Практична робота № 16 Тема: “Біоіндикація регіону”

Форма виконання – індивідуальна робота в аудиторії за варіантами завдань, оформлення письмового звіту.

Біоіндикація – це метод виявлення шкідливих чинників у довкіллі за станом окремих органів або систем органів живих організмів. Організми, життєві функції яких особливо тісно корелюють із певними факторами середовища називаються біоіндикаторами.

При дослідженні біоти урбоекосистем доцільно поєднувати натурні спостереження з експериментальними дослідженнями живих організмів у лабораторії.

Для натурних досліджень найбільше підходять такі види:

1. Інтродуковані деревні породи, які з одного боку виконують декоративну функцію при створенні загального архітектурного плану міст, а з іншого – мають високу газопоглинальну здатність. Актуальним для будь – якої системи є виявлення таких деревних порід, які відзначаються стійкістю і збереженням своїх деревних порід, які мають буферні здатності до забруднюючих компонентів урбоекосистем. Біоіндикація урбоекосистем за допомогою деревних видів здебільшого зорієнтована на листкову діагностику, тобто оцінку стану довкілля за змінами листків

2. Різні види лишайників, оскільки в залежності від рівня забруднення міста змінюються життєві форми та види лишайників

3. Широко розповсюджені трав’янисті рослини, які зустрічаються як в природніх так і в урбанізованих екосистемах.Порівняльних їх аналіз дає можливість оцінити ступінь антропогенної трансформації довкілля.

4. Види мезофауни (мокробів) грунту як дзеркало антропогенної трансформації грунтового покриву міста.

5. Людські популяції, оскільки діяльність людини перш за все впливає на її власний стан.

Для лабораторних досліджень найбільше підходить насіння або проростки пріоритетних с/г культур того регіону, до якого відноситься дана урбасистема.

Дослідження організмів можуть бути синекологічні ( спрямовані на дослідження угруповань різних видів у екологічних системах) та аутекологічні (виявлення різних змін окремих організмів у відповідь на вплив антропогенних чинників).

Синекологічні дослідження.

1.1Оцінка стану навколишнього середовища за наявністю, багатством і різноманіттям різних видів лишайників.

Дуже інформаційними біоундикаторами стану повітряного середовища є нижчі рослини: мохи та лишайники, які накопичують в своїй слані більшість забрудників. даний напрямок називається ліхеноіндикацією. Найсильніше лишайники реагують на сірчистий газ.

Біоіндикацію території у даному випадку можна проводити перпендикулярно дорозі насиченій автотранспортом (трансекта довжиною 2-3км. розбивається на рід ділянок: біля дороги, на відстані 100м, 300, 500 і 1000м, та 2000 – 3000м) або розмістити трансекту в залежності від віддаленості від центру міста.

На кожній ділянці закладають пробні площадки розміром 20*20, 50*50 або 100*100м (в залежності від розрідження насаджень). На кожному пробному майданчику визначають наступні параметри: загальну кількість лишайників, ступінь покриття кожного дерева, частоту кожного виду, багатство кожного виду. Дані зводяться по кожній із ділянок та проводиться оцінка забруднення атмосферного повітря.

Таблиця16.1

Вплив забруднення середовища на зустріваність лишайників

Зона забруднення	Ступінь покриття	Оцінка зустріваності лишайників	Забруднення повітря сірчистим газом, мг/м3	Оцінка забруднення
1	Дуже рідке	Лишайники на деревах та каменях відсутні	Більше 0,3 – 0,5	Сильне забруднення
2	Рідке	Лишайники також відсутні на стовбурах дерев та каменях. На північному боці дерев і затінених місцях зустрічається зелену-ватий наліт	Біля 0,3	Досить сильне
3	Невелике	Поява на стовбурах і біля основи дерев сіро-зеленуватих накипних лишайників	0,05 – 0,2	Середнє
4	Велике	Розвиток накипних, налітних та поява листових лишайників	Не перевищує 0,05	Невелике
5	Дуже високе	Поява кущистих лишайників	Малий вміст	Повітря дуже чисте