом раціонального застосуванням заходів у бюджетно-податковій сфері щодо стимулювання розвитку перспективних та економічно ефективних підприємств та галузей регіону, "податкового" оздоровлення навколишнього природного середовища та ін. Будь-які рішення у бюджетній сфері повинні прийматися на основі чітких, науково-обґрунтованих результатів і передбачати наслідки реалізації запланованих бюджетних заходів, що допоможе уникнути частих, нерідко непередбачуваних змін у бюджетно-податковій політиці і створить сприятливі умови для регіонального розвитку економіки.