
- •Лабораторна робота 1 Визначення осмотичного тиску клітинного соку методом плазмолізу
- •Лабораторна робота 2 Визначення всисної сили клітини зпрощенним методом по Уршпрунгу
- •Лабораторна робота 3 проникність живої та мертвої цитоплазми
- •Лабораторна робота 4 визначення інтенсивності транспірації рослин ваговим методом
- •Лабораторна робота 5
- •Лабораторна робота 6 антагонізм іонів на рівні цілої рослини
- •Лабораторна робота 7 антагонізм іонів на рівні рослинної клітини.
- •Лабораторна робота 8 мікрохімічний аналіз золи рослин.
- •Лабораторна робота 9 пігменти листка та їх властивості.
- •Лабораторна робота 10 визначення наявності фермента амілази у простаючому насінні.
- •Лабораторна робота 11 визначення активності фермента каталази у рослинних об’єктах
- •Питання та завдання для самоконтролю Фізіологія рослинної клітини
- •Водний режим рослин
- •Мінеральне живлення рослин
- •Процес фотосинтезу
Лабораторна робота 1 Визначення осмотичного тиску клітинного соку методом плазмолізу
Об'єкт: цибулина цибулі, що містить антоціан.
Матеріали та обладнання: мікроскоп, пробірки, предметні та покривні скельця, стаканчики, бюретки, випарювальні чашки, препарувальні голки, 1 М розчин сахарози, дистильована вода.
Хід роботи:
Рослинна клітина поглинає воду з зовнішнього середовища і віддає їі. Напрямок та швидкість току води визначається осмотичними властивостями клітини: осмотичним потенціалом (Р), водним потенціалом (ψ), сисною силою (S), тургорним тиском (Т), які проявляються у процесі осмосу.
З епідермісу нижньої сторони листа цибулини цибулі готують зрізи товщиною у 2-3 клітини. Їх занурюють в холодну кип'ячену воду. Готують по 10 мл розчину сахарози від 0,9 до 0,1 М. Вихідним розчином є - 1 М розчин сахарози (342 г на 1л).
Робочі розчини наливають у випарювальні чашки, прикривають картонними кришками, на яких вказана концентрація, і ставлять їх в рядок по зменшенню концентрації. В кожний розчин занурюють через кожні 2 хв. по 2 зрізи, попередньо підсушуючи їх фільтрувальним папером. Через 30 хв. зрізи розглядають під мікроскопом у краплі того розчину, де вони були. Визначають стан клітини: її тургор або плазмоліз. Знаходять ізотонічну концентрацію, яка є середня між концентрацією, що викликає плазмоліз і не викликає плазмоліз. Осмотичний тиск розраховують по формулі Р = RТСі де Р - осмотичний тиск в мегапаскалях (МПа)*(МПа (мегапаскаль) = 106 Па = 9,87 атм., R - універсальна газова константа (0,00831 кДж/град.моль), Т - абсолютна температура (273+1°С), С -ізотонічна концентрація моль/л, і - ізотонічний коефіцієнт (Коефіцієнт Ван-Гоффа). Для сахарози і = 1.
Ступінь плазмолізу записати в таблиці. Зробити малюнок.
С (М) |
Кількість, мл |
Ступінь плазмолізу |
Тип плазмолізу |
|
С12Н22О11 |
Н2О |
|||
0,9 |
9 |
1 |
|
|
0,8 |
8 |
2 |
|
|
0,7 |
7 |
3 |
|
|
0,6 |
6 |
4 |
|
|
0,5 |
5 |
5 |
|
|
0,4 |
4 |
6 |
|
|
0,3 |
3 |
7 |
|
|
0,2 |
2 |
8 |
|
|
0,1 |
1 |
9 |
|
|
Висновок.
Лабораторна робота 2 Визначення всисної сили клітини зпрощенним методом по Уршпрунгу
Об’єкт: коренеплід столового буряку.
Матеріали та обладнання: бюретки, лійка, скальпель, пінцет, фарфорові чашки, картонні кришки, міліметровий папір, і М р-н сахарози, рефрактометр, штатив з великими та маленькими пробірками, піпетки.
Хід роботи:
Сисна сила відображує здатність рослинної клітини поглинати воду в кожний конкретний момент. Величина її змінюється в залежності від осмотичного і тургорного тиску клітинного соку. В залежності від осмотичного тиску і наявності води змінюється і довжина рослинної смужки.
Розчини з великих пробірок (9 мл) переливають у фарфорові чашки і прикривають їх картонними кришками вказаної концентрації.
На препарувальному склі роблять смужки з бульби картоплі довжиною. 20 мм та шириною 5 мм, товщиною 2-3 мм. В кожну чашку занурюють по 2 смужки картоплі і залишають на 20-30 хв. Після досліду за допомогою міліметрового паперу заміряють довжину смужки. Результати записують у таблицю.
Сама коротка смужка має Т1 = 0, тоді Р1 = S1. Для кожної концентрації визначають по формулі S = RТСі.
Між осмотичним тиском і довжиною смужки існує протилежна
залежність.
Р1 = l2 ; звідси P2 = Р1* l1 ; P3 = Р1* l1 і т.д.
P2 l1 l2 l3
Тургор дорівнює Р - S, тобто Т2 = Р2 – S2 і т.д. На основі одержаних даних будуємо графік залежності між величинами Р, S та Т.
С (С12Н22О11), М |
0,9 |
0,8 |
0,7 |
0,6 |
0,5 |
0,4 |
0,3 |
0,2 |
0,1 |
S |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l, мм додосліду |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l, мм після досліду |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок.