Тема 2. Посади в органах публічної влади. Управління державною службою

"Посада – це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень" (Закон України "Про державну службу, ст. 2).

Посада є первинним найпростішим елементом державного апарату, організаційно розрахований на одного працівника і являє собою стабільний комплекс прав і обов'язків. Вона формується в розпорядчому порядку з визначенням її назви, місця в ієрархії, порядку заміщення, включається в штатний розклад та єдину номенклатуру посад службовців.

Посада – це найнижча гранична межа диференціації управлінських функцій держави.

Посади забезпечують персоніфікацію державно-управлінських функцій і розподіл праці на державній службі.

Посада характеризується такими ознаками:

- є частиною організаційної структури державного органу;

- охоплює частину компетенції державного органу, визначену в правових актах.

Визначення статусу посади, який характеризує службове місце й соціально-трудову роль службовця в органі, необхідно, по-перше, для встановлення обсягу службової дієздатності як суб'єкта права, по-друге, для оптимізації загальної чисельності адміністративного персоналу, співвідношення працівників різних рангів, скорочення й спрощення (здешевлення) державного апарату.

За змістом і характером діяльності, способами призначення та надання повноважень можна виділити такі типи посад в органах державної влади, що існують у сфері державного управління:

1) політичні;

2) адміністративні;

3) патронатні.

Політична посада – це посада, яка заміщується представниками партії, що перемогла на виборах, або особою, яка перемогла на виборах, чи призначається вибраними особами або представницькими органами.

Політичні посади обіймаються політичними діячами, які забезпечують визначення та вироблення державної політики.

Особливості статусу політичної посади виявляються:

1) в особливому порядку призначення і звільнення з посади;

2) в особливій відповідальності за наслідки діяльності, яка має ознаки публічної (тобто перед населенням, главою держави, парламентом).

До політичних належать посади прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України.

В Україні вперше офіційний статус політичних посад був запроваджений Указом Президента України "Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні від 29 травня 2001 р.

Адміністративні посади займають державні службовці, на яких законодавчо-нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих функцій.

До патронатних належать посади, на які самостійно добирають та приймають осіб керівники органів державної влади (від глави держави до керівників місцевих органів влади). Це посади радників, консультантів, помічників та ін.

Правовий статус посадових осіб, їх права, обов'язки, ґарантії, соціальне забезпечення

Посадові особи мають право здійснювати в межах своєї компетенції владно-розпорядчі функції, що призводять до юридичних дій.

Одними з найважливіших елементів правового статусу державного службовця є їх права й обов'язки.

Визначені Законом України "Про державну службу" (ст. 11) права державних службовців можна поділити на ті:

- що забезпечують його правовий захист і розуміння ним посадового статусу;

- що сприяють виконанню службових обов'язків;

- що посилюють посадову активність державних службовців, реалізацію його конституційних прав, свобод і соціальних ґарантій].

Обов'язки державного службовця характеризують сутність його службової діяльності, їх коло визначається ст. 10 Закону України "Про державну службу", а для окремих категорій державних службовців - спеціальними нормативними актами.

Соціально-правовий статус державних службовців характеризують встановлені законодавством для них ґарантії.

Державним службовцям ґарантуються:

- належні умови роботи для виконання посадових обов'язків;

- заробітна та інші виплати;

- щорічна оплачувана відпустка;

- медичне обслуговування;

- перепідготовка та підвищення кваліфікації;

- обов'язковість згоди на переведення на іншу посаду, крім окремих випадків;

- пенсійне забезпечення;

- захист державного службовця та членів його сім'ї від неправомірних дій, пов'язаних з виконанням посадових обов'язків насилля, погрози та ін.

Особливості юридичної відповідальності посадових осіб у системі державної служби

У міру необхідності Законодавство передбачає застосування такої юридичної відповідальності державних службовців:

- дисциплінарна;

- адміністративна;

- матеріальна;

- кримінальна.

Державні службовці несуть юридичну відповідальність за порушення законності та службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання ними посадових обов'язків; за здійснення правопорушень, тобто за дії, що юридично визнані протиправними.

Відповідальність полягає в застосуванні до державних службовців тих чи інших покарань, стягнень, передбачених законодавством.

У кримінальному праві поняття "посадова особа" використовується для встановлення кола осіб, які підлягають підвищеній кримінальній відповідальності за суспільно-небезпечні дії, пов'язані зі службовою діяльністю.

Управління державною службою – це практична діяльність відповідних державних органів щодо визначення основних напрямів розвитку і забезпечення реального функціонування усіх елементів інституту державної служби. Це управління ґрунтується на принципах законності; гласності; підпорядкованості вищестоящим державним органам і посадовим особам вищого рівня; єдності основних вимог, що висуваються до державних службовців; стабільності державної служби.

Органи управління державною службою – це спеціальні державні органи або підрозділи державних органів, до компетенції яких належать забезпечення і розвиток системи державної служби.

Зокрема, загальне керівництво державною службою здійснює Президент України. Безпосередньо підконтрольним і підзвітним йому провідним органом управління державною службою виступає Національне агентство з питань державної служби.

Д/З

1. Вплив посади на характер виконуваної роботи.

2. Державна політика в сфері публічної служби.

3. Організація управління публічною службою.

4. Реєстр державних і муніципальних службовців.